Предмет і обєкт економічної соціології.

Економічна сфера життєдіяльності суспільства є однією з найважливіших, тому вона є предметом дослідження багатьох наукових напрямів, передусім економічних наук. Однак вивчення економічних процесів, економічних відносин тільки під кутом зору економічних наук недостатньо. Це пов’язано зі змінами, що відбулися в економічному житті, новими процесами і тенденціями у сфері виробництва і соціальному бутті індивідів, соціальних груп, спільнот, підвищення ролі людини в реалізації механізму господарювання.

Необхідність осмислення економічних процесів, тенденцій і створення на цій основі нової системи, яка б забезпечила ефективне управління працівниками в умовах НТП, розширення масштабів виробництва, ускладнення економічних зв’язків, актуалізація «людського фактора», загострення соціальних суперечностей спричинилися до появи нового міждисциплінарного наукового напряму – економічної соціології.

Економічна соціологія є однією з наймолодших галузей соціологічної науки, що заявила про себе наприкінці 50-х років ХХст. у США у зв’язку з пошуком шляхів ефективного управління людським фактором як націннішим ресурсом виробництва в умовах НТП, ускладнення економічних відносин, загострення соціальних проблем. Становлення і її розвиток стимулювали такі чинники:

1. Бурхливий розвиток науки і техніки, що створив умови впровадження досягнень НТП у виробництво, результатом яких стали підвищення технічної озброєності і спеціалізації суспільної праці, інтенсифікація виробництва, зміна ролі людини в системі «природа –суспільство» тощо. Це породило багато проблем (організаційних, управлінських тощо), як мали економічний і соціальний характер;

2. Посилення впливу соціальної сфери на функціонування і розвиток економіки;

3. Підвищення ролі людини у розвитку суспільства;

4. Підвищення рівня освіти і культури економічно активного населення, що позитивно позначилося на соціальній активності працівників;

5. Розвиток соціологічного знання, завдяки чому у проблемне поле соціології потрапили такі економічні елементи, як ринок, бізнес, конкуренц2ія, власність, адміністрація, наймані робітники, у дослідженні яких почали використовувати соціологічні методи;

6. розвиток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема досліджень промислової соціології, теорії соціальної стратифікації і соціальної мобільності,

соціології організацій, управління людським фктором, мотивації економічної поведінки, трудової мобільності тощо.

Усе це сприяло усвідомленню, що економічне життя функціонує не тільки завдяки дії об’єктивних законів суспільного розвитку, а й суб’єктивній діяльності людей. Отже, виникнення економічної соціології зумовлене соціальною потребою створення спеціального знання про нові соціальні явища і процеси, накопичення специфічних наукових ідей, факторів, вироблення нових підходів, методів дослідження соціально-економічної реальності.

Економічна соціологія —галузь соціологічного знання, яка, інтегруючи соціологію та економічну науку, вивчає дії економічних законів, закономірності розвитку економічних і соціальних відносин, життєдіяльності людей, досліджує закономірності економічного життя через призму соціологічних категорій. Економіку вона розглядає як один із базових елементів суспільства, тісно пов'язаний з його соціальною структурою і соціальними процесами. Відповідно економічна соціологія покликана досліджувати економічне життя, розвиток економіки як соціальний процес, спонукуваний активністю соціальних суб'єктів, інтересами, взаємодією соціальних спільнот. Особливий інтерес виявляє вона до взаємодії економічної та соціальної сфер, до взаємовпливу та взаємозбагачення економічних і соціальних процесів. Вона зосереджується не на відокремлених явищах, тенденціях в економічному та соціальному бутті і навіть не на їх взаємозв'язку, а на механізмах, що породжують і регулюють ці взаємозв'язки. Не менше цікавить її вплив соціальних механізмів на перебіг та особливості економічних процесів.

Предметом економічної соціології є:

· соціальні механізми регулювання економічних відносин;

· особливості поведінки соціальних суб'єктів;

· розвиток економіки як соціального процесу.

