Злочини, що посягають на встановлений порядок поводження зі зброєю та порядок експлуатації військової техніки.

Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

1. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження, -
карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, -
карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

1. На озброєнні Збройних Сил України знаходяться різні системи і види зброї, боєприпасів, вибухових, радіоактивних та інших речовин, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих. Використання цих предметів і речовин вимагає суворого дотримання правил обмеженого поводження з ними, порушення яких може призвести до загибелі і каліцтва людей, знищення військового майна, інших тяжких наслідків. Окремі предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих, вимагають особливого поводження з ними в процесі їх використання і під час зберігання, порушення встановлених правил їх зберігання може також призвести до шкідливих наслідків.
2. Об’єктом злочину є встановлені законодавством правила поводження зі зброєю та предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих (окремі з них прямо названі законодавцем - боєприпаси, вибухові та радіоактивні речовини), а також безпека і здоров’я громадян, у тому числі й самих військовослужбовців.
Ці правила визначаються військовими статутами та іншими нормативними актами (настановами, керівництвами, курсами стрільб для різних видів зброї тощо). Наприклад, наказ Міністра оброни України “Про затвердження інструкції про організацію обліку, зберігання та видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України” від 2 травня 2003 р. № 122, “Курс стрільб із стрілецької зброї...”, затверджений наказом заступника Міністра оборони - командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 25 березня 1999 р. № 76. Такі правила забезпечують безпечні умови поводження із зброєю та предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
Про поняття “зброя” та “боєприпаси” див. коментар до ст.410.
Предметом даного злочину є зброя, а також боєприпаси, вибухові, радіоактивні та інші речовини і предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення.
Вибухові речовини - це хімічні сполуки або їх суміші, здатні під дією удару, наколювання, тертя та підігріву вибухати. До цих речовин належать порох, аматоли, тетрил, тротил, пікринова кислота, гримуча ртуть тощо.
Радіоактивні речовини - це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки (див. п.1.8 Правил забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 грудня 2000 р. № 241). Це речовини природного або штучного походження, які містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, що являють собою джерело іонізуючих випромінювань і тому є небезпечними для оточуючих.
Іншими речовинами та предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих, визнаються будь-які штатні технічні засоби, що знаходяться у військовій частині і мають властивість уражати (спричиняти ушкодження, порушувати функції, впливати на здоров’я) тих, хто знаходиться в зоні їх дії.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає в порушенні правил поводження зі зброєю, а також з речовинами та предметами що становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
Злочин, передбачений ст.414, визнається закінченим, якщо в результаті допущеного порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, настали передбачені законом суспільно небезпечні наслідки.
Вказані правила можуть бути порушені як у результаті дій, так і бездіяльності. Диспозиція ст.414 є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності необхідно встановити, які саме правила, встановлені законодавством, військовими статутами, наказами, розпорядженнями, інструкціями та порадниками, були порушені винною особою.
Частина 1 ст.414 охоплює заподіяння потерпілому через необережність легких, середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень і додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти здоров’я особи не потребує.
4. З суб’єктивної сторони даний злочин є необережним. Психічне ставлення винного до порушення правил поводження може бути як умисним, так і необережним, проте його ставлення до шкідливих наслідків своїх дій виключно необережне.
5. Суб’єктом злочину є будь-який військовослужбовець, який за характером служби чи в силу інших обставин (незалежно від того, на законних підставах, чи ні) володіє чи використовує зброю, речовини і предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
6. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є: 1) заподіяння тілесних ушкоджень кільком особам і 2) смерть потерпілого.
Частина 2 ст.414 охоплює вбивство через необережність, необережне спричинення тілесних ушкоджень кільком (двом та більше) особам незалежно від тяжкості ушкодження, і кваліфікація таких дій за статтями про злочини проти життя та здоров’я особи є зайвою.
Про поняття “смерть потерпілого” див. коментар до ст.119.
7. Особливо кваліфікуючими ознаками цього злочину є 1) спричинення загибелі кількох осіб і 2) інші тяжкі наслідки.
Частина 3 ст.414 охоплює спричинення через необережність загибелі кількох (двох і більше) осіб, і кваліфікація таких дій за статтями про злочини проти життя особи є зайвою.
Під іншими тяжкими наслідками у ч.3 ст.414 слід розуміти зрив виконання бойового завдання (яким у мирний час є, скажімо, несення караульної або прикордонної служби, бойового чергування), зрив заходів, спрямованих на забезпечення постійної боєготовності військової частини, корабля, підрозділу; знищення або пошкодження бойової техніки; спричинення значної матеріальної шкоди, зараження отруйними речовинами значних ділянок землі, водойм і повітря тощо. Тяжкість наслідків є оціночною категорією і визначається органами досудового слідства та судом з урахуванням всіх обставин справи.
8. Якщо потерпілому (потерпілим) заподіяно тілесні ушкодження не у зв’язку з порушенням правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а у зв’язку з порушенням правил їх охорони, які регламентують несення спеціальних видів служб, то відповідальність настає не за ст.414, а за тією статтею, яка передбачає відповідальність за порушення правил несення спеціальних служб.
За статтею 414 кваліфікуються незаконні дії тільки з предметами і речовинами, якими володіє військове відомство. Дії військовослужбовця, що спричинив з необережності смерть потерпілому внаслідок порушення правил поводження з іншою зброєю, кваліфікуються за відповідними статтями Особливої частини КК. Відповідальність за ст.414 настає у випадку недбалого зберігання зброї та бойових припасів незалежно від того, було воно законним чи незаконним.
Відповідальність за недбале зберігання зброї і боєприпасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, настає і у випадках зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів без додержання встановлених нормативними актами та загальноприйнятими правилами застережних заходів, які виключають можливість вільного доступу сторонніх осіб до цих предметів, а також у разі незаконної передачі зазначених предметів іншій особі, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (див. п.27 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивнимиматеріалами” від 26 квітня 2002 р. № 3).

Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин

1. Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років

1. Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок несення військової служби, що забезпечує безпеку водіння та експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, а також боєготовність військ. Цей порядок ґрунтується на загальних принципах військової дисципліни і є її складовою частиною. Додатковим об’єктом виступає здоров’я, життя людей.
2. Об’єктивна сторона злочину полягає у недодержанні військовослужбовцями при керуванні бойовою, спеціальною чи транспортною машиною установлених правил їх водіння чи експлуатації. Ці правила встановлені не тільки Правилами дорожнього руху та військовими статутами, але й спеціальними нормативними актами, які діють у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, оскільки водіння та експлуатація таких машин у військах може здійснюватися в особливих умовах, у тому числі в різних умовах місцевості - в умовах бездоріжжя, у лісі, пустелі, де не діють Правила дорожнього руху, у різних гідрометеорологічних умовах.
Злочин, передбачений ст.415, визнається закінченим, якщо в результаті допущеного порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини настали передбачені законом суспільно небезпечні наслідки.
Правила водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини можуть бути порушені як у результаті дій, так і бездіяльності. Диспозиція ст.415 є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності необхідно встановити, які саме правила, встановлені законодавством, військовими статутами, наказами, розпорядженнями, інструкціями та порадниками, були порушені винною особою.
Бойова машина - це гусенична або колісна самохідна машина, на якій установлено озброєння, призначене для ведення бою, забезпечення бойових дій та управління військами (танки, бронетранспортери, самохідні артилерійські та ракетні установки тощо).
Спеціальна машина - це машина з установленим спеціальним обладнанням, призначеним для управління військами і зброєю, бойового і технічного забезпечення, тилового забезпечення і обслуговування (самохідна інженерна техніка та техніка зв’язку, санітарний транспорт, пересувні майстерні, лабораторії тощо).
Транспортна машина - це машина, призначена для перевезень особового складу, зброї, військової техніки, інших матеріальних засобів.
Водіння - це безпосереднє керування рухомою машиною, яке починається рухом ходової частини машини (коліс, гусениць) та закінчується припиненням руху.
Під експлуатацією слід розуміти використання таких машин за призначенням та проведення їх технічного обслуговування, виконання технічних норм і правил, які забезпечують нормальну і безпечну роботу агрегатів, систем і механізмів, а також виконання вимог безпеки у будь-яких умовах.
Прикладом порушення правил водіння може бути виїзд водія на машині на зустрічну смугу руху та зіткнення з іншим автомобілем, порушення правил руху заднім ходом тощо.
Прикладом порушення правил експлуатації автомобіля є передача керма іншій особі, яка не мала права на управління машиною, випуск у рейс технічно несправної машини тощо.
Порушення правил водіння або експлуатації таких машин може бути скоєне як дією, так і бездіяльністю.
Обов’язковою умовою настання кримінальної відповідальності за ст.415 є заподіяння потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або загибель потерпілого.
Про поняття “середньої тяжкості тілесне ушкодження”, “тяжке тілесне ушкодження” див. коментар до ст.121 та 122.
Даний склад злочину є матеріальним. Злочин вважається закінченим з моменту настання шкідливих наслідків.
