• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Інструменти міжнародного фондового ринку

Міжнародні фондові біржі

За даними World Federation of Exchanges, http://www.world-exchanges.org/

Як видно з таблиці, більшість бірж провідних країн світу, перш за все США, Великобританії, Японії, Німеччини та ін. є головними центрами міжнародного біржового фондового ринку. Слід зазначити, що в останні 20 років відбувається збільшення масштабів міжнародної біржової торгівлі цінними паперами в країнах, що розвиваються, зокрема Латинської Америки, Південно-Східної Азії, в Китаї.

Щодо складу провідних учасників міжнародного фондового ринку, то переважна більшість фінансових компаній, які беруть найактивнішу участь в його роботі припадає на США, Великобританію, Японію, Німеччину. При цьому лідером за кількістю учасників міжнародного фондового ринку залишається США, резидентами якої є понад 60 % інституційних інвесторів.

Розвиток міжнародного фондового ринку супроводжується урізноманітненням асортименту його власних інструментів – міжнародних цінних паперів. Міжнародний цінний папір – це цінний папір, що розміщується андерайтерами на міжнародному фондовому ринку відповідно до встановлених на ньому правил, а його номінал встановлюється у вільноконвертованій валюті.

Набуття статусу міжнародного відбувається, якщо цінний папір:

– розміщується за межами країни емітента;

– продаж здійснюється за валюту, відмінну від національної валюти емітента цінного паперу;

– купується іноземним інвестором.

Таким чином, якщо будь-яка з відзначених ознак характерна для цінного паперу, його можна вважати міжнародним. Разом з тим, міжнародний цінний папір може бути інструментом перерозподілу капіталу всередині країни, якщо він обертається на вторинному ринку між інвесторами однієї і тієї ж країни.

Основними видами міжнародних цінних паперів є: міжнародні боргові цінні папери у формі єврооблігацій і іноземних облігацій, а також міжнародні акції у вигляді глобальних акцій і американських депозитарних розписок.

Єврооблігація (інша назва – «євробонд» – від англ. eurobond) – це борговий цінний папір, випущений емітентом даної країни при посередництві міжнародного синдикату андерайтерів, що розміщується одночасно в декількох країнах світу без попередньої державної реєстрації. Зазвичай єврооблігація має номінальну вартість, виражену у вільноконвертованій валюті. Єврооблігації, як правило, являють собою цінний папір на пред’явника, що розміщуються міжнародними синдикатами на фондовому ринку двох або декількох зарубіжних (по відношенню до країни-емітента) країн. Їх покупцями є як приватні особи, так і організації.

Відмітимо найважливіші умови функціонування єврооблігацій як боргового фінансового інструменту:

– одночасне розміщення на декількох національних ринках;

– посередництво емісійного синдикату інвестиційних банків і компаній, зареєстрованих в різних країнах;

– єврооблігації є незабезпеченими цінними паперами;

– розрахунки за операціями з єврооблігаціями здійснюються з використанням депозитарно-клірингових систем Euroclear і Clearstream[1];

– на випуск єврооблігацій не поширюються більшість обмежень, що діють на національному фондовому ринку;

– за більшістю емісій єврооблігацій встановлюється плаваюча процентна ставка на основі ставки LIBOR[2];

– вартість емісії єврооблігацій визначається валютою позики, обсягом емісії, строком платежу, датою випуску, рейтингом емітента й іншими факторами;

– доходи за єврооблігаціями виплачуються їх власникам у повному обсязі, без податкових вирахувань, що визначає привабливість даного виду цінних паперів як вигідної форми запозичень.

Закордонна облігація – це облігація, валюта номіналу якої є національною для країни, в якій вона розміщується, і іноземною для її емітента. Закордонна облігація розміщується у відповідній країні (тобто за кордоном, звідси і їх назва – закордонні облігації) відповідно до чинного в ній законодавства.

Спільним між єврооблігаціями та іноземними облігаціями є те, що вони виступають інструментами перерозподілу капіталів між країнами. Крім того, зазвичай вони випускаються у валюті, відмінній від валюти країни їх емітента.

