• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність пропозиції грошей

Грошово-кредитна політика- це сукупність форм та інструментів державного впливу на про­позицію грошей (M^s) з метою регулювання економічного цик­лу, попередження і подолання спаду виробництва, досягнення на національному ринку рівноваги за умов повної зайнятості і відсутності інфляції.

Грошово-кредитна політика визначається урядом країни, але в життя проводиться Центральним банком (НБУ).

Завдання Центрального банку:

̶ забезпечення стабільності національної валюти;

̶ забезпечення платіжного обігу;

̶ сприяння державному контролю за приватними бан­ками;

̶ забезпечення ліквідності комерційних банків;

̶ забезпечення стабільності банківської системи в цілому.

Центральний банк (НБУ) використовує інструменти грошово-кредитної політикиз метою впливу на кількість грошей(в основному у формі банківських депозитів), або на процентні ставки (і).

Кредитна експансіямає за мету збільшення зайнятості і підйом виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей (M^s).

Кредитна рестрикціямає за мету запобігання економічної кризи і зниження темпів інфляції шляхом обмеження пропозиції грошей (M^s).

Грошовий ринок - це такий сегмент фінансового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж лише короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких становить менше ніж один рік. Основними категоріями грошового ринку є пропозиція грошей і попит на гроші, які взаємодіють між собою за допомогою процентної ставки.

Ринок грошей - це механізм, за допомогою якого попит на гроші узгоджується з їх пропозицією на умовах рівноважної процентної ставки. Врахуємо, що попит на гроші є попитом на грошові запаси. Тому тут і надалі в моделях грошового ринку під пропозицією грошей ми будемо мати на увазі пропозицію реальних грошей, яка позначається .

Гроші - один із видів активів. Усі активи поділяються на дві великі групи - фінансові та матеріальні (реальні) активи. Гроші відносяться до групи фінансових активів. Але крім грошей до складу фінансових активів входять негрошові активи, головними серед яких є акції та облігації.

Пропозиція грошей - це сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу.

Пропозиція грошей передусім залежить від політики центрального банку, який володіє монопольним правом на первинну грошову емісію. Результатом первинної грошової емісії є приріст грошової бази, яка визначається за формулою:

Н = CU + BR (8.1)

де Н - грошова база (у літературі для визначення первинної грошової емісії використовуються й інші терміни, зокрема «резервні гроші», «гроші підвищеної ефективності», «високо потужні гроші» тощо); CU - готівка, яка знаходиться поза банками, тобто на руках у населення (до складу готівки поза банками не входить готівка, яку тримають комерційні банки в своїй касі); BR - банківські резерви (до банківських резервів відноситься та частина банківських грошей, яка не використовується для здійснення активних операцій (надання позик, інвестування): депозити, розміщувані на рахунках центрального банку, та готівка, яку кожний банк може тримати в своїй касі).

Банківські резерви складаються з двох компонентів: обов’язкові резерви та надлишкові резерви. Обов’язкові резерви - це мінімальна сума резервів, яку зобов’язаний тримати кожний банк. Величина обов’язкових резервів регламентується центральним банком за допомогою норм щодо депозитів. Вони, як правило, диференціюються за видами депозитів. На цій підставі величину обов’язкових резервів можна визначити так:

LR = Ir × D, (8.2)

де LR - обов’язкові резерви, Ir - норма обов’язкового резервування; D - банківські депозити.

Крім обов’язкового мінімуму резервів кожний банк може тримати певну величину наднормативних резервів, які називаються надлишковими. Їх величину банки визначають самостійно на основі аналізу співвідношення втрат і вигод. Величину банківських резервів можна визначити за формулою:

BR = LR + ER, (8.3)

де ER - надлишкові резерви.

Пропозиція грошей відрізняється від грошової бази і визначається як сума готівки і банківських депозитів:

M^s = CU + D, (8.4)

де M^s - пропозиція грошей.

Попит на гроші - це запаси грошових активів, якими бажають володіти економічні суб’єкти в кожний даний період часу.

Щоб розглянути механізм грошового ринку будемо спиратися на графічні моделі. Почнемо з моделі рівноважного ринку (рис. 8.1.)

