Злочини, що посягають на встановлений порядок несення окремих видів військової служби.

Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

1. Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, -
карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1. Об’єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.418, є встановлений статутами порядок несення вартової (вахтової) служби і патрулювання, які організовуються відповідно до Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Положення про корабельну службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України від 25 листопада 2003 р. № 415, а також порадників, положень, інструкцій, розпоряджень, конкретизуючих статутні норми.
Частина друга Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України визначає загальні положення організації вартової служби і підготовки варт, права і обов’язки осіб, які входять до складу варти, порядок розводу та зміни варт, внутрішній порядок у вартах, а також особливості організації та несення вартової служби в окремо розташованих підрозділах та під час перевезення військ і вантажів.
На військовослужбовців під час перебування у внутрішньому чи гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов’язки, вони та порядок їх виконання визначаються не тільки законами і статутами Збройних Сил України, а й іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України (див. ст.17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно зі ст.103 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України порядок охорони, розташування та межі постів визначає для гарнізонних варт начальник гарнізону, для внутрішніх варт - командир військової частини (корабля) та зазначає в табелі постів, а відповідно до ст.52 даного Статуту завдання патрулів, випадки та умови застосування ними зброї, особливості несення служби на кожному маршруті руху визначаються у спеціальній інструкції для патрулів, яка складається начальником органу управління Служби правопорядку в гарнізоні (у військовій частині - начальником штабу) і погоджується (затверджується) начальником гарнізону (старшим військового містечка, командиром військової частини). Статутом детально визначається зміст вказаних документів. Правила несення служби, встановлені в таких документах, є складовою частиною статутних правил, а тому їх порушення є кримінально караним діянням за наявності інших ознак складу злочину, передбаченого ст.418.
Якщо внутрішні порадники, положення, інструкції, розпорядження тощо суперечать військовим статутам або встановлюють додаткові, не передбачені статутами і такі, що не випливають з їх загальних положень, обов’язки з приводу порядку несення вартової (вахтової) служби чи патрулювання, то їх порушення не утворює складу даного злочину, оскільки ст.418 передбачена відповідальність виключно за порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання і дане положення закону розширювальному тлумаченню не підлягає.
2. Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні встановлених правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, настанні внаслідок цього порушення тяжких наслідків, які перебувають в причиновому зв’язку з порушенням вказаних правил.
Статутні правила вартової (вахтової) служби і патрулювання можуть бути порушені як у результаті дій, так і бездіяльності.
Диспозиція ст.418 є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності необхідно встановити, які саме норми Статуту гарнізонної і вартової служби Збройних Сил України і виданих на їх виконання наказів, розпоряджень та інструкцій були порушені винною особою. Наприклад, ст.213 Статуту гарнізонної і вартової служби Збройних Сил України перелічує дії, які забороняються вчиняти начальнику варти, а ст.241 даного Статуту перелічує дії, які зобов’язаний вчиняти чатовий. Невиконання особою, яка несе вартову службу, статутних обов’язків (бездіяльність) або вчинення нею дій, які заборонені статутами, тягне за собою кримінальну відповідальність за ст.418, якщо ці порушення спричинили тяжкі наслідки, для запобігання яким було призначено дану варту.
Незалежно від того, що статутом чітко регламентований порядок застосування зброї чатовим, він не позбавляється права на необхідну оборону. Якщо у справі буде встановлено, що військовослужбовець діяв у межах необхідної оборони, то його дії складу злочину не містять. Вчинене ж ним порушення правил застосування зброї слід розглядати як дисципілінарний проступок.
Вартова служба призначена для охорони та оборони військових об’єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті та в дисциплінарній частині. Несення вартової служби є виконанням бойового завдання і вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених Статутом, високої пильності, непохитної рішучості та розумної ініціативи. Для несення вартової служби віднаряджуються варти. Вартою називають озброєний підрозділ, віднаряджений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об’єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті й у дисциплінарній частині (батальйоні). Варти бувають гарнізонні і внутрішні (корабельні), вони можуть бути постійними або тимчасовими. Для охорони осіб, яких тримають на гауптвахтах Служби правопорядку, призначаються чергові зміни охорони і конвоювання, які відряджаються від підрозділів Служби правопорядку, є їх внутрішніми нарядами і підпорядковуються черговому органу управління Служби правопорядку в гарнізоні, начальникові гауптвахти Служби правопорядку та начальникові органу управління Служби правопорядку в гарнізоні (організація несення служби черговими змінами визначається наказами начальника Генерального штабу Збройних Сил України та інструкціями начальника Головного управління Служби правопорядку).