Розбіжності ж полягають у тому, що, по-перше, єврооблігація завжди випускається у вільноконвертованій валюті, а іноземна облігація – просто в іноземній для емітента валюті, яка може і не бути вільноконвертованою. По-друге, розміщення іноземної облігації відбувається в країні випуску, валюта її номіналу є національною для країни випуску, і вона обертається лише на фондовому ринку країни випуску. Єврооблігація ж розміщується без її реєстрації в якійсь із країн, валюта її номіналу часто є іноземною для інвесторів при її первинному розміщенні, і обертатися вона може на фондових ринках відразу декількох країн.

Механізми випуску єврооблігацій та іноземних облігацій ґрунтуються на неспівпадінні національної належності емітента з національною приналежністю валюти номіналу облігації, відсутності реєстрації випуску єврооблігацій в будь-якій країні світу і одночасному розміщенні її відразу в декількох країнах.

Порівняльні схеми утворення звичайної облігації, іноземної облігації та єврооблігації можуть бути представлені на рис. 9.2.

Основні відмінності між звичайною облігацією, яка може бути інструментом як національного, так і міжнародного фондового ринку по відношенню до її емітента, і єврооблігаціями як специфічним інструментом міжнародного фондового ринку полягають у тому, що:

– випуск єврооблігацій здійснюється консорціумом міжнародних андерайтерів або просто синдикатом, до якого входять інвестиційні банки (компанії) відразу з декількох країн;

– реєстрація випуску єврооблігації не відбувається у жодній з країною з країн, на території яких вона розміщується синдикатом;

– єврооблігація розміщується відразу в декількох країнах, або на фондових ринках різних країн Таким чином, до інвесторів з країни емітента облігація потрапляє лише в другу чергу, опосередковано через інші країни.

В усьому іншому єврооблігація не відрізняється від звичайної; облігації. Як і остання, вона може випускатися в тих же різновидах: забезпечена і незабезпечена, з фіксованою або з плаваючою процентною ставкою, конвертована або неконвертована і т.п.

Формування ринкової ціни єврооблігації відбувається аналогічно до процесу ціноутворення звичайної облігації з тією відмінністю, що для останньої вихідним моментом є національний рейтинг її емітента, а для єврооблігації – міжнародний рейтинг емітента.

В міжнародній практиці певного розповсюдження набули середньострокові боргові цінні папери. Середньострокові ноти – це зазвичай іменні облігації, що випускаються під конкретного інвестора. На відміну від облігацій, ноти завжди мають плаваючу купонну ставку і продаються з дисконтом від номіналу. Будучи як знаряддям середньострокової позики, так й інструментом кредитної операції, євроноти пов’язані з багатьма видами похідних цінних паперів, а тому можуть розглядатись інструментами і грошового ринку, і ринку капіталів.

Значну частину ринку європаперів становлять депозитні сертифікати, які випускаються банками США та їхніми закордонними філіями, а також зарубіжними банками номінованими в доларах США. Історія їх виникнення на міжнародному фондовому ринку пов’язана з діями американських банків, які намагаючись обійти існуючі в 60–70-х рр. ХХ ст. валютні обмеження по операціях з розміщення депозитів (так зване правило Q), всупереч резервних вимог розміщували доларові депозити за межами США, перетворюючи їх на євродепозити. Депозитні сертифікати зазвичай випускаються на строк три або шість місяців, мають фіксовану процентну ставку, що прив’язується до процентної ставки LIBOR.

Глобальна акція – це звичайна акція транснаціональної компанії, яка одночасно і рівноправно обертається на фондових ринках відразу декількох країн.

Особливий сегмент міжнародного ринку цінних паперів становлять депозитарні розписки. Даний вид спеціальних міжнародних цінних паперів дозволяє учасникам міжнародного фондового ринку купляти акції компаній, що розташовані в іншій країні, або національним емітент розміщувати власні акції в іншій країні.

