Використання іменників, прикметників, займенників

Ознакою культури мовлення є граматична правильність. Сюди входить дотримання правил змінювання слів та їх творення, побудови словосполучень і речень.

При складанні документів виникають труднощі не лише в доборі потрібних слів, а й у виборі відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів щодо використання іменників, коли це стосується назви осіб за професією.

Наприклад: учитель – учителька, викладач – викладачка, лаборант – лаборантка, лікар – лікарка.

Офіційні назви посад, професій – іменники чоловічого роду, тому в ділових паперах слід вживати саме їх. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду.

Наприклад: старший викладач Світлана Дмитрівна, лаборант училища Тетяна Сергіївна, директор училища Людмила Никифорівна.

Коли після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду.

Наприклад: директор училища Людмила Никифорівна Журавльова повернулася з відрядження. Головний лікар Олександра Іванівна Коваль зачитала наказ.

У документах не вживають узгодження типу: наша голова наказала, головна лікар порадила, директриса підписала наказ.

Не рекомендується називати осіб за місцем проживання та за їх професією типу: сельчани, городяни, медики, освітяни, вживаються: мешканці села, мешканці міста, медичні працівники, працівники освіти.

Досить часто в ділових паперах замість множини зустрічається однина.

Наприклад: Полтавські фермери зібрали великий урожай цукрового буряку, соняшнику, картоплі.

Іноді в ділових документах іменники, що означають речовину (вода, сіль, олія, нафта, вино тощо), набувають форм множини.

Наприклад: На цьому підприємстві можна придбати сухі вина, мінеральні води, технічні мастила.

Чимало помилок у вживанні давального відмінка іменників. Так, іменники чоловічого роду мають переважно закінчення –у,хоча останнім часом надається перевага закінченню -ові, -еві:ректору, ректорові, директору, директорові.

Багато помилок припадає і на вживання родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні закінчуються на –а, -я(документа), інші на –у, -ю(протоколу, принципу, факту). У випадках сумніву, слід заглянути до словника.

Щодо вживання прикметників, то тут можуть виникнути труднощі у використанні ступенів порівняння, оскільки в діловому мовленні частіше вживані аналітичні форми. Наприклад: повний, більш повний, найбільш повний, вичерпний, більш вичерпний, найбільш вичерпний ( але не: самий більший, самий повний).

При дробових числівниках іменник має форму родового відмінка однини: дві цілих і п’ять десятих метра, одна третя кілограма.

При використанні складених числівників: Ця подія відбулася у тисяча дев’ятсот двадцятому році (не у тисячу). Шістьма (шістьома) сторінками (але не шести).

У сучасній українській літературній мові деякі іменники мають паралельні форми роду – чоловічого і жіночого: зал – зала, птах – птаха, сусід – сусіда. форми чоловічого роду є літературними, форми жіночого – розмовними.

Наприклад: спортивний зал, актовий зал.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Морфологічні норми сучасної української літературної мови. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови.	\|	ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.