Злочини проти миру.

Стаття 437. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни

1. Планування, підготовка або розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, -
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
2. Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

1. Безпосереднім об’єктом даного злочину є мир та мирне співіснування держав.
2. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 цієї статті, характеризується активними діями в таких формах:
- планування агресивної війни чи воєнного конфлікту;
- підготовка агресивної війни чи воєнного конфлікту;
- розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту;
- участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій.
Про поняття агресивної війни та воєнного (міжнародного збройного) конфлікту див. коментар до ст.436.
3. Планування агресивної війни чи воєнного конфлікту - це розробка відповідних мобілізаційних та організаційно-технічних планів та розрахунків щодо кількості військ та матеріально-технічних ресурсів, складання планів на ведення війни в цілому та здійснення окремих воєнних операцій тощо.
4. Під підготовкою агресивної війни чи воєнного конфлікту треба розуміти реальне здійснення комплексу заходів організаційно-воєнного та матеріально-технічного характеру з метою забезпечення готовності до початку ведення агресивної війни чи воєнного конфлікту. До таких заходів можна віднести, зокрема, передислокацію військ в район передбачуваних воєнних дій, будівництво в такому районі відповідних фортифікаційних споруд, збільшення масштабів виробництва зброї та воєнної техніки тощо. При цьому такі дії повинні реально свідчити про мету майбутнього акту агресії.
5. Розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту - це здійснення певних акцій дипломатичного або воєнного характеру, які створюють привід для початку воєнних дій агресивного характеру.
Дії по плануванню чи підготовці агресивної війни чи воєнного конфлікту, а так само участь у змові про вчинення таких дій є кримінально караними за умови, що вони спрямовані на розв’язування та ведення саме агресивних воєнних дій - див. коментар до ст.436. Підставою для визнання воєнних дій агресивними є рішення Ради Безпеки ООН про визнання факту розв’язування війни чи воєнного конфлікту актом агресії (див. ст.2 та 4 Резолюції ООН “Визначення агресії” від 14 грудня 1974 р.).
За визначенням Генеральної Асамблеї ООН (див. ст.2 і 3 Резолюції від 14 грудня 1974 р.) такі дії, незалежно від проголошення війни, кваліфікуються як акт агресії і можуть полягати в наступному: вторгнення чи напад збройних сил однієї держави на територію іншої або будь-яка воєнна окупація чи анексія із застосуванням сили; бомбардування збройними силами однієї держави території іншої або застосування будь-якої зброї проти території іншої держави; блокада портів та берегів держави військами іншої держави; напад збройними силами однієї держави на суходільні, морські чи повітряні сили чи морські чи повітряні флоти іншої; засилання озброєних груп, найманців, що здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, які знаходяться на території іншої за угодою з приймаючою державою, на порушення умов, передбачених в угоді та інші дії.
6. Участь у змові - це участь у досягненні попередньої домовленості про вчинення дій по плануванню, підготовці або розв’язуванню агресивної війни чи воєнного конфлікту. Змова, як таємна угода двох або більше осіб, включає в себе не тільки наявність спільної волі кількох осіб, направленої на вчинення спільних злочинних дій, але і погодження конкретних обставин вчинюваного злочину, як то: розробка в загальних рисах плану агресії, визначення першочергових підготовчих дій тощо.
7. Склад злочину, передбачений ч.1 ст.437, у всіх вказаних формах є формальним. При цьому момент закінчення злочину залежить від характеру вчиненого діяння. Зокрема, планування агресивної війни чи воєнного конфлікту є закінченим злочином з моменту розробки плану ведення війни, підготовка - з початку здійснення підготовчих дій по реалізації планів агресивної війни, розв’язування війни чи воєнного конфлікту - з моменту здійснення першого акту агресії. Участь у змові, спрямованій на вчинення таких дій, є закінченим злочином з моменту досягнення попередньої домовленості між учасниками згоди про вчинення дій по плануванню, підготовці, розв’язуванню агресивної війни чи воєнного конфлікту. У випадку вчинення однією особою дій по плануванню, підготовці та розв’язуванню агресивної війни чи воєнного конфлікту кожне наступне діяння як більш суспільно небезпечне охоплює попереднє - підготовка охоплює планування, розв’язування - планування та підготовку. При кваліфікації дій винної особи в такому випадку вказується більш суспільно небезпечне діяння; при цьому попередні діяння, вчинені особою, повинні бути враховані при призначенні покарання.
8. Частина 2 ст.437 передбачає відповідальність за ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій. Підвищена суспільна небезпека даного діяння обумовлена тим, що під час ведення агресивної війни збройна сила застосовується масовано і воєнні дії можуть супроводжуватися загибеллю великої кількості людей, знищенням та значним руйнуванням матеріальних цінностей.
Ведення агресивної війни чи агресивних воєнних дій - це продовження вже розв’язаної війни чи воєнного конфлікту, ведення воєнних операцій проти іншої держави із застосуванням зброї.
Для визначення моменту закінчення злочину, передбаченого ч.2 ст.437, необхідно встановити такі обставини: визнання Радою Безпеки ООН факту розв’язання війни чи воєнного конфлікту актом агресії та відмову винної особи припинити воєнні дії і вжити заходів по виведенню військ з території іншої держави.
9. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. Вид умислу прямий: винна особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваних дій по плануванню, підготовці, розв’язуванню чи веденню агресивної війни і бажає вчинення таких дій. При цьому мотиви і цілі вчинення таких дій на кваліфікацію не впливають.
10. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років. Як правило, це службові особи, в компетенцію яких входить планування та вирішення питань воєнного характеру, оголошення та ведення війни.

