Злочини, що посягають на встановлений порядок користування військовим майном.

Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
2. Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

1. Підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами (ст.3 Закону України “Про оборону України”). Необхідною умовою забезпечення військ матеріальними цінностями є бережливе ставлення військовослужбовців до військового майна, запобігання випадкам його розкрадання, втрати, розтрати, знищення чи пошкодження, а також неправильного використання, у зв’язку з чим на військовослужбовця покладено загальний статутний обов’язок утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно (див. ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
2. Основним безпосереднім об’єктом даного злочину є право власності на військове майно. Правовий режим військового майна визначений Законом України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”. Додатковим факультативним об’єктом у різних формах цього злочину можуть бути життя, здоров’я потерпілого, порядок виконання військовими службовими особами своїх повноважень та інші цінності.
Предметом даного злочину є зброя, бойові припаси, вибухові або інші бойові речовини, засоби пересування, військова та спеціальна техніка, а також інше військове майно. При цьому поняття “військове майно” охоплює будь-які речі матеріального світу, яким притаманні відповідні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру, у тому числі і предмети, прямо перелічені в диспозиції ч.1 ст.410.
Предметом шахрайства і вимагання, передбачених ст.410, є не тільки військове майно, а й право на нього, а предметом вимагання, крім того, і будь-які дії майнового характеру.
Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Порядок обліку, інвентаризації, зберігання, списання, використання та передачі військового майна визначається КМУ.
Зброя - це усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей) (див. п.4 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” від 26 квітня 2002 р. № 3).
Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до поняття зброї, хоча можуть розглядатися як інше військове майно.
Незаконне заволодіння завідомо несправною зброєю, що належить військовій частині, і приведення її у придатний для використання за призначенням стан необхідно кваліфікувати за ст.410 (як заволодіння військовим майно) та ст.263 (незаконне виготовлення вогнепальної зброї).
Бойові припаси - це патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху (п.5 зазначеної постанови ПВСУ).
Викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатні до використання бойові припаси, слід розцінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ч.1 ст.410.
Вибухові речовини - це порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню (п.6 зазначеної постанови ПВСУ).
Поняття “бойові речовини” ширше за поняття вибухових речовин і охоплює інші речовини, які мають бойове, тобто для ураження сил і засобів противника, призначення з використанням різних вражаючих факторів (хімічні та біологічні боєприпаси).
Засоби пересування - це механічні пристрої, обладнані двигуном і призначені для перевезення (дорогою, повітрям, залізницею, водою) людей або вантажу, а так само обладнані спеціальними механізмами (у тому числі бойові машини: танки, броньовики, самохідні установки тощо) для виконання спеціальних функцій, а також причепи та напівпричепи.
Поняття “військова та спеціальна техніка” ширше за поняття засобів пересування і охоплює інші механічні пристрої військового (танк, літак-винищувач, гармата тощо) та спеціального (буксир, бульдозер, санітарна машина тощо) призначення.
Незаконне заволодіння військовослужбовцем військовим транспортним засобом кваліфікується за ч.1 ст.410 за наявності корисливого мотиву в діях винного. В основі таких дій лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок військового майна та спеціальна мета - безоплатно обернути його на свою або іншої особи користь. Незаконне заволодіння військовослужбовцем військовим транспортним засобом без корисливого мотиву кваліфікується за відповідною частиною ст.289 (як інше незаконне заволодіння транспортним засобом) і ознак злочину, передбаченого ст.410, не містить.
Предметом злочину, передбаченого ст.410, є лише такі види зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, які є виключно військовим майном.
Крім вказаних предметів, до іншого військового майна можна віднести будь-яке інше державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами, зокрема: будинки, споруди, передавальні пристрої, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку та інше майно, а також кошти.
3. З об’єктивної сторони злочин може бути вчинено у таких формах:
- викрадення військового майна (ч.1 ст.410);
- привласнення військового майна (ч.1 ст.410);
- вимагання військового майна (ч.1 ст.410);
- заволодіння військовим майном шляхом шахрайства (ч.1 ст.410);
- викрадення, привласнення, вимагання військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем (ч.2 ст.410);
- розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою (ч.3 ст.410);
- вимагання зброї, бойових припасів, вибухових чи інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого (ч.3 ст.410).
