Міжнародне подвійне оподаткування та механізми його усунення

Розширення міжнародного співробітництва, переміщення капіталу, товарів, послуг породжує багатомірність (подвійність) оподаткування. Податковою підставою для подвійного обкладання є рух через національні кордони робочої сили чи капіталу. У цьому випадку податкові домагання можуть бути пред’явлені податковими службами країн, які є місцем проживання фізичних осіб або місцем перебування юридичних осіб, які одержують доходи.

Міжнародне подвійне оподаткування виникає в результаті стягування податків одночасно в даній країні і закордоном. Воно найчастіше пов’язане з прибутковими і майновими податками, якими обкладаються доходи від праці чи від капіталу.

Подвійне оподаткування характеризує таку ситуацію, коли відбувається як горизонтальне, так і вертикальне накладання одних податків на інші. Воно виникає у випадках, коли об’єкт податку або його платник оподатковується в межах однієї або кількох фіскальних юрисдикцій податком певного виду більше, ніж один раз. Здебільшого подвійне юридичне оподаткування зустрічається у випадках ведення господарської діяльності в міжнародному масштабі внаслідок одночасного застосування принципів резидентства та територіальності декількома країнами щодо одного й того ж доходу платника податків.

Отримуючи як активні, так і пасивні доходи платник податків включає їх до сукупного доходу платника податків, оподаткування якого здійснюється згідно з принципами резиденства і територіальності.

Принцип резиденства передбачає, що всі доходи платника отримані у всіх юрисдикціях проведення комерційної діяльності, підлягають оподаткуванню прибутковим податком в країні, в якій така особа виступає резидентом.

Принцип територіальності передбачає, що оподаткуванню належать всі доходи платника, які виникають в юрисдикції їх утворення незалежно від національної приналежності особи. При розподілі таких доходів на користь платника, який знаходиться в іноземній державі, стягуються спеціальні податки на репатріацію прибутку.

В світовій практиці, країни з розвиненою ринковою економікою і ті, що розвиваються, користуються своїм правом на податковий суверенітет, використовуючи обидва принципи. В чистому вигляді принцип резиденства характерний для оподаткування фізичних осіб-громадян. Поєднання принципу територіальності та резиденства характерно для оподаткування доходів підприємств. Принцип територіальності в чистому вигляді застосовується тільки до нерезидентів.

Накладання принципу резидентсва на принцип територіальності призводить до подвійного оподаткування, що є характерним для України. В такому випадку якщо фізичні особи підпадають під подвійне оподаткування, то іноземні держави або звільняють своїх нерезидентів від оподаткування, або встановлюють для доходів таких осіб знижені ставки.

Відтак, міжнародне подвійне оподаткування – одночасне обкладання в різних країнах ідентичними податками або такими, які мають однакову природу, зустрічається досить часто.

Міжнародне подвійне оподаткування включає такі постійні елементи:

Ø оподаткування різними суверенними державами податковими юрисдикціями;

Ø ідентичність податкового суб’єкта (платника податків);

Ø ідентичність об’єкта податку;

Ø ідентичність податкового періоду;

Ø подібність (тотожність) податків.

Міжнародне подвійне оподаткування є явищем негативним і не тільки з боку платників, але також з боку податкових служб ряду держав. Тому що воно призводить до надмірного фіскального обтяження господарської діяльності, а це створює серйозні перешкоди в розвитку міжнародного економічного співробітництва і особливо в залучені іноземних інвестицій.

Врегулювати подвійне оподаткування можливо трьома основними способами:

1) всі країни повинні застосовувати один з принципів оподаткування: або принцип резиденства, або територіальності. Дана модель не може бути реалізована на практиці, оскільки, кожна держава прикладає значні зусилля з метою одержання додаткових джерел доходів, тому застосування обох принципів можливе лише в їх комбінації;

2) прийняття державою внутрішніх законодавчих заходів по врегулюванню подвійного оподаткування в односторонньому порядку (система податкових кредитів і податкових заліків);

3) врегулювання проблеми подвійного оподаткування шляхом підписання міжнародної угоди про усунення подвійного оподаткування.

В односторонньому порядку проблема усунення подвійного оподаткування не вирішується, оскільки кожна країна повинна забезпечити достатні податкові поступлення до бюджету та створити оптимальні умови для економічного розвитку.

Важливим в усуненні міжнародного подвійного оподаткування виступає система податкових заліків і податкових кредитів.

Система податкових заліків припускає, що сума податку, сплачена в іноземній юрисдикції за принципом територіальності утворення доходів іноземної фізичної або юридичної особи, вираховується при підрахунку оподатковуваного прибутку компанії (доходу фізичної особи) в юрисдикції його резиденства.

Система податкових кредитів дає право вираховувати суму податків, сплачених за кордоном із суми податкових зобов’язань фізичної або юридичної особи в юрисдикції їх резиденства. При наданні податкового кредиту можуть існувати обмеження: податковий кредит може бути наданий тільки на суму сплачених за кордоном податків, які не перевищують рівень оподаткування в країні резиденства компанії. Якщо податкові ставки за кордоном вище, то переплата податків не компенсується, а платник несе фінансові витрати.

Вирішення проблеми міжнародного подвійного оподаткування потребує координації національних урядів держав на міжнародному рівні, оскільки, як правило, другий і третій способи застосовуються у поєднанні: національне законодавство встановлює свої пільги, а в міжнародних податкових угодах регулюються окремі випадки подвійного оподаткування.

Відтак, основною метою Угод (договорів) про запобігання подвійного оподаткування – сприяння безперешкодному переливу товарів, послуг, капіталу і робочої сили шляхом скасування (або елімінування) подвійного оподаткування. У той же час такі договори не повинні використовуватись, як відхилення від оподаткування. Останнє можливе за допомогою штучного пристосування конкретно існуючого становища до ситуації, економічно вигідної для суб’єктів, які прагнуть ухилятись від сплати податків.

Кожна Угода (Договір) про запобігання подвійному оподаткуванню в частині прибуткових і майнових податків окреслює коло осіб на яких поширюється його дія. Він стосується осіб, які є резидентами в одній чи більше договірних держав. Поза колом суб’єктів Угоди залишаються особи, які підлягають оподаткуванню в даній державі єдино в частині доходу, отриманого в одній з договірних держав, або з майна, яке знаходиться на території одної з договірних держав.

Головною особливістю міжнародних податкових угод є те, що як елемент міжнародного права вони мають пріоритет над національним законодавством. Якщо по відношенню до оподаткування доходу від ЗЕД є існуючі положення міжнародної податкової угоди, якими передбачено встановлення більш високих або низьких податкових ставок, чим встановлені національним податковим законодавством, то перевага надається ставкам податкової угоди.

Як правило у всіх податкових угодах встановлено положення про недискримінацію податкоплатників і про взаємну допомогу та обмінном інформацією. Мінімізуючи податкове навантаження фізичних, юридичних осіб, податкові угоди незавжди будуть вигідними тим суб’єктам, на яких розповсюджується їх дія, оскільки такі угоди суттєво обмежують маніпуляції з ухилення від оподаткування шляхом приховування доходів і мінімізацію податкових витрат за допомогою податкового планування. Тим неменше корпорації активно використовують переваги податкових угод в своїх внутріфірмових операціях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація рівнів оподаткування у світовій економіці	\|	Офшорні юрисдикції і їх вплив на систему міжнародного оподаткування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.