3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини. При цьому винний не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, хоч повинен був і міг їх передбачити (злочинна недбалість), або передбачає настання таких наслідків, легковажно розраховуючи на їх відвернення (злочинна самовпевненість). Якщо під час розгляду справи з’ясується, що шкідливі наслідки охоплювалися умислом винного, тоді його дії слід оцінювати як злочин проти здоров’я чи життя потерпілого.
4. Суб’єктом даного злочину може бути будь-який військовослужбовець, що безпосередньо керує рухом такої машини, а також військовослужбовець, в обов’язки якого входить забезпечення безпеки руху (командир відповідного підрозділу, начальник контрольно-технічного пункту тощо), чи інший військовослужбовець, безпосередньо відповідальний за експлуатацію транспортних засобів військової частини. Для притягнення військовослужбовця до відповідальності за цією статтею не має значення, чи був правопорушник штатним водієм і чи вміє водити машину.
Військовослужбовці за вчинення транспортного злочину під час водіння та експлуатації особистого автомобіля несуть відповідальність за ст.286 на загальних підставах.
Порушення військовослужбовцем правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило крім тілесних ушкоджень потерпілому, вказаних в ч.1 ст.415, ще й знищення чи пошкодження військового майна, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст.412 та ст.415.
5. Кваліфікуючою ознакою даного злочину є загибель кількох осіб.
Під загибеллю кількох осіб розуміється настання смерті двох і більше людей внаслідок порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини.
6. Виконання протиправного наказу начальника, вимоги якого пов’язані з порушенням правил водіння транспортного засобу, не виключає протиправності в діях водія, який виконав такий наказ. Водій повинен і має завжди можливість внаслідок отриманих спеціальних знань відрізнити правомірні за змістом вимоги начальника від тих, виконання яких зумовлює порушення правил водіння машини. Військовослужбовець - водій, при настанні суспільно небезпечних наслідків, що спричинені порушенням правил водіння транспортного засобу, зумовлених виконанням протиправного наказу начальника, підлягає відповідальності за ст.415 на загальних підставах, при цьому факт виконання наказу може бути визнаний обставиною, що пом’якшує покарання.
Передача керування транспортним засобом в порушення чинних правил службовій особі, від якої водій залежний по службі, не звільняє останнього від відповідальності, але може враховуватися судом при призначенні покарання. Водій не несе кримінальної відповідальності у тому разі, коли вказаною службовою особою чи працівником Державтоінспекції він був усунутий від керування чи розпорядження транспортним засобом (див. п.12 постанови ПВСУ “Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини” від 24 грудня 1982 р. № 7).
Службові особи, які своєю діяльністю сприяли вчиненню транспортного злочину, з урахуванням конкретних обставин справи можуть нести відповідальність за відповідними статтями КК про злочини у сфері службової діяльності.
Якщо віддання та виконання наказу про порушення правил водіння транспортним засобом відбувається за наявності обставин, що виключають злочинність діяння, дії як особи, що віддала такий наказ, так і водія, який його виконав, незважаючи на фактичне заподіяння при цьому шкоди охоронюваним законом цінностям, визнаються правомірними.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини, що посягають на встановлений порядок користування військовим майном.	\|	Злочини, що посягають на встановлений порядок несення окремих видів військової служби.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.