Офшорні юрисдикції і їх вплив на систему міжнародного оподаткування

Протягом всієї історії людства у різних країнах і різних народів прослідковуються намагання активізувати міжнародну торгівлю і залучити іноземний капітал за рахунок створення на частині своєї території особливих у податковому відношенні умов господарювання.

Сьогодні офшорні зони та пов’язані з ними способи ведення господарської діяльності увійшли в сучасну економіку, а офшорний бізнес набув неосяжних масштабів. Офшорні юрисдикції стали невід’ємною частиною світової економічної системи і національних економік багатьох країн світу, в тому числі і високорозвинутих.

Під офшорною юрисдикцією розуміють юрисдикцію, в якій на законодавчому рівні визначено статус офшорної компанії та норми, відповідно до яких здійснюються фінансово-економічні операції офшорного типу.

Основною рисою офшорних зон (юрисдикцій) є низьке оподаткування або його відсутність. Єдиною умовою відсутності оподаткування здійснених операцій міжнародними компаніями – одержання доходу за межами офшорної юрисдикції. Існують країни і території, які не стягують ніяких податків з капіталу, проте, там можуть стягуватись невеликі податки на доходи, які надходять з закордону.

У високорозвинених країнах з високим рівнем прибуткового оподаткування запроваджуються режими помірного оподаткування доходів, які надходять через кордон, або вводять низькі податкові ставки для певних суб’єктів (Нідерланди, Швейцарія).

Характерною особливістю функціонування офшорної зони є відсутність обмежень на валютні операції, тобто відсутній валютний контроль з боку держави. Це правило може бути розповсюджено лише на валютні засоби за умови, що джерелом їхнього походження виступає не територія офшорної юрисдикції. Такі умови дозволяють забезпечити вільне переміщення коштів не затримуючи валюту на рахунках інших банків, крім офшорних.

В економічній науці існує безліч критеріїв класифікації офшорних зон. Основу головних критеріїв класифікації з метою оподаткування становить підсумковий обсяг пропонованих привілей суб’єктам господарювання. Переважно такі юрисдикції розглядаються відповідно до того, наскільки вони відповідають офшорному статусу: рівень оподаткування; ступінь контролю з боку влади; забезпечення конфедиційності; можливість використання міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування.

Всі офшорні юрисдикції поділяють на 4 групи.

В першу групу входять юрисдикції, які можна назвати стовідсотковими офшорами. Це так звані «податкові гавані», «податкові сховища» або «tax haven», як прийнято позначати у всьому світі. До стовідсоткових офшорних юрисдикцій відносять переважно острівні держави, в яких на законодавчому рівні визначено статус офшорної компанії чи умови, при виконанні яких її діяльність буде рахуватись офшорною.

Характерною відмінністю таких офшорних юрисдикцій є спрощена процедура реєстрації офшорної компанії, високий ступінь конфедиційності, мінімальні вимоги уряду до фінансової і податкової звітності, повна відсутність або символічний податковий платіж (переважно у вигляді фіксованої суми мита).

Не дивлячись на невеликі розміри офшорної юрисдикції, вони часто виступають осередком офшорного бізнесу, оскільки, уникаючи оподаткування в країнах базування, міжнародні компанії акумулюють в офшорних банках значні грошові ресурси, які в подальшому інвестуються.

До другої групи офшорних юрисдикцій можна віднести країни з пільговим режимом оподаткування окремих видів діяльності. В основному податковими привілеями користуються холдингові, посередницькі фінансові і ліцензійні компанії в Нідерландах; холдингові компанії і інвестиційні фонди в Люксембурзі; торгові, холдингові і сервісні фірми в Швейцарії. До таких юрисдикцій відносять європейські країни, які надають можливість компаніям проводити операції офшорного типу.

В таких юрисдикціях з компаній не стягуються податки (або стягуються за мінімальною ставкою), здійснюється належний фінансовий і податковий контроль, що обумовлює ведення повноцінної бухгалтерської звітності. Рівень конфедиційності інформації в таких юрисдикціях значно нижчий але діловий імідж компаній на багато вищий. Важливим з позиції міжнародного оподаткування діяльності компаній, які зареєстровані в зазначених офшорних юрисдикціях, є розповсюдження дії договорів про усунення подвійного оподаткування у відношенні до таких суб’єктів.

До третьої групи офшорних юрисдикцій відносять адміністративно-територіальні утворення, в яких діє офшорний режим. Інакше офшорні юрисдикції, які включаються до цієї групи, умовно називають офшорними територіями. Їх існування характерно для країн, які мають федеральний устрій. До таких територій відносять окремі штати США, де їх часто називають корпоративними сховищами, окремі економічні території Російської Федерації, деякі кантони Швейцарії.

Такі офшорні юрисдикції можуть виконувати функції податкових гаваней у випадку ведення міжнародного бізнесу і надавати можливість здійснення офшорних операцій в межах цілої країни. Специфікою країн з федеральним устроєм є існування декількох рівнів оподаткування: федеральний, суб’єктів федерації і місцевий. Як правило офшорні території надають пільгу в частині податків суб’єкта федерації для тих компаній, які зареєстровані на цих територіях, ведуть діяльність і отримують дохід за його межами.

Четверту групу офшорних юрисдикцій становлять нетрадиційні офшорні зони. До таких юрисдикцій віднесено типові країни з низьким рівнем податків (н-д, Кіпр). Дана офшорна юрисдикція є унікальною, оскільки в даній країни встановлено низький рівень оподаткування, і вона орієнтована на офшорну діяльність.

Крім поданої вище класифікації офшорні юрисдикції можна поділити на декілька груп залежно від специфіки різноманітних переваг і вигод встановлених для окремих категорій платників податків. Юрисдикції класифікують:

Ø які не обкладають своїх резидентів податками;

Ø які оподатковують лише дохід одержаний в середині країни, але звільняють від податків іноземні доходи;

Ø які оподатковують іноземний дохід, а дохід одержаний в середині країни звільняється від оподаткування;

Ø які оподатковують іноземний дохід за низькими ставками;

Ø які оподатковують накопичені багатства, а поточні доходи звільняють від оподаткування;

Ø у яких застосовуються різноманітні комбінації пільгових правил оподаткування створюючи особливо вигідні умови для фізичних осіб.

Крім того, офшорні юрисдикції групують за географічною ознакою. Проте, у світовому товаристві офшорних юрисдикцій закріпилась їх офшорна спеціалізація, з цієї позиції їх розподіляють на «банківські», «холдингові» і «судновласницькі».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародне подвійне оподаткування та механізми його усунення	\|	Поняття, функції та економічна роль міжнародного фондового ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.