Асинхронні електродвигуни.

Асинхронний електродвигун – це двигун, при роботі якого збуджується обертове магнітне поле, а ротор обертається асинхронно, тобто, з кутовою швидкістю, яка відрізняється від кутової швидкості магнітного поля статора.

Такий двигун був винайдений М.О. Доліво-Добровольським в 1888р. і до теперішнього часу зберіг простоту конструкції. Причиною виключно широкого розповсюдження і застосування асинхронного двигуна є його простота і дешевизна, менший рівень шуму, не створюють радіоперешкод, прості в обслуговуванні.

Асинхронні двигуни, як відомо, складаються з двох основних вузлів: нерухомої частини (статора) і рухомої частини (ротора).

В цих двигунах обмотки ротора і статора не зв’язані одна з одною. Струм в обмотку ротора не подається, а індукується за рахунок змінного магнітного поля статора. Через це ці двигуни ще називають індуктивними.

Ротор асинхронного двигуна являє собою круглий циліндр зібраний з листів електротехнічної сталі, ізольованих і склеєних лаком. В пази ротора укладені мідні або алюмінієві стержні, які являються обмотками ротора. Кінці стержнів з’єднані між собою накоротко кільцями на торцях. Такий ротор називають коротко замкнутим.

Для того, щоб привести ротор в рух необхідно створити при допомозі обмоток збудження, які розміщуються в статорі обертове магнітне поле. При своєму обертанні воно індукує в обмотці ротора електро-рухому силу. Так як обмотка ротора замкнута, то ця електро-рушійна сила визиває появу в обмотці електроструму. В результаті взаємодії струму з обертовим магнітним полем створюється обертовий момент вслід за полем.

Можна сказати, що, в основному, асинхронний двигун складається з нерухомої катушки (а точніше, обмотки, яка розміщена на сердечнику) і катушки, яка обертається. В такому двигуні відсутні деталі, які легко пошкоджуються або швидко зношується (наприклад, колектор, вугільні щітки).

Асинхронні двигуни малої потужності найчастіше виконуються однофазними, що дозволяє використовувати їх у приладах, що живляться від двопровідної мережі (однофазним струмом).

Загальним недоліком асинхронних двигунів є відносна складність і неекономічність регулювання їх експлуатаційних характеристик. На рис.3.1 показано однофазний асинхронний електродвигун.

Рис. 3.1 Однофазний асинхронний двигун:

а - статор;

б - ротор.

Для створення початкового пускового моменту, який зумовлюється створенням зсуву по фазі струмів, які протікають в обмотках статора, використовують різні конструктивні рішення. Найбільше розповсюдження отримали асинхронні однофазні і двофазні електродвигуни.

Двофазні двигуни окрім обмотки, яка безпосередньо вмикається в мережу, оснащують і іншою обмоткою, яка з’єднується послідовно з тим або іншим фазозміщуючим пристроєм (конденсатором, котушкою індуктивності) і вони поділяються на такі групи:

1) з пусковими пристроями і з розподільчою обмоткою на статорі, які своєю чергою включають дві підгрупи:

- з пусковим опором (пусковою обмоткою з підвищеним опором) – двигуни серії ОАЛБ і типів ДАО, ДБСМ, МСМ-0,2, ДХМ-2, ДХМ-3, ДХМ-5 і ін.;

- з пусковою ємністю в допоміжній обмотці (або з конденсаторним пуском) – двигуни серії АОЛГ;

2) конденсаторні, які мають постійно ввімкнену в одній із обмоток ємність (або, крім цього, пусковий конденсатор); такі двигуни найчастіше мають розподілену обмотку на статорі з неявно вираженими полюсами (двигуни серії АВЕ, типу ДАСМ-2, ДАО-Ц, ДЦСМ-3 і ін.) і рідше – зосереджену, з явно вираженими полюсами (двигуни ДКВ для вентиляторів);

3) з екранованими полюсами (або з короткозамкнутим витком на полюсах статора); такі електродвигуни використовують для вентиляторів, фенів, приладів мікроклімату (ДВН-8, ДВ-2 і ін). Ці двигуни мають явно виражені полюси і зосереджену обмотку;

4) з асиметричними статором (асиметричним магнітопроводом) – двигуни ВН-10 і ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принцип роботи, складові частини і асортимент	\|	Синхронні електродвигуни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.