Він охоплює сукупність структур, процесів, пов'язаних із функціонуванням соціальних структур і соціальних відносин щодо власності, особливості взаємодії економіки як соціального інституту із суспільством, соціальні функції економіки, форми регулювання економічних процесів, типи мислення та соціальної поведінки у різних соціально-економічних системах. Об'єкт економічної соціології — економіка як соціальне явище, її виникнення, розвиток та місце в житті суспільства. У сфері економіки соціологія вивчає соціальне: суб'єктів, носіїв економічних відносин, їх взаємодію, рольову поведінку, організаційно-нормативні форми, соціальні механізми, що визначають функціонування та розвиток економіки. Якщо економіка розглядає людину як елемент трудових ресурсів, як умову виробництва, то соціологія розглядає людину як суб'єкт економічних і соціальних процесів. її погляд спрямований на те, як різні види економічної діяльності структуровані на різні соціальні ролі та соціальні організації (спільноти), чим вони обґрунтовані, як здійснюється їх регулювання та як ці соціальні змінні взаємодіють між собою. Відповідно до цього економічна соціологія вивчає соціальні закономірності економічного розвитку суспільства, соціальну ефективність економічних рішень та економічну ефективність

соціальних рішень, особливості та можливості економічної діяльності, економічну поведінку різних соціальних класів і груп, вплив соціальних відносин і різних форм організації трудової діяльності, соціальних норм і цінностей на ефективність суспільної праці. Іншими словами, економічна соціологія зосереджується на аналізі взаємозв'язків економічної та соціальної сфер економічної життєдіяльності суспільства.

Економічна сфера є цілісною підсистемою головним призначенням якої є всі види виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей. До неї належать державні, кооперативні, приватні, акціонерні та інші форми підприємств і власності, різні типи економічної діяльності (виробнича, фінансова, торгова тощо), а також різні типи економічних відносин між індивідами, спільнотами (колективами, об'єднаннями, регіонами, державами тощо). За словами видатного американського економіста П. Самуельсона, економічна система суспільства (він називає її економічною організацією) покликана вирішувати такі взаємозалежні проблеми:
які товари, послуги і в якій кількості виробляти; як, хто, завдяки яким ресурсам і на основі яких технологій має їх виробляти; кому адресовані ці товари і послуги, як вони будуть розподілені в суспільстві між різними групами людей.
Соціальна сфера — це сфера підтримання життя, задоволення різноманітних людських потреб привласненням матеріальних умов існування та життєдіяльності. Для розуміння соціальної сфери важливе те, що ці соціальні процеси відбуваються між індивідами, групами, спільнотами, які мають у суспільстві різний соціально-економічний статус (високий, середній, низький), займають різне місце у суспільній організації праці (керівники, підлеглі)різняться за відношенням до власності (підприємці, наймані робітники), засобів виробництва (фізична і розумова праця), джерелами (прибуток, заробітна плата, пенсія) і рівнем доходів (багаті, бідні, здиденні)тощо. У цьому розумінні соціальна сфера віддзеркалює найважливіший аспект суспільного життя – соціальну нерівність.

Внаслідок взаємодії економічної та соціальної сфер виникають соціально-економічні процеси, ядром і суб’єктом яких є людина включена у систему економічних і соціальних відносин, а також міжгрупові соціальні взаємодії.

Отже, сутність взаємовідносин між економічною і соціальною сферою виявляється у впливах економічних відносин на соціальну структуру суспільства,активність соціальних груп, їх поведінку; системи соціальної нерівності та соціально-економічні процеси. Особливу роль у цих взаємовідносинах відіграє людський фактор, який є активною силою розвитку економіки через соціальний механізм - стійку систему взаємодії соціально-економічних груп у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, регульована історично сформованими у конкретній країні типом культури , системою управління і соціальною структурою суспільства. Рушійною силою його є соціально-економічні потреби та інтереси соціальних груп, що регулюють їх поведінку в сфері економіки. Соціальний механізм розвитку економіки реалізується на рівні країни, регіону, області, міста,

району, а також на відповідному рівні організаційної структури виробництва – відомства, обєднання, підприємства, фірми тощо. Соціальний механізм розвитку економіки об’єднує окремі соціальні механізми: механізм соціального управління, механізм демографічного розвитку, механізм впровадження досягнень науки у практику, механізм організації та стим улювання праці та ін.. Взаємодіючи з основним соціальним механізмом розвитку економіки, вони визначають зміст, спрямованість соціально-економічних процесів, ефективність економічної діяльності, особливості економічної поведінки тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Р.2 Спеціальні та галузеві соціологічні теорії.	\|	Поняття предмета соціології праці та управління.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.