Військові службові злочини.

Стаття 423. Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем

1. Незаконне використання військовою службовою особою транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна, а також незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, якщо таке діяння заподіяло істотну шкоду, -
караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Примітка. 1. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
2. У статтях 423-426 цього Кодексу істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Військові злочини у сфері службової діяльності є спеціальними стосовно злочинів, передбачених ст.364, 365, 367.
Даний злочин посягає на встановлений порядок здійснення військовими начальниками і службовими особами своїх функцій шляхом використання наданих їм влади та службового становища.
З огляду на об’єкт військових злочинів, протиправні дії військових службових осіб, які не посягають на порядок несення та проходження військової служби, складу військового злочину у сфері службової діяльності не містять за відсутності ознак порушення військового правопорядку.
2. Об’єктивна сторона даного злочину полягає у тому, що він може бути вчинений тільки активними діями - використанням військовою службовою особою свого службового становища та наданої їй влади всупереч інтересам служби. Такі дії хоча і знаходяться в межах службових повноважень винного, проте в даному конкретному випадку вчинюються незаконно. Вчиненими всупереч інтересам служби слід вважати дії, що не викликані службовою необхідністю, протирічать вимогам законодавства.
Під інтересами служби слід розуміти інтереси держави взагалі, тому порушення законодавства не може бути виправдано посиланням особи на службову необхідність вчинених дій для конкретної військової частини всупереч чи на шкоду інтересам інших військових частин або державі в цілому. Не виключається відповідальність і тоді, коли протиправні дії вчиняються з неправильно зрозумілих інтересів служби.
Як зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем законодавець називає незаконне використання: транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна; підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам; інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб.
Про поняття “транспортний засіб” див. коментар до ст.287, 289, 290, про поняття “військове майно” - до ст.410, а про поняття “споруда” - до ст.275, 295 та 341.
Підлеглими для військового начальника можуть бути як військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження відповідних зборів за посадою та військовим званням, так і працівники та службовці того чи іншого військового формування.
Незаконне використання транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна полягає у користуванні (добуванні з речі її корисливих властивостей або її передачі з цією метою у користування іншій особі) таким майном всупереч встановленому порядку для задоволення особистих потреб чи потреб третіх осіб, а не для виконання службових цілей. При цьому ознака незаконності означає, що майном користуються в особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, всупереч встановленому порядку та не у службових цілях. Наприклад, незаконне використання транспортних засобів має місце при їх використанні всупереч інтересам служби і без проведення відповідної оплати для приватних поїздок чи для будівництва дачного будинку тощо, незаконне використання споруд - при їх передачі без укладення відповідної угоди третім юридичним особам під склад, безоплатному використанні для власних потреб як гаража та інше. Для кваліфікації дій винного за ч.1 ст.423 не має значення, вчинювалися вказані дії з метою власного збагачення чи з метою ухилитися від оплати одержаних послуг.
Так, якщо військова службова особа, перебуваючи на посаді начальника розрахунково-касової групи фінансового відділення певного гарнізону, незаконно вилучала державні кошти, проводячи їх по авансових заявах у підзвіт підлеглим військовим частинам, для вирішення особистих потреб з наміром повернути їх через певний проміжок часу, то її дії в залежності від тяжкості наслідків охоплюються відповідною частиною ст.423. При цьому той факт, що службова особа не всіма незаконно отриманими грошима встигла скористатися, на кваліфікацію дій, пов’язаних з їх незаконним вилученням із володіння держави, не впливає.
Використання військовою службовою особою в особистих чи інших неслужбових цілях державних коштів, наданих їй у службове користування приміщень, засобів транспорту чи зв’язку, техніки або іншого військового майна, якщо це завдало державі шкоди на суму, що не перевищує п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст.184-1 КУпАП.
Незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам полягає у залученні з використанням своєї влади чи службового становища підлеглого для надання послуг собі чи іншим особам у вигляді виконання певного обсягу робіт. Якщо начальник за наказом іншого старшого начальника надав останньому підлеглого для незаконного використання, то виконавцем даного злочину за наявності інших обов’язкових ознак визнається старший начальник, який віддав наказ, а начальник, що його виконав, є пособником старшого начальника у зловживанні ним владою у формі незаконного використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам.