Вахтова служба призначена для керування кораблем і його механізмами, спостереження за обстановкою і підтримання порядку, застосування зброї при раптовому нападі супротивника і має на меті охорону бойової техніки і самого корабля, а також забезпечення його високої бойової готовності.
Патрулювання організовується для підтримання порядку серед військовослужбовців на вулицях і в громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах наказом начальника органу управління Служби правопорядку в гарнізоні. Патрулі віднаряджаються із складу підрозділів Служби правопорядку. Несення патрульної служби є внутрішнім нарядом військовослужбовців Служби правопорядку в гарнізоні. Порядок виконання завдань патрулювання визначається наказами та інструкціями відповідного начальника органу управління Служби правопорядку. У разі потреби рішенням начальника гарнізону (старшого військового містечка) може призначатися патруль для несення служби на території військового містечка.
3. Злочин, передбачений ч.1 ст.418, визнається закінченим, якщо в результаті допущеного порушення правил несення вартової (вахтової) служби і патрулювання настали тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено варту (вахту) і патруль. Обов’язковою ознакою даного складу злочину є не будь-яке порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, а виключно те, яке спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання.
Під тяжкими наслідками, для запобігання яким призначено варту (вахту) чи патрулювання, слід розуміти заподіяння шкоди об’єктам, майну, що охороняється вартою (вахтою) чи патрульним (наприклад, розкрадання або пошкодження військового майна, що знаходилося під охороною варти (вахти), проникнення на територію частини або парку сторонніх осіб і розголошення внаслідок цього державної таємниці, втеча заарештованого з гауптвахти, заволодіння бойовою або транспортною машиною частини, спричинення загибелі людини, яка знаходиться під охороною варти (вахти) чи патруля, заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження тощо). Тяжкість наслідків є оціночною категорією і визначається органами досудового слідства та судом з урахуванням всіх обставин справи.
У тому випадку, коли внаслідок порушення статутних правил була лише створена загроза спричинення тяжких наслідків, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, незалежно від обставин, які перешкодили їх настанню, підстави для кваліфікації вчиненого за ст.418 відсутні. Не можна розуміти під тяжкими наслідками самі по собі пошкодження пломб, проникнення на об’єкт сторонніх осіб тощо, якщо це не супроводжувалося фактичним настанням таких наслідків.
Якщо внаслідок порушення правил несення вартової (вахтової) служби і патрулювання спричинено шкідливі наслідки, для запобігання яким варта (вахта) чи патруль не призначалися, вчинене порушення військовослужбовцем не може кваліфікуватися за ст.418.
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною як у формі умислу, так і необережності. Не виключаються випадки, коли тяжкі наслідки для винної особи можуть бути бажаними.
Так, дії військовослужбовців сержанта С. і рядового К., які, будучи відповідно розвідним і чатовим варти, порушили: С. - вимоги ст.97, 98 та 169, а К. - вимоги ст.97, 98, 233 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України та п.3 табеля постів внутрішньої варти - і викрали разом з охоронюваного даною вартою об’єкта із сторонньою особою військове майно на велику суму, що оцінено судом як настання тяжких наслідків, для запобігання яким було призначено дану варту, суд кваліфікував за ч.1 ст.418, а дії вказаних осіб разом з військовослужбовцем рядовим А., безпосередньо пов’язані з таємним викраденням за попередньою змовою групою осіб цього майна, суд кваліфікував за ч.2 ст.410.
5. Суб’єктом порушення правил вартової служби є особи, які входять до складу варти: начальник варти, вартові за кількістю постів і змін, розвідні, помічник начальника варти, помічник начальника варти з технічних засобів охорони або оператор з технічних засобів охорони, помічник начальника варти з служби вартових собак, водії транспортних засобів, вивідні, конвойні тощо.
