Класифікація рівнів оподаткування у світовій економіці

За рівнем податкового навантаження всі країни світу умовно поділяють на дві великі групи:

Ø юрисдикції з високими податками;

Ø юрисдикції з помірними податками (податкові гавані, податкові сховища чи податкові оазиси).

До юрисдикцій з високим рівнем оподаткування відносять більшість країн з розвинутою ринковою економікою і країн, що розвиваються. Тобто країни, які мають певні здобутки у фіскальній теорії та практиці і країни, які перебувають на шляху пошуку оптимального оподаткування (країни пострадянського простору).

Податкові ставки у таких юрисдикціях є досить високими і по окремих податках становлять: по податку на прибуток і індивідуальному прибутковому податку від 30 % до 60 %; на розподіл прибутку у вигляді дивідендів і роялті від 15 % до 35 %.

Найбільший рівень оподаткування, як правило, характерний для країн з соціально-орієнтованою моделлю ринкової економіки. Історично склалося так, що податкова система Швеції завжди характеризувалася високими ставками податків, соціальний захист та рівень соціальних гарантій, у цій країні, з боку держави у порівнянні з іншими країнами був значно вищим, про що загалом і свідчить високий показник податкового навантаження. Економічно схожими країнами до Швеції та Данії є Бельгія та Франція, де також в 2005 році спостерігається високе значення частки податків у валовому внутрішньому продукті на рівні 45,5 % і 44,0 % відповідно (табл. 1).

Як показує досвід, трансформаційні перетворення в ряді Європейських держав характеризуються перенесенням податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (передусім праці) на природні ресурси. В ході таких податкових реформ відбувається зміна ставок податків на екологію і внесків до соціальних фондів в сторону збільшення. Такі кардинальні зміни вже проведені в Данії, Німеччині, Норвегії, Нідерландах, Італії, Великобританії, Швеції та Швейцарії. Перенесення податкового навантаження на природні ресурси та енергоносії має на меті компенсувати втрати бюджетів від зниження рівня оподаткування доходів від праці та капіталу. Зниження рівня податкового навантаження в сьогоднішніх умовах надмірного зростання суспільного сектору господарства не можливе, оскільки витрати держави на соціально-економічну сферу ніколи не знижувались до початкового рівня.

Таблиця 16.1.

Динаміка рівня оподаткування в країнах – членах ЄС, %

Країна (старі члени ЄС)	Рік	Країна (нові члени ЄС)	Рік

Фінляндія	45,7	47,2	43,9	Естонія	37,9	31,3	30,9
Данія	48,8	49,4	50,3	Латвія	33,2	29,5	29,4
Швеція	49,0	53,4	51,3	Словенія	40,2	38,6	40,5
Іспанія	32,7	33,9	35,6	Литва	28,6	30,1	28,9
Бельгія	43,8	45,2	45,5	Словаччина	39,6	32,9	29,3
Ірландія	33,1	31,7	30,8	Польща	37,1	34,0	34,2
Люксембург	37,1	39,1	38,2	Угорщина	41,6	38,5	38,5
Австрія	41,3	42,8	42,0	Чехія	36,2	33,8	36,3
Італія	40,1	41,8	40,6	Болгарія	---	33,1	35,9
Португалія	31,9	34,3	35,3	Кіпр	26,7	30,0	35,6
Греція	32,6	37,9	34,4	Мальта	27,3	28,2	35,3
Нідерланди	40,2	39,9	38,2	Румунія	---	---	28,0
Великобританія	35,6	37,6	37,0	У середньому по країнах: Старі члени ЄС	39,6	41,4	40,4
Німеччина	39,8	41,9	38,8	Нові члени ЄС	---	---	33,6
Франція	42,7	44,1	44,0

У юрисдикціях з високим рівнем оподаткування існує досить жорстка процедура створення компаній, ефективний контроль фінансової і податкової звітності, а у випадках вчинення податкових правопорушень застосовуються репресивні методи покарань у вигляді фінансових і кримінальних санкцій.

Юрисдикції з помірними податками поділяються на 3 види:

1. Юрисдикції без прямих податків на доходи фізичних і юридичних осіб – так звані чисті податкові гавані і безподаткові юрисдикції. В країнах даної групи для компаній визначених типів і для визначених видів доходів і майна фізичних осіб відсутні податки на доходи, прибутки, на розподіл прибутків, на спадщину і дарування, податки на власність. Для компаній або індивідуальних платників використовуються лише непрямі фіксовані податки у вигляді щорічних зборів за ведення бізнесу, разових реєстраційних зборів та інше. Типовими представниками цього виду юрисдикцій є Андора, Багамські, Бермудські, Кайманові острови, Науру, Вануату, острови Теркс, Кайкос, Фарерські.

2. Юрисдикції з низьким рівнем прямих податків. Ставки податку на прибуток і індивідуального податку на доходи фізичних осіб для визначених категорій платників податків менше 30 %, а в окремих випадках не перевищують 10 %. До країн цієї групи відносять Британські Віргінські острови, Кіпр, Гібралтар, Ліхтенштейн, Швейцарія. До складу цієї групи включають юрисдикції, які повністю звільняють від оподаткування доходи як фізичних, так і юридичних осіб, отримані за межами юрисдикції: Коста-Ріка, Гон-Конг, Ліберія, Малайзія, Панама.

3. Юрисдикції з високими податковими ставками – це юрисдикції, які надають податкові преференції деяким типам компаній. Деякі країни з розвиненою економікою з метою залучення іноземних інвестицій, стимулювання ЗЕД застосовують до компаній, які провадять таку діяльність, особливий порядок оподаткування. Крім пільгових ставок податку на прибуток країни цієї групи знижують ставки податків на розподіл і репатріацію доходів (Бельгія, Люксембург, Нідерланди).

У податкових гаванях використовується спрощена процедура звітності юридичних і фізичних осіб перед податковими органами, а в окремих з них несплата податків і приховування доходів від оподаткування не вважаються кримінальними злочинами.

Існування країн з високим і низьким рівнем оподаткування зумовлює у світовій економіці жорстку конкуренцію поміж країн. Це призводить до перерозподілу капіталів і робочої сили в умовах глобалізації економіки залежно від величини податкового навантаження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорії оподаткування у економічній науці	\|	Міжнародне подвійне оподаткування та механізми його усунення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.