Під іншим зловживанням владою слід розуміти будь-яке інше умисне використання військовою службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред’явлення владних вимог та прийняття рішень, які є обов’язковими для інших осіб (підлеглих), у тому числі юридичних осіб.
Під іншим зловживанням службовим становищем слід розуміти будь-яке інше умисне використання військовою службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов’язаних із займаною посадою. Такі дії хоч і перебувають у межах службових повноважень військової службової особи, проте вчиняються нею незаконно (на порушення встановленого порядку).
Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони даного злочину є також суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння істотної шкоди і причиновий зв’язок між вказаними діями і наслідками. З моменту настання такої шкоди злочин вважається закінченим.
Істотна шкода може мати як матеріальний, так і нематеріальний характер. Істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Істотною шкодою, якщо вона має нематеріальний характер, може бути визнано невиконання бойового завдання, створення прешкод і збоїв у несенні військової служби, порушення конституційних прав і свобод громадян, значний підрив авторитету та престижу органів військового управління, сприяння вчиненню злочину іншими особами, приховування злочинів тощо.
3. З суб’єктивної сторони даний злочин є умисним. Ставлення винного до наслідків свого діяння може виражатися як у формі умислу, так і необережності. Можливі випадки, коли форми вини щодо дій та наслідків співпадають або коли вони не співпадають (умисел - щодо дій, необережність - щодо наслідків).
Обов’язковими альтернативними ознаками суб’єктивної сторони юридичного складу даного злочину є або корисливий мотив, або вчинення таких дій в інших особистих інтересах, або в інтересах третіх осіб. При цьому достатньо наявності хоча б однієї з цих ознак.
Корисливі мотиви полягають в бажанні службової особи отримати матеріальну вигоду: гроші, майно, звільнитися від сплати якихось платежів тощо.
Про поняття “корисливий мотив” див. детальніше коментар до злочинів проти власності.
Під іншими особистими інтересами слід розуміти мотиви, що суперечать інтересам військової служби і не сумісні з нею - кар’єризм, протекціонізм, прорахунки в службі, намагання отримати взаємну послугу, приховати свою бездіяльність, бажання уникнути покарання, розправитися за критику, помститися та ін.
Під інтересами третіх осіб слід розуміти такі інтереси, що не охороняються в даному конкретному випадку законом, у тому числі корисливі. Третіми особами можуть бути родичі, друзі, знайомі, вищестоящі начальники, котрі бажають разом з даною конкретною особою скористатися її службовим становищем. Зловживання в інтересах третіх осіб проявляється, наприклад, в наданні цим особам певних послуг.
4. Суб’єкт даного злочину визначений у примітці до ст.423. Ним може бути військовий начальник або інший військовослужбовець, що обіймає постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконує такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування. Всі військові начальники є військовими службовими особами, такі особи вважаються представниками влади.
Про поняття “начальник” див. п.3 коментаря до ст.402.
Військовослужбовці, які мають підлеглих під час несення спеціальних служб (вартової, вахтової, патрульної внутрішньої тощо), можуть бути суб’єктом даного злочину, якщо їх протиправні дії посягають на встановлений військовими статутами порядок віддання наказів (розпоряджень) в інтересах служби і не виходять за межі наданих їм повноважень у зв’язку із несенням спеціальної служби.
Про поняття “особа, яка обіймає постійно чи тимчасово посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконує такі обов’язки за спеціальним дорученням” див. коментар до ст.365.
Виконавцем військового службового злочину може бути тільки військова службова особа, а всі інші особи, у тому числі невійськові службові особи, можуть бути співучасниками у вчиненні даного військового злочину.
5. Частина 2 ст.423 передбачає відповідальність військової службової особи за зловживання, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Якщо такі наслідки полягають у спричиненні матеріальних збитків, то роз’яснення цього поняття дано в примітці до ст.423. Під тяжкими наслідками також слід розуміти інші більш тяжкі, ніж істотна шкода, наслідки: аварії, катастрофи, знищення або серйозне пошкодження техніки чи майна, найбільш небезпечні форми підриву військової дисципліни (масова непокора, дезертирство зі зброєю, самогубство підлеглих), розповсюдження небезпечних чи особливо небезпечних інфекційних хвороб та ін.
6. Особливо кваліфікуючими ознаками даного злочину є його вчинення:
- в умовах воєнного стану;
- в бойовій обстановці.