Рис. 8.1. Рівновага на ринку грошей

На горизонтальній осі графіка відкладено кількість реальних грошей (M / P), на вертикальній — процентна ставка (і). Крива грошової пропозиції (M^S / P) є зростаючою функцією від процентної ставки і тому має додатний нахил. Крива попиту на гроші (M^d / P) є спадною функцією від процентної ставки, що зумовлює її від’ємний нахил. Рівновага на грошовому ринку досягається в точці Т₀, де крива пропозиції грошей перетинається з кривою попиту на гроші. Цій точці відповідає рівноважна процентна ставка і₀. У розгорнутому вигляді рівновагу на грошовому ринку можна подати рівнянням

. (8.5)

k — чутливість попиту на гроші до зміни рівня доходу. Показує, на скільки грошових одиниць змінюється попит на гроші у разі зміни доходу на одну грошову одиницю; h — чутливість попиту на гроші до зміни рівня процентної ставки. Показує, на скільки грошових одиниць змінюється попит на гроші у разі зміни процентної ставки на один пункт, m_m – грошовий мультиплікатор.

Рівновага між попитом і пропозицією грошей свідчить про те, що на грошовому ринку немає ні надлишку, ні нестачі грошей. За таких умов відсутні причини для зниження або зростання рівноважної процентної ставки. Але рівновага на ринку — це не статичний стан, а тенденція, яка постійно підтримується ринковим механізмом. Щоб розкрити механізм, на основі якого ринок підтримує тенденцію до рівноваги між пропозицією грошей і попитом на гроші, розглянемо кілька варіантів порушення і відновлення рівноваги на грошовому ринку.

Перший варіант передбачає збільшення доходу (ΔΥ) на умовах, що центральний банк підтримує грошову базу на незмінному рівні (H). Для унаочнення цього варіанта звернемося до графіка (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Реакція грошового ринку на зростання доходу

Згідно з функцією попиту на гроші

(8.6)

зростання реального доходу збільшує грошовий попит на величину k × DY. На цю величину за даної рівноважної процентної ставки (і₁) попит на гроші перевищить пропозицію грошей. Це викликає нестачу грошей. Щоб її усунути, економічні суб’єкти намагатимуться продавати негрошові активи, скажімо, облігації. Намагання економічних суб’єктів продати облігації збільшить пропозицію на ринку фінансових активів, що викличе зниження їхньої ціни. Зниження цін на облігації, у свою чергу спричинює зростання процентної ставки за такою формулою:

(8.7)

Процент, який нараховується за облігаціями, є фіксованою величиною. Тому в разі зниження ціни облігації процентна ставка зростає. Таким чином, внаслідок виникнення нестачі грошей і зумовленого цим збільшення пропозиції облігації ціна облігацій падає, а процентна ставка зростає.

В міру падіння ціни облігації і зростання процентної ставки на грошовому ринку відбуватимуться похідні ефекти, які коригують початкові наслідки: 1) зростання альтернативної вартості грошей, що зменшить попит на гроші (DM^D / P = –h × Di); 2) підвищення грошового мультиплікатора, що збільшить пропозицію грошей (DM^s / P = H / P × Dm_m). Процентна ставка зростатиме до поки чистий приріст попиту на гроші не врівноважиться зі збільшенням пропозиції грошей, викликаним підвищенням грошового мультиплікатора:

(8.8)

Під впливом зростання реального доходу та похідних ефектів рівноважна процентна зросте до і₂. Це означає, що ринок грошей повертається до рівноваги за допомогою зростання процентної ставки, яка, з одного боку, частково зменшує приріст попиту на гроші, викликаний зростанням реального доходу з іншого — збільшує пропозицію грошей за рахунок підвищення мультиплікатора.

Наведений механізм порушення та врівноваження грошового ринку можна виразити за допомогою такого алгоритму:

зростання попиту на гроші під впливом збільшення реального доходу® виникнення нестачі грошей ® збільшення пропозиції облігацій ® зниження ціни облігацій ® зростання процентної ставки ® збільшення пропозиції грошей за рахунок зростання мультиплікатора і зменшення попиту на гроші під впливом зростання процентної ставки.

Другий варіант передбачає, що центральний банк збільшує грошову базу (ΔН) за незмінності реального доходу (Y). Графічне зображення цього варіанта наведено на рис. 8.3.

Згідно з функцією пропозиції грошей

(8.9)

емісія грошової грошової бази мультиплікативно збільшує грошову пропозицію на величину DH / P × m_m. На цю саму величину за даної процентної ставки (і₁) виникає надлишок грошей. Для того щоб позбутися надлишкових грошей економічні суб’єкти намагатимуться купувати облігації. Це збільшує попит на облігації і викликає зростання їх ціни. Внаслідок цього, згідно з формулою (8.7), зменшиться процентна ставка.

