Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Медіатори автономної нервової системи

Особливості і механізми симпатичної передачі такі ж, як і в соматичній нервовій системі. В автономній нараховується більше ніж 10 трансмітерів.

Ацетилхолін. Залежно від того, який трансмітер виділяється закінченнями аксонів автономних нейронів, їх поділяють на холінергічні та адренергічні. Трансмітером усіх прегангліонарних волокон є ацетилхолін, який взаємодіє з холінорецепторами постсинаптичних мембран нейронів ганглію. Розрізняють два види холінорецепторів: М і Н. М-холінорецептори втрачають чутливість до ацетилхоліну під впливом мускарину (отрута, виділена з гриба мухомора) й атропіну; Н-холінорецептори – під впливом нікотину та інших подібних гангліоблокаторів (гексоній тощо). Особливістю дії ацетилхоліну в синапсах гангліїв є те, що вона не припиняється після уведення атропіну, але зникає після дії нікотину, тобто такі синапси належать до Н-холінергічних.

Холінергічними є не тільки прегангліонарні нейрони обох відділів автономної нервової системи, але й постгангліонарні парасимпатичні волокна. Постгангліонарні еферентні нейрони периферійних симпатичних гангліїв, що іннервують потові залози і забезпечують розширення судин м'язів, які працюють, також виділяють ацетилхолін. В усіх цих структурах ацетилхолін взаємодіє з М-холінорецептором.

Норадреналін. Адренергічними є решта еферентних нейронів симпатичних гангліїв. У закінченнях аксонів і в синаптичних контактах, які утворені цими аксонами з непосмугованом'язовими клітинами та іншими структурами, виділяється норадреналін, що взаємодіє з адренорецепторами постсинаптичних мембран.

Є два основні види адренорецепторів, з якими взаємодіють норадреналін і гормон мозкової речовини надниркових залоз адреналін: α- і β-адренорецептори. Норадреналін зумовлює значніше збудження β-адренорецепторів міокарда і менш виражену реакцію у непосмугованих м'язах бронхів. Перші називаються β1, а другі – β2-адренорецепторами. Менш істотні, але наявні відмінності і серед α-рецепторів, які також поділяють на α1- і α2-адренорецептори.

У більшості внутрішніх органів знаходяться два види адренорецепторів, що можуть спричинити різні чи однакові реакції. В окремих органах наявний лише один з адренорецепторів. У кровоносних судинах є і α1, і α2-адренорецептори. Взаємодія симпатичного трансмітера з α1-адренорецепторами в артеріальній стінці зумовлює звуження артеріол, а взаємодія з α2-адренорецепторами – їх розширення. У кишках також наявні α1- і α2-адренорецептори: вплив на них гальмує скорочення непосмугованих м'язів. У міокарді і бронхах немає α1-адренорецепторів, тут норадреналін та адреналін взаємодіють лише з α2-адренорецепторами. Як результат, виникає посилення серцевих скорочень і розширення бронхів.

Незважаючи на те, що адренорецептори взаємодіють як із норадреналіном, так і з адреналіном, їх чутливість до цих речовин різна. Так, и α-адренорецептори чутливіші до норадреналіну, ніж адреналіну, а β-адренорецептори. навпаки, - до адреналіну. Це означає, що за наявності в органі обох рецепторів невелика інтенсивність збудження симпатичного нерва зумовить ефект, характерний для взаємодії норадреналіну з α-адренореценторами. Поява в крові невеликих кількостей адреналіну може виявитися його взаємодією з β-адренорецепторами, а значної його концентрації – з α-адренорецепторами, що визначить різний кінцевий фізіологічний ефект.

Норадреналін, що виділяється у синаптичну щілину, здатний впливати не тільки на рецептори постсинаптичної, але й пресинаптичної мембрани На ній наявні обидва типи адренорецепторів. У разі взаємодії норадреналіну з пресинаптичним α2-адренорецептором виділення трансмітера знижується, а з'єднання з β-адренорецептором посилює виділення трансмітера. Тобто спостерігається саморегулювальний механізм виділення трансмітера, безпосереднє виділення норадреналіну в синаптичну щілину шляхом екзоцитозу.

Подібний механізм регулювання характерний і для відділів автономної нервової системи – симпатичного і парасимпатичного у разі подвійної іннервації органа На пресинаптичній мембрані симпатичного синапса локалізуються М-холінорецептори і в разі взаємодії з ними ацетилхолін гальмує виділення норадреналіну. У свою чергу, мембрана нервового закінчення парасимпатичного нерва має α-адренорецептори, за участі яких норадреналін гальмує виділення ацетилхоліну. Тим самим на периферії підтримується ефект "невтручання" між зазначеними частинами автономної системи.

Інші трансмітери автономної нервової системи. Крім ацетилхоліну та норадреналіну в автономній нервовій системі виявлено й інші трансмітери. У закінченнях симпатичних нервових волокон виявлено дофамін, виділення якого в синаптичну щілину відбувається під впливом нервових імпульсів. Вважають, що дофамін вступає у взаємодію з α-адренорецепторами, що локалізовані на самих пресинаптичних закінченнях, і тим самим гальмує виділення норадреналіну.

У деяких відділах ЦНС, у непосмугованих м'язах кишок, матки, а можливо, і кровоносних судин, наявні рецептори до серотоніну, ефект дії якого нагадує дію трансмітера ацетилхоліну, але зберігається навіть після блокади холінорецепторів.

У шлунку і кишках виявлені нейрони, збудження яких гальмує активність непосмугованих м'язів. Це здійснюється шляхом виділення закінченнями аксонів цих нейронів пуринового нуклеотиду аденозинтрифосфорної кислоти {АТФ). Трансмітери и й ефект залежить як від впливу самої АТФ, так і продуктів її розпаду – аденозину й інозину (на мембранах наявні два типи рецепторів – до АТФ і її метаболітів). Ці еферентні нейрони називаються пуринергіними. Пуринергічні нейрони є, імовірно, головними антагоністами холінергічної системи. Вони, забезпечуючи гальмування, сприяють розслабленню шлунка, кишок, стравохідної» й анального сфінктерів і проштовхуванню харчового хімусу.

Гістамін у низці випадків також може бути трансмітером, тому шо в деяких тканинах виявлені специфічні Н1- та Н2-гістамінорецептори. Гістамін є біологічно активною речовиною широкого спектру дії.

Установлено, що значно поширений у синапсах ЦНС гальмівний трансмітер гама-аміномасляна кислота (ГЛМК) гальмує проведення збудження у зірчастому ганглії, але полегшує передачу його у верхньому шийному, нижньому брижовому сплетеннях і в гангліях сонячного сплетення


Читайте також:

  1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  4. IV. Розподіл нервової системи
  5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  6. IV. Філогенез кровоносної системи
  7. POS-системи
  8. VI. Філогенез нервової системи
  9. Автокореляційна характеристика системи
  10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  12. Автоматизовані форми та системи обліку.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ганглії автономної нервової системи | Функціональна характеристика гангліїв

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.