Стаття 447. Найманство

1. Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
2. Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Кримінальна відповідальність за найманство була встановлена у зв’язку з ратифікацією Україною 14 липня 1993 р. Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців від 4 грудня 1989 р. (далі - Конвенція).
Участь громадян однієї держави у збройному конфлікті на території іншої порушує нейтралітет між державами, підриває міждержавні відносини таких держав, загрожуючи їх мирному співіснуванню.
2. Безпосереднім об’єктом злочину є мирне співіснування окремих держав.
3. З об’єктивної сторони найманство за ч.1 ст.447 має місце в таких формах:
- вербування найманців;
- фінансування найманців;
- матеріальне забезпечення найманців;
- навчання найманців;
- використання найманців у військових конфліктах чи діях.
Вербування найманців - це запрошення, набір або залучення шляхом домовленості добровольців для участі у збройному конфлікті або насильницьких діях особисто чи у складі воєнізованих формувань або груп.
Згода особи, яку вербують, може бути надана як в письмовій, так і в усній формі.
Дана форма найманства розглядається як закінчений злочин з моменту викладення вербувальником добровольцю пропозиції про прийняття участі у збройному конфлікті іншої держави. Відмова особи від вказаної пропозиції не є тим чинником, який обумовлює відсутність в діях вербувальника складу закінченого злочину (ст.2 Конвенції).
Фінансування найманців - це забезпечення найманців грошовими коштами в якості винагороди за участь у збройному конфлікті.
Матеріальне забезпечення найманців може полягати у наданні матеріальних засобів, необхідних для виконання найманцем поставлених завдань, - зброї, бойових припасів, спорядження, одягу, харчування тощо.
Матеріальне забезпечення як окрему форму найманства треба відрізняти від фінансування найманців. При матеріальному забезпеченні найманець отримує грошові кошти чи майно не як винагороду за участь у збройному конфлікті, а у якості необхідної матеріальної умови виконання найманцем тих дій, для здійснення яких він був завербований.
Під навчанням найманців треба розуміти проведення з ними занять військово-прикладного або пізнавального характеру, спрямованих на підвищення рівня підготовки осіб, завербованих з метою використання їх у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності.
Під використанням найманців у військових конфліктах чи діях необхідно розуміти безпосереднє їх залучення до бойових операцій або акцій військового характеру як в районі ведення бойових дій, так і за його межами.
Проведення бойових операцій або акцій військового характеру супроводжується вчиненням насильницьких дій. Під насильницькими діями розуміється використання зброї або фізичної сили (захоплення заручників, спричинення тілесних ушкоджень, заподіяння смерті тощо). Насильницькі дії можуть полягати і в захопленні важливих об’єктів на території іншої країни (будівлі державних установ, банків, засобів зв’язку тощо).
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з вказаних у диспозиції ч.1 ст.447 дій.
4. Частина 2 ст.447 передбачає окрему форму найманства - участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди, під якою треба розуміти безпосередню участь найманця у бойових операціях або акціях військового характеру. Характерною ознакою цієї форми найманства є відсутність дозволу на таку участь з боку відповідних органів державної влади України.
5. З суб’єктивної сторони злочин у всіх формах вчинюється з прямим умислом.
Спеціальною метою вербування, фінансування, матеріального забезпечення та навчання найманців є мета використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності. Спеціальною метою участі без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав є мета одержання матеріальної винагороди. Якщо ж особа, не маючи дозволу відповідних органів, бере участь у збройних конфліктах інших держав і при цьому керується іншими цілями (політичними, релігійними, ідеологічними тощо), такі дії не можуть бути кваліфікованими за ч.2 ст.447.
6. Суб’єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.447, є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
Суб’єкт злочину, передбаченого ч.2 ст.447, - спеціальний. Крім загальних ознак, особа повинна відповідати додатковим ознакам, що характеризують її як найманця.
Згідно з ч.1 Конвенції від 4 грудня 1989 р. найманцем є особа, яка:
- спеціально завербована на місці або за кордоном, щоб брати участь у збройному конфлікті;
- беручи участь у військових діях, керується головним чином бажанням отримати особисту вигоду; їй дійсно обіцяно стороною або за дорученням сторони, що перебуває у конфлікті, матеріальну винагороду, що істотно перевищує винагороду, яка обіцяна чи виплачується комбатантам того ж рангу і функції, що входять до особового складу збройних сил даної сторони;
- не є ні громадянином сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, яка постійно проживає на території, що контролюється стороною, яка перебуває у конфлікті;
- не входить до особового складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті;
- не послана державою, яка не є стороною, що перебуває у конфлікті, для виконання офіційних обов’язків як особа, яка входить до особового складу її збройних сил.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття, види і загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку	\|	Злочини проти безпеки людства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.