Під викраденням військового майна слід розуміти протиправне таємне чи відкрите вилучення, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров’я, чи з погрозою застосуванням такого насильства. Кримінальна відповідальність за ст.410 настає при викраденні військового майна як із військових частин, так і у громадян, які володіли ним правомірно або незаконно. Термін викрадення у контексті ст.410 охоплює вилучення військового майна шляхом крадіжки, грабежу і розбою, проте розбійне заволодіння окремих видів військового майна утворює кваліфікований склад даного злочину (ч.3 ст.410).
Заволодіння військовим майном шляхом шахрайства здійснюється за допомогою обману чи зловживання довірою, а шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем - внаслідок протиправного використання нею своїх владних повноважень (привласнення, розтрата або заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем).
Про поняття викрадення, привласнення, вимагання зброї, бойових припасів, вибухових речовин або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем див. коментар до ст.262.
Про поняття “привласнення”, “вимагання”, “шахрайство”, “розбій”, “насильство, небезпечне для життя і здоров’я потерпілого” додатково див. коментар відповідно до ст.191, 189, 190 та 187.
Про поняття “військова службова особа” та “зловживання службовим становищем” див. коментар до ст.423.
Розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин вважається закінченим у момент заволодіння ними, а коли розкрадання вчинено шляхом розбійного нападу - у момент нападу.
Оскільки незаконне заволодіння зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами є самостійним складом злочину, то подальше їх носіння, зберігання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну сукупність злочинів, передбачених ст.410 та ч.1 ст.263.
4. Суб’єктивна сторона юридичного складу даного злочину характеризується умисною виною. Умислом особи охоплюються насамперед спеціальні ознаки предмета злочину.
Якщо особа, бажаючи викрасти зброю, бойові припаси або вибухові речовини, в дійсності викрала звичайне (невійськове) майно, скоєне слід кваліфікувати як замах на злочин, передбачений ст.410.
Якщо винна особа викрадає зброю, бойові припаси, вибухові, інші бойові речовини тощо з метою використання їх для вчинення іншого злочину, її дії слід додатково кваліфікувати, крім того, як готування до відповідного злочину.
5. Суб’єктом злочину є будь-які військовослужбовці військових формувань. Військовозобов’язаний під час проходження відповідних зборів за вчинення дій, передбачених ст.410, несе відповідальність, залежно від предмета злочину, за ст.262 або ст.185-191, 308, 313.
6. Про поняття кваліфікуючих ознак “повторно”, “за попередньою змовою групою осіб, “воєнний стан” та “бойова обстановка” див. коментар відповідно до ст.32, 28 та п.10 коментаря до ст.401.
Незаконне заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими або іншими бойовими речовинами слід визнавати повторним у випадку вчинення особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.410, незалено від того, чи було її за це засуджено, а також чи була вона виконавцем чи іншим співучасником такого злочину і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередньо вчинений злочин не закінчився, а судимість за раніше вчинений злочин не погашена і не знята.
Під “істотною шкодою” у ч.2 ст.410 слід розуміти завдання значної матеріальної шкоди, приведення у непридатність військової чи спеціальної техніки, неможливість чи утруднення виконання частиною бойового завдання, необхідність залучення значних сил і засобів для розшуку майна, яке незаконно вибуло з володіння військової частини, тощо. Дана кваліфікуюча ознака є оціночною і питання про її наявність вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
7. Згідно із ст.10 розділу ІІ Перехідних положень КК України 2001 р. не передбачено під час перегляду всіх справ про злочини проти власності перекваліфікації дій засуджених з відповідних статей Особливої частини КК України 1960 р. на ст.410 КК України 2001 р., якою посилено відповідальність за аналогічні дії із спеціальним суб’єктом - військовослужбовцем і щодо спеціального предмета - військового майна.
За таких обставин передбачені ст.410 дії, які були вчинені до 1 вересня 2001 р., повинні кваліфікуватися за відповідними статями про злочини проти власності КК України 1961 р., якщо за їх вчинення не пом’якшено відповідальність у КК України 2001 р.

Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна

1. Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна -
караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Об’єкт і предмет даного злочину співпадають з об’єктом та предметом злочину, передбаченого ст.410.
Умисне знищення (пошкодження) майна, яке не є військовим, а так само військового майна, що знаходиться у власності інших держав, кваліфікується за ст.194.
