Значення гарячки

Зміни в органах і системах при гарячці

Гарячка супроводжується зміною функцій багатьох органів, у тому числі ЦНС, імунної, серцево-судинної, дихальної, травної, сечовидільної та інших систем. Деякі прояви зумовлені безпосередньою дією утворених при гарячці біологічно активних речовин, інші є прямим наслідком підвищення температури і пов'язані з судинними реакціями. До останніх можна віднести розлади нервової системи (марення та судоми), які особливо часто виникають у дітей при підвищенні температури до 40 - 41 °С, тахікардію (при підвищенні температури на 1°С - частота серцевих скорочень збільшується на 10 ударів за хв.). При деяких гарячках виникає не тахікардія, а брадикардія. Це залежить від особливостей збудника. Прикладом може бути черевний або поворотний тиф.

Спазм судин шкіри у першу стадію гарячки збільшує загальний периферійний опір судин плину крові, що викликає підвищення артеріального тиску. У другій стадії артеріальний тиск зазвичай падає (особливо при гіпертензії), що може бути результатом розширення ниркових судин. Значне падіння артеріального тиску можливе також у третю стадію гарячки у зв'язку з розширенням судин та посиленням потовиділення (через втрату води).

Підвищення температури тіла змінює збудливість дихального центру. На стадії підвищення температури частота дихальних рухів зростає, а глибина їх падає, що може викликати зниження хвилинної альвеолярної вентиляції та парціальної напруги кисню в артеріальній крові. На висоті гарячки можливі гіпервентиляція та розвиток респіраторного алкалозу.

Характерними є зміни при гарячці зі сторони шлунково-кишкового тракту:зменшення виділення слини (сухий обкладений язик), зниження кількості та кислотності шлункового соку, апетиту. Зі сторони ендокринної системи спостерігається активізація гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, що свідчить про розвиток стресової реакції. Одночасно при інфекційній гарячці збільшується викид гормонів щитоподібної залози, що сприяє підвищенню основного обміну. Центральна нервова система характеризується порушенням рівноваги між процесами збудження та гальмування (останні переважають). У людини може спостерігатись безсоння, відчуття розбитості, втоми, головний біль. Можливі галюцинації, втрата свідомості, запаморочення.

Основний обмін при гарячці підвищений спочатку за рахунок збільшення окислення вуглеводів, а надалі—жирів, якщо вичерпалися резерви вуглеводів. Так як окислення жирів відбувається не до кінця та у крові накопичуються кетонові тіла. Це супроводжується виділенням ацетону з сечею та фекаліями. Якщо ж хворому вводити деяку кількість легкозасвоюваної вуглеводневої їжі, окислення жирів припиняється.

Відхилення у водно-мінеральному обміні проявляються зміною діурезу. У І стадії він збільшується внаслідок підвищення артеріального тиску та припливу крові до внутрішніх органів. У ІІ стадії через підвищення синтезу альдостерону у тканинах затримується натрій, а з ним і вода. Отже, діурез зменшується. У ІІІ стадії збільшується виведення хлоридів, зокрема натрію хлориду, вода покидає тканини, збільшується діурез і потовиділення.

Значення гарячки

Розвиток гарячки має позитивні та негативні наслідки для організму. Найбільш переконливими доказами корисності гарячки є наступні:

1. Гарячка спостерігається у різних видів тварин, тобто є реакцією, що збереглася у філогенезі, не дивлячись на високі енергетичні витрати.

2. Тварини з гарячкою в експерименті протистоять інфекціям краще, ніж тварини, у яких пригнічений розвиток гарячки.

3. При гарячці:

- гальмується розмноження вірусів та інших інфекційних агентів;

- підвищується активність лімфоцитів, посилено виробляються антитіла, активізується фагоцитоз, вироблення інтерферону;

- гальмується ріст пухлин.

4. Гарячка супроводжується розвитком стресової реакції, при якій активізується гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система, внаслідок чого підвищується неспецифічна резистентність організму.

Одночасно підвищення температури тіла може спричинити розлади багатьох органів і систем, в першу чергу нервової та серцево-судинної, що особливо є небезпечним для дітей та людей похилого віку. При застосуванні лікувальних засобів щодо гарячки треба вирішити, що в картині хвороби „є наслідком ушкодження і що є наслідком протидії організму даному ушкодженню”. (І.П.Павлов).

Лікувальне застосування гарячки

Свого часу було помічено, що стан хворих сифілісом поліпшувався при їх захворюванні поворотним тифом або малярією. Ці захворювання почали використовуватися при лікуванні пізніх стадій сифілісу, а згодом кістково-суглобового туберкульозу, пухлин тощо. Для цього хворим вводили ендотоксини збудників, які крім гарячки викликали явища інтоксикації у вигляді геморагічного шоку, тромбозу, уражень шкіри та інше. Тому почали проводити роботи по очищенню даного пірогену до такого стану, щоб усунути його токсичну дію. У результаті досліджень були розроблені вітчизняний препарат пірогенал та швейцарський пірексаль. При введенні пірогеналу з розрахунку 1мкг на 1кг маси тіла, через 40-90 хв. розвивається гарячка, яка триває 6-9год.

Останніми дослідженнями стали штучно синтезовані пірогени, біологічною основою яких є ліпідна частина (ліпоїд А). Крім того, тепер у клініці застосовується інтерлейкін-1. Введений ззовні, він не спричинює побічної дії, а лише стимулює. У цьому його переваги над іншими пірогенали.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стадії гарячки.	\|	Гіпертермія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.