Розрізняють держави за формами територіального устрою: унітарні і федеративні.
В унітарній державі адміністративно-територіальні одиниці не володіють власною державністю. Для всіх одна конституція і громадянство. Рішення прийняті центральною владою мають силу на всій території держави. Унітарна форма більше підходить для однонаціональних держав.
У федеративній державі вплив центральної влади значно обмежений. Джерело влади виступають великі територіальні утворення (штати, контони, землі).
Федерація – це стійке об’єднання майже самостійних держав, які мають власні законодавчі, виконавчі і судові органи.
Такий устрій підходить для багатонаціональних держав.
В федеративній державі усі територіальні суб’єкти збираються і приймають загальну конституцію, яка розмежовує повноваження центру та повноваження місцевих влад. В подальшому будь-які зміни в загальну конституцію вносяться тільки з згоди суб’єктів Федерації. При цьому одна частина питань являється винятковою компетенцією союзних органів, друга – суб’єктів Федерації, третя – сумісно компетенцією союзу та його членів. За дотриманням розмежування прав центру та місцевих влад слідкує незалежний суд, а також звичайно двопалатний парламент, верхня палата якого формується з представників цих самих суб’єктів.
По відношенню до релігії держави можуть бути світськими і релігійними.