Рис. 8.3. Реакція грошового ринку на збільшення грошової бази

Одночасно із падінням процентної ставки на грошовому ринку виникають похідні ефекти. По-перше, зменшується альтернативна вартість грошей, що викликає зростання попиту на гроші: DM^d / P = –h × Di. По-друге, знижується грошовий мультиплікатор, який зменшуючи пропозицію грошей, коригує її збільшення: DM^s / P = (h₁ / P + DH / P) × Dm_m. З урахуванням емісії грошової бази та похідних ефектів рівноважна процентна ставка зменшиться до і₂. За такої процентної ставки скориговане збільшення пропозиції грошей врівноважиться з індуційованим збільшенням попиту на гроші:

. (8.10)

У формулі (8.10) мультиплікатор грошей зменшується. Тому величина (H / P + DH / P) × Dm_m є від’ємною. Процентна ставка знижується. Отже величина є додатною.

Підсумовуючи, можна навести алгоритм, який відображує механізм порушення рівноваги на грошовому ринку та її відновлення:

збільшення пропозиції грошей, викликане емісією грошової бази ® виникнення надлишку грошей ® збільшення попиту на облігації ® зростання ціни облігацій ® зниження процентної ставки ® зростання попиту на гроші, викликане зменшенням альтернативної вартості грошей ® зменшення пропозиції грошей внаслідок падіння грошового мультиплікатора, викликаного зниженням процентної ставки.

Третій варіант передбачає, що змінюються і реальний дохід, і грошова база. Цей варіант найбільше відповідає практиці, оскільки центральний банк завжди реагує на зміни реального доходу виходячи з необхідності досягнення певних цілей монетарної політики. Графічне зображення цього варіанта наведено рис. 8.4.

Рис. 8.4. Реакція грошового ринку на одночасне збільшення доходу

і грошової бази

Центральний банк може ставити перед собою різні цілі. Припустимо, що він поставив за мету утримувати процентну ставку на незмінному рівні. Це є можливим лише за умови збільшення пропозиції грошей пропорційно збільшенню попиту на гроші. Саме на таких умовах і побудовано графік, що розглядається.

Припустимо, що під впливом зростання реального доходу попит на гроші збільшився: DM^D / P = k × DY – h × Di. Щоб врівноважити грошовий ринок, пропозиція грошей має бути збільшена на таку саму величину: DH / P = k × DY – h × Di,

Оскільки у нас Di = 0, то приріст пропозиції грошей, який необхідний для врівноваження грошового ринку, визначається так: DH / P × m_m = k × DY. Звідси збільшення грошової бази, необхідне для збалансованого зростання пропозиції грошей, можна визначити за формулою

. (8.11)

На рис. 8.4 показано, що внаслідок цілеспрямованої емісії грошової бази крива пропозиції грошей змістилася вправо в положення рівно настільки, наскільки крива попиту на гроші змістилася вгору в положення . Тому процентна ставка залишилася на попередньому рівні (і₁). Алгоритм наведеного механізму врівноваження грошового ринку є досить простим:

збільшення попиту на гроші, викликане зростанням реального доходу, дорівнює збільшенню пропозиції грошей, викликаному цільовою емісією грошової бази, що забезпечує стабільність процентної ставки.

Інші цілі монетарної політики можуть бути досягнуті лише на умовах незбалансованої зміни пропозиції грошей. Тоді виникає або нестача або надлишок грошей. У таких випадках урівноваження грошового ринку відбувається на основі одного з алгоритмів, наведених у перших варіантах порушення і відновлення рівноваги на грошовому ринку.

Розглянутий механізм врівноваження грошового ринку передбачає його автономне функціонування. Насправді ж грошовий ринок тісно пов’язаний з товарним ринком, що суттєво впливає на алгоритм механізму його врівноваження. Для дослідження грошового ринку у взаємодії з товарним ринком використовується модель IS - LM, яка розглядалася в розділі 5.

Читайте також:

1. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
2. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
3. Алгоритм розрахунку майбутньої вартості грошей за простими і складними відсотками
4. Алгоритм розрахунку теперішньої вартості грошей за простими і складними відсотками
5. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
6. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
7. Аналіз обсягу пропозиції і реалізації послуг туристського підприємства
8. Аристотель розглядав дві форми грошей — гроші як простий засіб обігу товарів і як засіб обігу грошового капіталу.
9. Б) еволюція грошей.
10. Багатомірність і сутність культури виявляється в її основних функціях: соціальній (гуманістичній), пізнавальній, аксиологічній, семіотичній, нормативній.
11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.

Переглядів: 1688