Про поняття “воєнний стан” та “бойова обстановка” див. п.10 коментаря до ст.401.
7. Відмежовуючи військові службові злочини від правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена Законом України “Про боротьбу з корупцією”, слід керуватися, зокрема, роз’ясненнями ПВСУ, які він дав у п.3, 9 своєї постанови “Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією” від 25 травня 1998 р. № 13, маючи на увазі, що адміністративна відповідальність, передбачена законом, настає лише за умови, що дії (бездіяльність) військової службової особи не містять складу злочину.
Про порядок обчислення розміру шкоди на підставі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян див. коментар до ст.176.

Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, -
карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, -
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпека даного злочину полягає в тому, що його вчинення завдає шкоди порядку несення військової служби, авторитету військових начальників та інших військових службових осіб, а також правам та законним інтересам окремих військовослужбовців.
Об’єкт даного злочину збігається за змістом з об’єктом злочину, передбаченого ст.423.
2. Об’єктивна сторона перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень полягає у вчиненні дій:
- застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду (ч.2 ст.424);
- перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду (ч.2 ст.424);
- застосування насильства щодо підлеглого (ч.2 ст.424);
- інше перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто будь-які дії, що явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду (ч.1 ст.424).
Відповідальність за ст.424 настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов’язані з її владними чи службовими повноваженнями. Якщо такого зв’язку не встановлено, дії винного за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо (див. п.3 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26 грудня 2003 р. № 15).
Нестатутними заходами впливу щодо підлеглого є дії військових начальників, які виходять за межі вимог і правил військових статутів, що визначають взаємовідносини між військовослужбовцями. Наприклад, такими слід визнавати вимоги начальника до підлеглого за вчинене правопорушення всю ніч виконувати на плацу частини стройові вправи тощо.
Підлеглими для військового начальника можуть бути як військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження відповідних зборів за посадою та військовим званням, так і працівники та службовці того чи іншого військового формування.
Дисциплінарна влада - це сукупність прав і обов’язків командирів (начальників) по застосуванню заходів заохочення і стягнення з метою виховання військовослужбовців, забезпечення високої військової дисципліни і попередження її порушень. Межі (обсяг, коло осіб, спосіб та порядок здійснення) дисциплінарної влади кожного командира (начальника) також чітко окреслені у військових статутах. Вихід за ці межі (наприклад, накладення стягнення не на підлеглого або хоч і на підлеглого військовослужбовця, але за відсутності для цього правових підстав тощо) є перевищенням дисциплінарної влади.
Застосування насильства щодо підлеглого може бути у формі застосування як фізичного насильства, так і психічного.
Про поняття “насильство” див. п.3 коментаря до ст.406.
Незаконне позбавлення волі, завдання побоїв, ударів, заподіяння легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, мордування охоплюється ч.2 ст.424.
Поняття будь-якого іншого перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень надано законодавцем у ч.1 ст.424. При цьому під перевищенням влади слід розуміти умисний явний вихід за межі наданих військовій службовій особі владних прав. Про наявність ознак перевищення влади в діях такої особи свідчить, зокрема, застосування нею насильства щодо підлеглого або віддання явно злочинного наказу. Перевищення службових повноважень - це умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих військовій службовій особі повноважень (наприклад, особа, яка хоч і має право здійснювати організаційно-розпорядчі функції, але у конкретному випадку перевищує інші свої службові повноваження, або перевищує свої владні повноваження щодо осіб, які не входять до числа її підлеглих, тощо).
Аналіз судової практики свідчить про те, що можливі такі варіанти оцінки дій військової службової особи, яка віддала злочинний наказ:
- дії такої особи можуть розглядатися як співучасть у злочині, вчиненому підлеглим, що його виконав, усвідомлюючи злочинність наказу (за загальним правилом, особа, яка виконала явно злочинний наказ, є виконавцем відповідного злочину, а дії особи, яка віддала такий наказ, мають кваліфікуватися як підбурювання до вчинення злочину чи як його організація в залежності від обставин справи);
- службова особа несе відповідальність не тільки як посередній виконавець чи співучасник злочину, до вчинення якого вона умисно схилила підлеглого, віддаючи злочинний наказ, а й, за достатніх умов, за зловживання владою чи службовим становищем або перевищення влади чи службових повноважень, тобто за сукупністю злочинів;
- коли виконанням явно злочинного наказу підлеглий, який не є службовою особою, сприяє начальникові у вчиненні ним перевищення влади або службових повноважень, то в цій ситуації виконавцем такого злочину буде виключно начальник як службова особа, а підлеглий буде співучасником (пособником) у вчиненні начальником цього злочину.
