• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток фінансової науки у Росії та Україні.

У російській науковій літературі слово «фінанси» з’явилось лише наприкінці XVIII століття і було запозичено з французької наукової літератури. До цього часу використовувався термін «казна».

Найвидатнішою науковою працею, у якій розглядаються проблеми фінансової науки, слід, на нашу думку, вважати «Книгу о скудности и богатстве» Івана Тихоновича Посошкова (1652-1726), яка була видана на початку XVIII століття. Праця давала низку порад монархові про те, як поповнювати царську скарбницю.

У 1802 році в Росії було створено міністерство фінансів. З цього часу слово «фінанси» остаточно ввійшло до наукового та практичного обігу. Науковою літературою фінанси вирізнялися як складова політичної економії, а з точки зору практики ними було все, що належало до доходів і витрат держави.

Наприкінці XVIII століття виходять праці вченого й мислителя Олександра Миколайовича Радіщева (1749-1802). Одна з його робіт «Записки о податях Петербурзької губернії» повністю присвячена податковій політиці. Це перша наукова робота в Росії, де автором було розроблено завершену концепцію податкової політики в Росії та запропоновано низку заходів щодо удосконалення оподаткування залежно від економічного становища платника.

На початку XIX століття спостерігається деяке пожвавлення в розвитку фінансової науки. В цей період виходить робота Миколи Івановича Тургеньєва (1789-1871) «Досвід теорії податків» (1818), в якій було представлено особливості податків, їх значення для державного господарства і економіки в цілому.

М.І. Тургеньєв стверджував, що фінансова наука має право на існування, проте вчення про податки є частиною політичної економії. Він обґрунтував поділ податків на прямі й опосередковані, дав нову класифікацію податків залежно від джерел доходів.

У 1905 р. вийшов у світ підручник «Основи фінансової науки»Івана Христофоровича Озерова(1869-1942), що витримав багато видань, і нині є науковим доробком із найповнішим викладом багатьох фундаментальних положень фінансової науки.

У цей же період розвивалася соціал-демократична течія у економічній науці, яка була представлені російськими послідовниками К. Маркса і Ф. Енгельса. Загальним для цього напряму було прив’язка теоретичних розробок у сфері фінансів до потреб політичної боротьби. Найбільш яскравим представником цього напряму Володимир Ільїч Ленін (1870-1924).

Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її розвитку в умовах Російської імперії. Історичні джерела свідчать, що лише починаючи з другої половини XIX століття з’являються роботи вчених, присвячені проблемам фінансової науки.

До числа українських вчених-фінансистів належав професор Київського університету святого Володимира (тепер Національний університет імені Тараса Шевченка) Микола Християнович Бунге (1823-1895). Він більше відомий як державний діяч, який обіймав посаду міністра фінансів царської Росії. Водночас у нього є декілька невеликих, але оригінальних праць із питань грошового обігу, кредиту, державних фінансів.

Окрім того, слід назвати видатного вченого, поета, письменника, громадського діяча Івана Яковича Франка (1856-1916).Питанням фінансів І.Я. Франко присвятив понад 40 праць і займався питаннями аналізу фінансової політики Австро-угорської імперії, діяльності фінансових установ, у тому числі комерційних банків, фінансових фондів, господарських товариств.

І.Я. Франко займався питаннями розвитку банківської системи в Галичині. Це було викликано появою значної кількості банківських установ, які швидко збанкрутіли, що призвело до втрати вкладів громадян, здебільшого селян. Водночас він вважав, що розвиток фінансово-кредитних відносин сприятиме активізації господарського життя в країні.

До числа визначних українських економістів-фінансистів належить також Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919), професор університету святого Володимира (тепер Національний університет імені Тараса Шевченка). М.І. Туган-Барановський різко виступав проти запровадження прогресивного прибуткового податку, рекомендував для покриття витрат держави на ведення війни використовувати позики, які, на його думку, не мають елементів примусу та не вимагають від приватних осіб приносити в жертву свої майнові інтереси.

М.І. Туган-Барановський досліджував роль грошей у здійсненні виробничного циклу: в період застою виникає надлишок грошей, що зумовлює низький процент на позичковий капітал, що в свою чергу згодом зумовлює пожвавлення в економіці. Свої наукові погляди щодо проблем фінансів М.І. Туган-Барановський намагався втілити в життя, перебуваючи на посаді міністра фінансів України в уряді Центральної Ради.

Розглядаючи внесок українських фінансистів у розвиток фінансової науки, слід відзначити Михайла Яснопольського (1846-1920), який працював професором університету святого Володимира та вперше дослідив географічний розподіл державних доходів та видатків у Росії. М. Яснопольський довів, що розподіл державних доходів за губерніями є нерівномірним (найменше оподаткування існує в регіонах з активною господарською діяльністю) , а також обґрунтував, що податкова політика є інструментом державного регулювання.

Аналогічних поглядів дотримувався й український вчений-фінансист М.І. Мітіліно. У своїй роботі «Основи фінансової науки» (1929 р.) він стверджував, що між державою та її громадянами відбувається угода, за якою держава задовольняє певні потреби громадян, а останні сплачують за це певну суму грошей у формі податків.

У 1934 р. Микола Добриловський, професор-емігрант української господарської академії в довоєнній Чехословаччині, видав курс лекцій «Основи фінансової науки». М. Добриловський у своїх наукових твердженнях дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів із державним господарством, а тому фінансова наука, на його думку, повинна досліджувати способи одержання коштів для задоволення державних потреб.

В Україні у сфері розробки теорії фінансів працюють такі вчені, як: Остап Дмитрович Василик, Валерій Михайлович Опарін, Олена Романівна Романенко та ін.

Читайте також:

1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
2. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
3. Абсолютні показники фінансової стійкості
4. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
5. АГД як галузь економічної науки
6. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
7. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
8. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
9. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
10. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
11. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
12. Аналіз фінансової незалежності підприємства

Переглядів: 1443