Із всіх металів тільки залізо, нікель і кобальт володіють феромагнетизмом. В зовнішньому магнітному полі ці метали сильно намагнічуються, і такі властивості широко використовуються в електротехніці. Основними характеристики, які визначають магнітні властивості, є залишкова індукція Br і коерцитивна сила Нс.
Розрізняють три групи феромагнітних матеріалів: магнітно – тверді, магнітно – м’які і парамагнітні. Магнітно – тверді сталі і сплави застосовують для виготовлення постійних магнітів. Для постійних магнітів застосовують високовуглецеві сталі з вмістом вуглецю більше 1%, які легують хромом (3%) ЕХ3, а також одночасно хромом і кобальтом ЕХ5К5, ЕХ9К15М2.