Для безпосередньої охорони та оборони об’єктів із складу варти виставляються чатові. Чатовим називається озброєний вартовий, який виконує бойове завдання щодо охорони та оборони дорученого йому поста.
Початком несення вартової служби є момент подання під час розводу команди “Струнко” для зустрічі чергового варт (військової частини, корабля), кінцевим моментом несення служби є момент подачі начальником варти команди “Кроком - руш” для руху в свою військову частину (підрозділ) після зміни варти.
Суб’єктом порушення правил вахтової служби є особи, які входять до складу корабельної вахти (вахтовий офіцер, вахтові, командир вахтового поста тощо).
Суб’єктом порушення правил патрулювання є особи, які входять до складу патруля (начальник патруля, патрульні). Як правило, патруль складається із начальника патруля і двох-трьох патрульних. Начальником патруля залежно від завдань, покладених на патруль, призначається офіцер, прапорщик (мічман) або сержант (старшина). Патрульних призначають із осіб рядового, сержантського складу. Патруль може віднаряджуватися як від підрозділу Служби правопорядку, так і від військової частини для несення служби на території військового містечка.
При вирішенні питання про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності за ст.418 завжди необхідно з’ясовувати, чи правомірно на нього були покладені обов’язки несення спеціальних видів служби. Так, ст.128 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України застерігає, що до варт заборонено призначати військовослужбовців, які не склали Військової присяги, не засвоїли програми підготовки молодого солдата, вчинили правопорушення, стосовно якого ведеться розслідування, хворих та інших військовослужбовців, які в цей час за своїм морально-психологічним станом не можуть нести вартову службу, а також тих, хто має відбувати дисциплінарне стягнення.
У випадку призначення до складу варти військовослужбовця, який не відповідає викладеним вище статутним вимогам, підстави для його притягнення до відповідальності за ст.418 відсутні, оскільки виконання спеціальних обов’язків по несенню вартової служби на такого військовослужбовця покладено незаконно. У тому випадку, коли до складу варти призначено військовослужбовця, який не відповідає статутним вимогам, і з його боку було допущено порушення правил вартової служби, яке містить ознаки злочину, передбаченого ст.418, відповідальність за наслідки такого призначення несе відповідний командир військової частини і підрозділу, від якого віднаряджуються варти, і який включив такого військовослужбовця до складу варти, оскільки він відповідає за добір і розподіл особового складу варт, його підготовку до несення служби.
6. Кваліфікуючими ознаками даного злочину є його вчинення: 1) в умовах воєнного стану чи 2) в бойовій обстановці.
Про поняття “воєнний стан” та “бойова обстановка” див. п.10 коментаря до ст.401.
7. Якщо порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, пов’язані із вчиненням інших злочинів, дії винної особи додатково кваліфікуються за статтями Особливої частини КК, якими передбачено відповідальність за їх вчинення.
Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, яке вчинено під час несення вартової (вахтової чи патрульної) служби, можна розглядати і як порушення статутних правил вартової (вахтової чи патрульної) служби, якщо воно спричинило дезорганізацію служби даної варти (вахти чи патруля) в цілому. Аналогічним чином слід вирішувати питання і при вчиненні інших військових злочинів під час несення вартової (вахтової чи патрульної) служби.

Стаття 419. Порушення статутних правил несення прикордонної служби

1. Порушення статутних правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, -
карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ч.3 ст.2 Конституції України). Відповідно до ст.27 Закону України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р. охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря - на Збройні Сили України. Державна прикордонна служба України і Збройні Сили України під час виконання завдань з охорони державного кордону України керуються даним Законом, законами України “Про Державну прикордонну службу України”, “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.
Діяльність Державної прикордонної служби будується на принципах законності; поваги і дотримання прав та свобод людини та громадянина; позапартійності; безперервності; поєднання гласних, негласних та конспіративних форм і методів діяльності; єдиноначальності; колегіальності при розробці важливих рішень; взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань; відкритості для демократичного цивільного контролю.