Депозитарні розписки випускаються на основі спеціального законодавства. Таке законодавство існує в США, а даний вид цінних паперів носить назву американських депозитарних розписок, або скорочено АДР (ADR). Депозитарна розписка засвідчує непряме володіння акціями (або облігаціями) іноземної компанії. Це стає можливим в результаті того, що певний банк-посередник в країні знаходження компанії – емітента акцій депонує (на ім’я своєї філії) певну кількість цих акцій, які вилучаються з обігу в даній країні і зберігається в якості застави для випуску депозитарних розписок, але вже в іншій країні.

Випуску АДР передує емісія американських депозитарних акцій. Американські депозитарні акції – це цінний папір США, номінал якої виражений у доларах і яка засвідчує частку в правах власності на певну кількість цінних паперів (акцій чи облігацій) іноземної компанії, депонованих у країні місцеперебування цієї компанії. Безпосередньо американські депозитарні акції не обертаються на фондовому ринку, а замість них в обіг випускаються американські депозитарні розписки. Таким чином, американська депозитарна розписка – це сертифікат, що засвідчує володіння певною кількістю американських депозитарних акцій.

Депозитарні розписки допомагають спростити торгівлю акціями як інструментами міжнародного фондового ринку, скоротити витрати на операції з цінними паперами, подолати правові обмеження на безпосереднє володіння акціями, реалізувати податкові переваги і розширити склад потенційних інвесторів.

На міжнародному фондовому ринку обертаються депозитарні розписки понад тисячу емітентів із понад 50 країн. Загальна вартість депозитарних розписок, що обертаються в даний час тільки на фондовому ринку США, оцінюється в сотні мільярдів доларів.

Серед причин, що спонукають емітентів розпочати програму випуску АДР, можна відзначити: залучення додаткового капіталу і підвищення власного іміджу. Привабливі якості АДР для інвесторів полягають:

– в купівлі цінних паперів з більш високим рівнем дохідності, ніж акції національних компаній;

– мінімізації ризиків у порівнянні з прямою купівлею іноземних акцій;

– можливості виходу на ринок іншої країни за відсутності достатніх знань іноземних фондових ринків, їх особливостей, кон’юнктури і традицій, оподаткування тощо;

– відсутності необхідності конвертації одержуваних дивідендів у національну валюту і пов'язаного з цим валютного ризику.

Лідерами в області надання депозитарних послуг й обслуговування програм випуску американських депозитарних розписок є банки США: The Bank of New-York (контролює близько 47% даного ринку послуг), Morgan Guaranty (група JP Morgan Chase & Co) (28%) та Сitibank (24%).

Теоретично ціна американської депозитарної розписки визначається за такою формулою:

(9.1)

де – ціна АДР в доларах за 1 шт.; – ринкова ціна національної акції на національному ринку в національній валюті за 1 шт.; – кількість акцій національної компанії, що входять в пакет АДР; – курс національної валюти до долара США.

Визначення особливостей АДР як інструменту міжнародного фондового ринку дозволяє встановити їх основні відмінності від звичайних (національних) акцій, а це:

– емісія депозитарних розписок базується тільки на основі попередньої емісії звичайних (національних) акцій;

– емісія депозитарних розписок є двоступінчастий процес (спочатку емісія американських депозитарних
акцій і тільки згодом емісія депозитарних розписок), а емісія
звичайних акцій є одноступінчатий процес;

– депозитарні розписки можуть обертатися на фондових ринках відразу кількох країн, тобто мають ранг міжнародних цінних паперів, а звичайні акції можуть обертатися тільки на фондовому ринку країни-емітента.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
3. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.
4. Банки як учасники ринку цінних паперів
5. Банківські установи на кредитному ринку
6. Важелі впливу на процеси розвитку ринку капіталу.
7. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
8. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
9. ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ ІНСТРУМЕНТИ
10. Вибір фірмою обсягу виробництва і рівновага конкурентного ринку у довгостроковій перспективі
11. Вивчення ринку сировини й матеріалів
12. Вивчення товару і комплексне дослідження ринку.

Переглядів: 1167