Зарубіжні експерти відзначають, що на початкових етапах запровадження ПЦМ на федеральному рівні в США, так і не було перенесено наголос з урядових витрат на результати виконання програм. Основними причинами цього були наступні фактори:
- складність узгодження планування і вимірювання результативності програм виконавчою владою з процесами затвердження обсягів фінансування Конгресом, оскільки існував жорсткий розподіл відповідальності між виконавчою гілкою влади (Президент та Державний Департамент) та законодавчою (Конгрес);
- інформація про загальні витрати на реалізацію програм в більшості випадків була недостатньою та неповною, що створювало викривлену картину справжньої вартості досягнення намічених результатів;
- не була розроблена система вимірювання результативності програми та досягнення її мети;
- не були узгоджені бюджетна класифікація, організаційна структура програм та процедури надання звітності.
На сьогоднішній день процес застосування ПЦМ у США постійно удосконалюється завдяки реалізації нових ініціатив в реформуванні бюджетної сфери. В першу чергу це стосується удосконалення підходів до оцінки результатів реалізації програм, досягається узгодженість програм з пріоритетами держави, що забезпечує постійне підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів.
Передумови запровадження ПЦМ в інших країнах
Вивчаючи досвід США і розуміючи, що традиційний підхід до бюджету не відповідає усім потребам сучасного уряду, з середини 1970-х до початку 1990-х років більшість демократичних країн запровадили основні риси програмного-цільового бюджету, а саме:
- планування бюджету на 3-5 років;
- класифікацію витрат за програмами;
- встановлення вимірюваних завдань для таких програм;
- вимірювання та оцінка виконання цих завдань за допомогою відповідних індикаторів.