Асинхронні генератори

Синхронні генератори

Застосовуються за автономного режиму роботи:

– на ізольованого споживача промислової частоти;

– на місцеву малопотужну систему (якщо потужність синхронного генератора перевищує потужність системи більш ніж на 15 %);

– у системах потужністю понад 3 МВт як найбільш економічно доцільні.

У разі застосування серійних синхронних генераторів (типу ЕСС) під час під’єднання до гідротурбін слід враховувати, що вони мають малий момент інерції (призводить до зменшення динамічної стійкості), високу частоту обертання (зумовлює потребу в застосуванні додаткового обладнання).

Промисловість спеціально для малих гідроелектростанцій випускає:

– вертикальні синхронні генератори серії СВ потужністю 3…9 МВт, номінальною частотою 125...750 об/хв, ККД 95...98 %;

– горизонтальні синхронні генератори серії СГ потужністю 0,5...10 МВт, 6,3 та 10 кВ, частота обертання 187,5...1500 об/хв.

Асинхронні генератори, що працюють на загальну енергомережу, уможливлюють спрощення електрообладнання станції, оскільки не потребують застосування регулятора точного регулювання обертів гідротурбіни, регулятора напруги генератора, пристроїв збудження, гасіння поля, синхронізації, як і для роботи синхронного генератора. Однак слід врахувати, що для збудження асинхронні генератори споживають реактивну потужність із мережі в тій же кількості, що й електродвигуни відповідної потужності та коефіцієнта потужності.

Під час роботи асинхронного генератора в автономних системах головною проблемою постає потреба у забезпеченні збудження. Збудження здійснюється способом утворення реактивної потужності та способом керування збудженням.

Перший спосіб реалізується за допомогою використання конденсаторів як пасивного реактивного джерела, що має ємнісну провідність та за допомогою статичного перетворювача (вентильне збудження), в якому реактивна потужність ємнісного характеру утворюється напівпровідниковим джерелом реактивної потужності.

За способом керування збудженням асинхронні генератори поділяються на такі:

– з безперервним керуванням за збуренням (або відхиленням);

– з релейним керуванням;

– з імпульсним керуванням за фазою та частотою.

Зазвичай асинхронні генератори використовують на станціях, що працюють на суто освітлювальне (активне) навантаження. У цьому разі допускається під’єднання до 25 % силового навантаження з умовою, що потужність найбільшого двигуна в цій мережі становить не більше 10 % потужності генератора. Асинхронні генератори не рекомендується застосовувати на станціях потужністю понад 20 кВА.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вибір потужності генератора електростанції	\|	Автоматизація гідроелектростанцій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.