Не утворює складу даного злочину знищення або пошкодження особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами, військовослужбовцями за контрактом предметів військового обмундирування, виданих їм в особисту власність.
2. Об’єктивна сторона даного злочину характеризується активними діями винного, суспільно небезпечними наслідками у виді знищення або пошкодження військового майна і причиновим зв’язком між вказаними діями та їх наслідками. Даний злочин є матеріальним.
Про поняття “знищення майна” та “пошкодження майна” див. коментар до ст.194.
Одним із способів знищення (пошкодження) військового майна може бути вилучення якоїсь деталі з тієї чи іншої технічної системи без її фактичного руйнування. Якщо вилучення цієї деталі містить ознаки викрадення, то вчинене кваліфікується за відповідною частиною ст.410. Проте у таких випадках для кваліфікації за ст.411 необхідно встановити, що вилучена деталь була призначена для забезпечення функціонування відповідної технічної системи, в протилежному випадку пошкодження військового майна не буде. Так, немає підстав для кваліфікації за ст.411 випадків викрадення з військового транспортного засобу радіоприймача, запасного колеса та інших подібних предметів.
Тривалість виходу майна з ладу для кваліфікації за ст.411 значення не має.
У випадках, коли для вирішення питання про те, чи втрачено внаслідок вчиненого діяння можливість використання майна за цільовим призначенням або наскільки зменшилась його цінність, потрібні спеціальні знання, призначається відповідна експертиза.
3. Суб’єктом злочину є будь-які військовослужбовці військових формувань, а також військовозобов’язані під час проходження відповідних зборів.
4. Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується виною у формі умислу, винна особа бажає знищити чи пошкодити військове майна, або хоч і не бажає, однак свідомо допускає знищення чи пошкодження своїми діями військового майна. Ставлення винного до наслідків знищення чи пошкодження військового майна у вигляді спричинення загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків може бути тільки необережним. Якщо винна особа під час знищення (пошкодження) військового майна діяла з метою ослабити державу, її дії кваліфікуються за ст.113 як диверсія і додаткової кваліфікації за ст.411 не потрібно, а якщо з метою вбивства чи заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень - необхідна додаткова кваліфікація за відповідними статтями про злочини проти життя та здоров’я особи.
Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна за наявності необхідних підстав кваліфікується за ст.412.
Якщо особа мала намір знищити майно, але змогла лише пошкодити його, вчинене кваліфікується як закінчене пошкодження, оскільки склад даного злочину охоплює обидва діяння (пошкодження та знищення) як рівнозначні.
5. Кваліфікуючими ознаками знищення чи пошкодження військового майна є вчинення даного злочину:
- шляхом підпалу;
- іншим загальнонебезпечним способом;
- або спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.
Про поняття “вчинення злочинів шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей” див. коментар до ст.194.
Тяжкими наслідками визнаються виведення з ладу повністю або на тривалий час військової чи спеціальної техніки, важливих з точки зору забезпечення боєготовності військової частини споруд, невиконання бойового завдання, спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості кільком особам або тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, завдання великої матеріальної шкоди, залишення людей без житла чи засобів існування тощо. Питання про те, що слід розуміти під іншими тяжкими наслідками, має вирішуватися судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
6. Особливо кваліфікуючими ознаками даного злочину є вчинення передбачених ч.2 дій: 1) в умовах воєнного стану чи 2) в бойовій обстановці.
Про поняття “воєнний стан” та “бойова обстановка” див. п.10 коментаря до ст.401.
7. Знищення та пошкодження раніше викраденого військового майна не виходить за межі викрадення.
Знищення або пошкодження військовослужбовцем військового майна, яке він під час несення спеціальної служби зобов’язаний охороняти, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст.411, та відповідного злочину проти порядку несення спеціального виду служби.
У випадку, коли умисне знищення (пошкодження) одного військового майна поєднано з викраденням іншого військового майна, такі дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст.410 та 411.
Умисне знищення або пошкодження військового майна за наявності обставин, що виключають злочинність діяння, є правомірним.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини, що посягають на встановлений порядок проходження військової служби.	\|	Злочини, що посягають на встановлений порядок поводження зі зброєю та порядок експлуатації військової техніки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.