ОСНОВНІ ВИДИ ЛУБ’янИХ КУЛЬТУР та ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Лекція №1

Луб’яні волокна. Волокна, що містяться в стеблі, листі та оболонці плодів різних рослин, називають луб’яними. Луб’яні волокна поділяють на 4 види:

1. Тонкі стеблові волокна, що мають високу гнучкість. Вони застосовуються, головним чином, для виробництва тонких і середніх за товщиною побутових тканин, а також технічних тканин. До них відносяться лляне волокно та волокно рамі.

2. Грубі стеблові волокна, що значною мірою одеревіли. Вони застосовуються, головним чином, для виробництва грубих тарних тканин і різних кручених виробів — шпагатів, мотузок, канатів тощо. До них відносяться прядиво (волокно конопель), волокно джуту та кенафу.

3. Жорсткі листові волокна, дуже одеревіли. Вони застосовуються для виготовлення кручених (морських канатів) та плетених виробів. До них відносяться маніла (абака), сизаль, генекен і деякі інші волокна.

4. Плодове волокно койр, одержуване із зовнішнього покриву шкаралупи горіхів кокосової пальми, близьке за властивостями до жорстких листових луб’яних волокон. Його використовують переважно для виготовлення плетених виробів, мотузок, рогож, стійких до гниття легких морських канатів і як матеріал для набивання.

Волокна всіх груп – зв'язані. Завдання перетворення зв'язаних волокон у прядильний матеріал вирішуються по-різному залежно від виду луб'яних волокон і мети їх застосування. Майже завжди на першому етапі первинна обробка луб'яних волокон полягає в хімічному або біологічному впливі на супутні рослинні тканини.

До числа лубоволокнистих культур, що мають промислове значення, відносяться льон, коноплі, кенаф, рамі та джут. Рамі та джут у нашій країні не вирощуються.

Льон поділяють на такі види: льон-довгунець, льон-межеумок, льон-кучерявець. Рослини всіх цих видів мають багато спільних властивостей і ознак, незважаючи на їх різне застосування в народному господарстві.

У льону-довгунця гладке, тонке стебло заввишки від 70 до 125 см; середній діаметр стебла дорівнює 1,4 мм. Вміст волокна в стеблах становить 20-25% від маси обмолочених стебел. Саме льон вказаного виду має найбільше промислове значення. Він культивується в Чернігівській, Рівненській, Житомирській, Київській, Волинській, Львівській областях України.

У льону-довгунця розрізняють загальну і технічну довжину стебла. Під загальною довжиною розуміють відстань від кореневої шийки до найвищої коробочки суцвіття. Технічна довжина є найціннішою. Це відстань від краю кореневої шийки до початку розгалуження суцвіття. За товщиною стебла льон-довгунець поділяють на тонкостеблий (0,8-1,2 мм), середньостебелий (1,3-1,5 мм) і товстостеблий (1,6 мм і більш).

Льон-межеумок — рослина заввишки від 50 до 70 см, що розгалужується від самої основи. Суцвіття більш розвинене, ніж у льону-довгунця; має більшу кількість коробочок. Льон-межеумок культивують переважно для отримання олії. Насіння льону-межеумка містить 39-48% олії. Вміст волокна в стеблах коливається в межах від 11 до 17%.

Льон-кудряш — низькоросла рослина (від 30 до 50 см) з дуже сильним розгалуженням з самої основи. На одній рослині буває в 20-30 разів більше коробочок, ніж у льону-довгунця. Урожай насіння - 20 ц/га. Насіння містить 41-45% олії.

Різні селекційні сорти льону-довгунця, вирощувані в Україні, оцінюють за такими основними показниками:

- тривалість вегетаційного періоду;

- висота рослин;

- стійкість до хвороб і шкідників;

- стійкість до вилягання;

- стійкість до обсипання насіння;

- урожай лляної соломи, насіння та волокна;

- вихід довгого волокна;

- міцність, гнучкість та тонина волокна;

- середній номер довгого і короткого волокна;

- добротність та обривність пряжі, які визначають при прядінні волокна.

Зараз в Україні культивуються такі сорти льону-довгунця: Оршанській-2; Томський-6; Могільовській-2; Мрія та ін.

Кінцевим продуктом первинної переробки луб’яних культур, зокрема льону, є довге і коротке волокно. Вироби з лляного волокна мають високі антибактеріальні та гігієнічні властивості, тому в усьому світі вони широко використовуються в різних галузях промисловості. Останнім часом низькосортне лляне волокно застосовується як для одержання текстильних виробів, так і для армування композиційних полімерних матеріалів, що широко використовуються при виробництві автомобілів, літаків, вагонів тощо. Короткі волокнисті відходи льону – костриця – застосовують для виробництва фетроподібного нетканого матеріалу. З костриці, яка є подрібненою деревиною лляного стебла, виготовляють міцні плити, що використовуються для виробництва меблів і як звуко- та теплоізоляційний будівельний матеріал.

Льон – традиційна технічна культура західних та північних регіонів України - єдине в Європі відновлюване джерело целюлозної текстильної сировини. Виготовлена з льону тканина, від батисту до мішковини, характеризується великою міцністю, еластичністю й помірною твердістю, довговічністю й стійкістю проти гниття. Одяг з льону впливає на фізичний й емоційний стан людей, сприяє збереженню здоров'я й збільшує опірність до різних хвороб. Приваблюють особливою красою й практичністю виготовлені із лляних тканин скатертини, покривала, білизна, одяг, портьєри. Вироби з технічних лляних тканин є незамінними для харчової, оборонної, автомобільної й ряду інших галузей промисловості. Різноманітний асортимент не тільки кручених виробів з льону (шпагати, канати, пряжа), але й волокнистих нетканих матеріалів, серед яких медична вата й перев'язні матеріали, що не поступаються по своїх властивостях до подібних виробів з бавовни. Волокно льону-довгунця використається для виготовлення найтонших хірургічних ниток, що відрізняються підвищеною сумісністю із тканинами живого організму.

У світовій практиці широко застосовується технологія поглибленої переробки короткого лляного волокна в модифіковане бавовноподібне волокно – котонін – для використання його в суміші з хімічними й натуральними волокнами (бавовною та вовною), а також для одержання вати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Критерій песимізму-оптимізму Гурвіца	\|	Коноплі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.