Поняття предмета соціології праці та управління.

Соціологія праці – одна із спеціальних соціологічних теорій, предметом вивчення якої є соціальні аспекти праці, тобто людський фактор, його функціонування в процесі праці.

Обєктом соціології праці та управління є праця як супільно значуще явище, як процес реалізації, а водночас і відтворення здібностей, знань та умінь особи, як вид соціальної діяльності.

Праця – цілеспрямована діяльність людей в результаті якої створюються матеріальні і духовні блага. Соціологія розглядає працю як основну форму життєдіяльності людського суспільства, основну умову його буття.

Соціологія праці та управління оперує такими категоріями:

· Процес праці – включає в себе доцільну діяльність людини (сама праця), предмет праці і знаряддя виробництва;

· Організація праці – форми, способи і порядок поєднання живої і предметної праці;

· Умови праці – сукупність соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, організаційних та соціально-побутових чинників, які впливають на працездатність і здоров'я працівника. Умови праці бувають нормальні і шкідливі;

· Зміст праці – його основними елементами є : мета, стимул до праці, ставлення до праці, мотиви праці, цінності і ціннісні орієнтації;

· Трудовий колектив – це добровільне соціально-політичне і економічне обєднання людей для спільних дій заради досягнення особистісно-цінних і суспільно- корисних цілей, які по’вязані єдністю інтересів, оформлені структурно і мають органи управління, дисципліни і відповідності. Трудовий колектив – найважливіша характеристика суспільної праці, його розглядають як соціальну організацію і соціальну спільноту.

Нині існують різні підходи до визначення предмета соціології праці та управління, але найдоцільніше дати слідуюче визначення.

Соціологія праці та управління – це галузь соціології , спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає працю, трудову діяльність та поведінку, трудовий колектив як спкцифічну соціальну підстстему суспілства, його соціальні інститути , а також соціальні спільності в сфері праці, соціально-трудові відносини і процеси та закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на них.

Предмет науки «поєднує» п’ять складових :

· Соціальні спільності, тобто різні соціальні групи, які беруть участь у трудовій діяльності, а саме: підприємці, менеджери, інженерно-технічні працівники, службовці, робітники та ін.;

· Соціальні інститути в сфері праці, тобто історично сформовані специфічні форми спільної діяльності людей, а саме: праця, трудова діяльність та поведінка, трудовий колектив та ін.;

· Соціально-трудові відносини, тобто відносини рівності та нерівності між працівниками та соціальними групами;

· Соціально-трудові процеси, тобто процеси, що відбуваються безпосередньо в трудових колективах, у процесі праці і по’вязані з функціонуванням та зміною станів соціальних груп, окремих працівників, пов’язаних з їх трудовою діяльністю.

· Соціальне управління ними.

Суб'єкти праці – це соціальні верстви працівників (підприємці, менеджери, інженерно-технічні працівники, службовці, робітники та ін.), які беруть участь у трудовій діяльності і різняться своїм соціальним станом, положенням у трудових колективах. Вони мають різну кваліфікацію, досвід, соціальне становище, рівень і канали здобуття прибутків, нарешті, інтереси, які не завжди збігаються.

Соціально-трудові відносини це відносини, які складаються на виробництві між представниками різних соціальних спільностей. Цей тип відносин, на відміну від відносин функціональних, пов’язаних з поділом і кооперацією праці, актуалізуєтся як відносини рівності та нерівності між працівниками та соціальними групами (підприємцями і робітниками та ін.)

З регуляцієюсоціально-трудових відносин пов'язано багато найактуальніших проблем, які нині стоять перед суспільством та його економікою. Відомо, що вона має насамперед соціальний аспект. Одна з них – проблема мотивації праці. Сьогодні мотиви змістовності праці поступилися місцем мотива низької інтенсивності праці. Тобто мотиви забезпечення працею засобів для існування перестали бути провідними. Тому, щоб люди стали працювати ефективно, треба передусім вирішити найголовніші соціально-економічні проблеми, пов’язані з реформуванням економіки. Тільки тоді виникне нормальна мотивація до праці, підвищиться її ефективність, запрацюють нормальні мотиви до праці.

Інша проблема, пов'язана із соціально-трудовими відносинами, проблема зайнятості і безробіття. (Зайнятість – діяльність людини, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом доходу. Безробіття – соціальне явище, зумовлене низькими темпами економічного зростання, змінами у структурі економіки, а також кількісним зростанням потенційної робочої сили.) Це теж соціальна проблема, бо коли ми маємо справу із безробіттям, бачимо, що вивільнення тих чи інших працівників (інколи закриття цілих підприємств) пов’язане не тільки з економічними, а й соціальними причинами.

Щодо соціально-трудових процесів, то соціологія праці та управління має справу із багатьма різновидами змін, які відбуваються в соціально-трудовому стані робітників і колелтивів: адаптацією, співробітництвом, суперництвом, конфліктами та ін. Найбільш цікавий приклад - роль соціології праці та управління у виробленні теорії трудових конфліктів та практичних рекомендацій щодо їх вирішення.

Проте вже сьогодні очевидно, що причини страйків, які відбуваються в Україні, не можна зводити лише до економічних (тут і погані умови праці, незадоволеність нерівністю у прибутках, що має місце між керівництвом підприємства та робітниками та ін.)

До страйків призводять не тільки ті чи інші конкретні причини, а чимало внутрішніх та зовнішніх приводів («чинників провокування») страйків: невиконання керівництвом своїх обіцянок, загальна дестабілізація ситуації в суспільстві тощо. Отже, проблеми виникнення та вирішення соціальних конфліктів на виробництві це, безумовно, проблеми, які повинна досліджувати соціологія праці та управління.

Велике значення має вивчення соціологією праці та управління соціальних інститутів в сфері праці. Зрозуміло, що праця як соціальний інститут, специфічна форма сумісної діяльності людей є не тільки методом, процесом здобування засобів існування людьми, а й визначає специфіку практично всіх соціальних, економічних та інших процесів у суспільстві, навіть суспільний лад у державі.

Такий соціальний інститут як трудовий колектив, не тільки поєднує людей для сумісного виробництва товарів та послуг, а й є практично єдиною у суспільстві формою узгодження, поєднання індивідуальних, групових, суспільних інтересів людей, найважливішою формою соціалізації особистості.

І ще декілька слів про соціальне управління соціально-трудовими відносинами і процесами.

Сутність соціального управління в трудовому колективі реалізується в функціях таких напрямів:

· Формування і оптимізація соціальної організації колективу та вдосконалення його соціальної структури;

· Створення умов для здійснення працівниками своїх соціальних і політичних прав та задоволення їхніх потенціальних і духовних благ;

· Виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника;

· Дослідження стану соціально-трудових відносин і проявів виявлення соціальних резервів творчого комплексу і прогнозування на їх базі подальшого його оптимального розвитку.

Будучи найбільш загальним підходом до управління суспільством, економікою, соціологія праці та управління вивчає методологічні та методичні аспекти вирішення таких проблем:

· Вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень;

· Використання різноманітної інформації в процесі управління;

· Ефективність самоврядування і виробничої демократії;

· Певних методів та стилів керівництва;

· Принципів управління та ін..

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет і обєкт економічної соціології.	\|	Принципи соціального управління.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.