Військовослужбовці Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов’язків керуються тільки законами, діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ніхто не має права покласти на особовий склад Державної прикордонної служби виконання завдань і обов’язків, непередбачених законами України; втручання в діяльність Державної прикордонної служби України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Головним завданням Державної прикордонної служби України і Збройних Сил України під час виконання завдань з охорони державного кордону України є забезпечення недоторканності державного кордону, а також охорона виключної (морської) економічної зони України.
2. Об’єктом даного злочину є встановлений статутами порядок несення прикордонної служби, яка організовується відповідно до законів України, військових статутів, а також порадників, положень, інструкцій, розпоряджень, конкретизуючих статутні норми.
Якщо внутрішні порадники, положення, інструкції, розпорядження суперечать військовим статутам або встановлюють додаткові, не передбачені статутами і такі, що не випливають з їх загальних положень, обов’язки з приводу порядку несення прикордонної служби, то їх порушення не утворює складу даного злочину, оскільки ст.419 передбачена відповідальність виключно за порушення статутних правил несення прикордонної служби і дане положення закону розширювальному тлумаченню не підлягає.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні встановлених статутних правил несення прикордонної служби. Злочин, передбачений ч.1 ст.419, є формальним, а ч.2 ст.419 - матеріальним, оскільки принциповим значенням для кваліфікації дій винного за цією частиною статті є настання внаслідок порушення статутних правил несення прикордонної служби суспільно небезпечних наслідків та причиновий зв’язок між цими наслідками та порушенням правил.
Статутні правила несення прикордонної служби можуть бути порушені як у результаті дій, так і бездіяльності. Диспозиція ст.419 є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності необхідно встановити, які саме вимоги військових статутів і виданих на їх виконання наказів, розпоряджень та інструкцій були порушені винною особою.
Прикордонна служба - оперативно-службова діяльність з охорони державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. До складу прикордонного загону можуть входити прикордонні комендатури, прикордонні застави, контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю.
Для безпосередньої охорони державного кордону із складу Державної прикордонної служби виділяються прикордонні наряди, на які покладається виконання протягом певного часу бойового завдання з охорони державного кордону. Обов’язки, права, правові підстави та умови для застосування сили прикордонного наряду визначені в Законі України “Про державну прикордонну службу України” від 3 квітня 2003 р.
Кримінальна відповідальність за ч.1 ст.419 за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону, настає лише за умови, що ця особа порушила дією або бездіяльністю конкретні статутні правила, що регламентують діяльність наряду з охорони державного кордону, незалежно від того, настали шкідливі наслідки такого порушення правил чи ні.
Якщо порушення статутних правил несення прикордонної служби спричинило тяжкі наслідки, пов’язані із вчиненням інших злочинів, дії винної особи додатково кваліфікуються за статтями Особливої частини КК, якими передбачено відповідальність за їх вчинення.
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною як у формі умислу, так і необережності.
5. Суб’єктом злочину є виключно особа, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону. Одержання наказу на охорону державного кордону і доповідь про повернення з цього бойового завдання визначають початковий і кінцевий моменти перебування особи в складі прикордонного наряду.
Громадяни, які не є військовослужбовцями, не можуть бути суб’єктом даного злочину, незважаючи на те, що вони залучаються до виконання окремих функцій з охорони державного кордону.
Військовослужбовці Державної прикордонної служби, залучені для несення вартової служби чи патрулювання в гарнізоні, у випадку порушення статутних правил несення цих видів спеціальної служби несуть відповідальність за ст.418 на загальних підставах.
6. Кваліфікуючою ознакою даного злочину є спричинення тяжких наслідків.
Під тяжкими наслідками слід розуміти зрив бойового завдання, перетинання державного кордону злочинними угрупованнями, заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, або декільком особам середньої тяжкості тілесних ушкоджень, загибель людини, контрабанду зброї або іншого майна у великих розмірах тощо. Тяжкість наслідків є оціночною категорією і визначається з урахуванням всіх обставин справи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини, що посягають на встановлений порядок поводження зі зброєю та порядок експлуатації військової техніки.	\|	Злочини, що посягають на встановлений порядок збереження військових відомостей, що становлять державну таємницю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.