Правова політика: поняття, форми реалізації, пріоритети

Для того, щоб визначити зміст терміна правова політика в цілому, треба зрозуміти суть понять «право» та «політика» поодинці. Правом прийнято вважати систему загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, які санкціоновані державою.

С. Лисенков виділяє різноманітні підходи до праворозуміння і вважає, що кожен з них висвітлює «право» тільки в певному аспекті, комплексну ж характеристику права можна надати лише шляхом всебічного вивчення його багатоманітних зв’язків з соціальною діяльністю:

– нормативно позитивістський підхід – право має не лише ознаки загальні (притаманні всім соціальним нормам), а й специфічні властивості: загальнообов’язковість,санкціонування державою тощо);

– соціологічний – право за своєю природою «живе», безпосередньо проявляється в повсякденному суспільному житті;

– генетичний – визначення причин виникнення та чинників, які впливають на розвиток права;

– інструментальний – право як специфічний інструмент, за допомогою якого врегульовується поведінка учасників суспільних відносин;

– аксіологічний – право як досягнення культури, як певна соціальна цінність;

– системний – право як сукупність правових явищ, що певним чином пов’язані між собою та утворюють ціле – правову систему.

На думку О. Скакун, право – система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу аж до примусу.

Переходячи до аналізу поняття «політика» слід відзначити, що під останньою розуміють сукупність ідей, заходів, засобів, програм, які спрямовані на врегулювання суспільних відносин.

Також політика – це система відносин між людьми та їх об’єднаннями з приводу влади, держави, демократії. Боротьба за владу та її утримання, участь у справах держави, формування і функціонування інститутів демократії – це сфера політики.

Аспекти співвідношення понять «політика суспільства» та «політика держави» між собою:

1) здебільшого «політика суспільства» є більш стабільною, адже вона зводиться до того, щоб у країні був правопорядок, забезпечувалися права і свобода людини і громадянина;

2) методи ж, за допомогою яких має виконуватись п. 1, являють собою «політику держави». Вона є більш динамічною і причина цього у плюралізмі ідей щодо досягнення мети;

3) керуючись п. 1 і п. 2 можна констатувати, що «політика держави» є похідною від «політики суспільства».

Правова політика – це особлива форма державної політики, засіб юридичного закріплення та здійснення політичного курсу країни, волі її лідерів та владних структур. Правова політика втілюється передусім у законах та інших підзаконних актах і направлена на охорону та захист суспільних відносин.

З цього випливає логічний висновок, що найважливішою властивістю правової політики є її державно-вольовий характер, владно-імперативний зміст. Ознаками правової політики є:

1) базування на праві та пов’язаність ним;

2) здійснення правовими методами;

3) охоплення головним чином правової сфери діяльності;

4) забезпечення примусом держави;

5) публічний, офіціальний характер.

Під правовою політикою ми розуміємо сукупність ідей, завдань, програм, методів стосовно становлення та розвитку, регулювання та охорони суспільних відносин за допомогою права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура сучасної правової системи	\|	РОЗДІЛ 3. ЄВРОПЕЙСЬКЕ СУДОЧИНСТВО

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.