Військова службова особа, яка застосувала насильство до підлеглого на виконання наказу старшого начальника, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
3. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого, перевищення дисциплінарної влади, а так само будь-яке інше перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, крім застосування насильства щодо підлеглого, містить ознаки злочину, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду.
Про поняття істотної шкоди див. п.2 коментаря до ст.423.
4. Необхідно мати на увазі особливості побудови ст.424. Перша та друга частини ст.424 передбачають конкретні дії, які утворюють самостійні склади даного злочину. Тому дії винного (як поєднані між собою, так і вчинені у різний час), якщо вони містять одночасно ознаки і ч.1 і ч.2 ст.424, утворюють сукупність злочинів і повинні кваліфікуватися за двома частинами даної статті.
Коли дії, які містять одночасно ознаки злочину, передбачені ч.1 та 2 ст.424, а так само дії, що мають бути кваліфіковані за однією із зазначених частин окремо, вчинено ще й за наявності кваліфікуючих ознак, передбачених ч.3 чи ч.4 ст.424, то вони мають кваліфікуватися за однією з названих частин з одночасним посиланням у вироку на всі кваліфікуючі ознаки вчиненого злочину.
Вчинені військовою службовою особою насильницькі дії у різний час щодо: а) різних своїх підлеглих; б) тих самих підлеглих, коли такі дії різняться за ступенем спричиненої шкоди (наприклад, легкі і тяжкі тілесні ушкодження), за іншими кваліфікуючими ознаками або за роллю винного у злочинній діяльності (одного разу він був безпосереднім виконавцем злочину, іншим разом - співучасником), за стадією вчинення злочину (закінчений злочин і замах на його вчинення) - утворюють сукупність злочинів і завжди повинні отримувати самостійну кримінально-правову оцінку.
5. З суб’єктивної сторони даний злочин є умисним. Ставлення винного до наслідків свого діяння може виражатися як у формі умислу, так і необережності.
6. Суб’єкт даного злочину однаковий із суб’єктом злочину, передбаченого ст.423.
7. Про поняття “застосування зброї” див. п.10 коментаря до ст.401.
Застосування зброї військовою службовою особою під час перевищення нею влади чи службових повноважень кваліфікується за ч.3 ст.424 тільки у випадку, якщо таке перевищення відбувалося у формах, передбачених ч.2 даної статті.
8. Частина 3 ст.423 передбачає відповідальність військової службової особи за перевищення нею влади чи службових повноважень, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або тілесних ушкоджень середньої тяжкості групі військовослужбовців, необережне вбивство, самогубство потерпілого, його тяжке психічне захворювання, зниження бойової готовності підрозділу, виникнення конфлікту між великою групою військовослужбовців (групова бійка), дезорганізацію діяльності військової частини тощо. Питання про те, що треба розуміти під тяжкими наслідками, вирішується в кожному конкретному випадку на підставі всіх матеріалів справи з урахуванням тяжкості завданої злочином шкоди.
За частиною 3 ст.424 кваліфікується доведення потерпілого при перевищенні влади чи службових повноважень до самогубства чи спроби його вчинити і додаткової кваліфікації за ст.120 не потребує.
Умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні влади чи службових повноважень кваліфікується за сукупністю злочинів - за ч.3 ст.424 (за ознакою спричинення тяжких наслідків) та однією з таких статей: 112, 115, 121, 348, 379, 400, а вчинення таких дій через необережність охоплюється ч.3 ст.424 і додаткової кваліфікації за ст.119 та 128 не потребує.
9. Особливо кваліфікуючими ознаками даного злочину є його вчинення: 1) в умовах воєнного стану чи 2) в бойовій обстановці.
Про поняття “воєнний стан” та “бойова обстановка” див. п.10 коментаря до ст.401.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини, що посягають на встановлений порядок збереження військових відомостей, що становлять державну таємницю.	\|	Злочини, вчинювані в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.534 сек.