• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Світові ринки золота: класифікація та особливості функціонування

Важливим сектором ринку дорогоцінних металів є ринок золота.

У широкому розумінні ринки золота – це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його регулярна купівля-продаж за ринковими цінами з метою промислово-побутового споживання, приватної тезаврації, інвестицій, страхування ризику, спекуляції, придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків.

За організаційною структурою ринок золота – це консорціум з декількох банків, уповноважених укладати угоди з золотом Вони є посередниками між продавцями і покупцями золота, акумулюють їхні заяви, зіставляють їх один з одним і за взаємною домовленістю фіксують середній ринковий курс золота (зазвичай два рази в день).

У залежності від регуляторного режиму, встановленого державою, характеру торгівлі та складу клієнтури, розрізняють такі ринки золота (у високорозвинених країнах їх налічується 52):

- вільні міжнародні (світові) – Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Сянган, Дубай;

- вільні місцеві (внутрішні) – Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро;

- контрольовані місцеві – Афіни, Каїр;

- «чорні ринки» - Бомбей, Тайбей.

Сьогодні чільне місце за обсягом обороту займають вільні міжнародні (світові) ринки, і зокрема: Лондона, Цюріха, Нью-Йорка , Чикаго. На ринках Лондона і Цюріха реалізується золото ПАР. Майже половину реалізованого ними золота надходить для подальшого перепродажу на інші ринки золота. Головним є Лондонський ринок золота. Він монополізований п'ятьма фірмами – офіційними членами ринку золота, які збираються разом двічі впродовж робочого дня на фіксінг задля встановлення орієнтовної ціни на золото.

"Фіксинг" - встановлення орієнтовної ціни золота, з урахуванням якої на ринках здійснюються фактичні угоди. У фіксингу беруть участь п'ять постійних членів, кожен з яких надсилає свого представника. Спочатку фіксинг проводився раз на день, а ціна фіксувалася в англійських фунтах. У 1968 році в системі фіксингу були проведені зміни, що відображали значення американського ринку і долара:була введена процедура денного фіксингу, що за часом збігається з початком ділового дня в Нью-Йорку. Замість котирування цін у фунтах стерлінгів було введене котирування в доларах. У цій валюті встановлюються ціни і найчастіше проводяться платежі по операціях.

Таким чином, два рази на день (в 10:30 і о 15:00) визначається ціна рівноваги. Врівноваження попиту та пропозиції на метал досягається шляхом зіставлення доручень клієнтів на купівлю та продаж золота. Учасники фіксингу безперервно комментують своїм клієнтам процес фіксації, який містить відомості про кількість виставлених замовлень. У ході фіксингу клієнт має право змінювати обсяг свого замовлення. Після фіксації ціни визначається ціна виконання фіксованих замовлень. Різниця між ціною продажу і купівлі є доходом учасників фіксингу.

На внутрішніх ринках золота (Париж, Гамбург, Франкфурт-на-Майні, Амстер­дам, Відень) задовольняється промисловий попит, попит ювелірів, місцевих інвесторів і тезавраторів (тезавратор – приватна особа, яка нагромаджує золото як скарб). Тут переважають операції з монетами , медалями, дрібними злитками золота.

«Чорні ринки золота» виникають як реакція на валютні обмеження, що вво­дяться державою і, які поширюються на операції із золотом.

Найбільшими власниками золота є США- 8147 т , Німеччина- 3700т, Швейцарія-2600 т , Франція-3182 т , Італія-2592 т, Бельгія-947 т, Нідерланди-1352 т. На промислово розвинуті країни припадає близько 83% світових централізованих запасів золота.

Щодо видобутку золота у світі, то найбільшим у світі видобувачем золота є Південно-Африканська Республіка ( 70% світового видобутку).

Щорічно видобуток золота в окремих країнах становить:

Гана, Канада, Чилі, Бразилія, Перу – до 50 т.

Узбекистан, Індонезія – до 100 т.

Австралія – 250 т.

США – 350 т.

ПАР – 450 т.

Учасниками ринку дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння є:

Золотодобувачі

В основному первинне золото надходить на ринок від золотодобувних компаній. Це можуть бути як невелики фірми, так і великі корпорації. Вплив компанії на ринок залежить від кількості золота, що поставляється. З цієї причини інші учасники ринку приділяють багато уваги діяльності золотошукачів.

Промисловість.

До цієї категорії можна віднести промислові та ювелірні підприємства та підприємства, що займаються афінажем - очищенням та облагороджуванням золота.

Біржі

У деяких країнах на найбільших біржах є окремі секції, які займаються торгівлею дорогоцінними металами і зокрема золотом.

Інвестори

У інвесторів, які присутні на ринку, є різні інтереси, що, у свою чергу, призводить до вкладень в різних формах в інструменти, які пов'язані із золотом.

Банківський сектор

Центральні банки відіграють багатогранну роль на ринку дорогоцінних металів. Вони є найбільшими операторами і одночасно, встановлюють правила торгівлі ім. Треба відзначити, що активні продажі резервного золота не є їх головною метою, але демонструють прагнення до діяльного використанню резервів.

Посередники та постачальники

Професійними посередниками і дилерами на золотому ринку є спеціалізовані компанії та комерційні банки. Їх роль одна з провідних через те, що практично все золото спочатку проходить через їхні руки.

Координуючим центром на лондонському ринку є Лондонська асоціація ринку золота (ЛАРЗ), що поєднує учасників ринку. При цьому всі учасники ринку делятся на дві групи: маркет-мейкери і звичайні учасники. Маркетмейкери (учасники, що формують ринок), зобов'язані постійно підтримувати двосторонні котирування на купівлю та продаж, інформуючи про це зацікавлених осіб (своїх клієнтів, інших маркетмейкерів). Звичайні учасники не формують ринкові ціни, орієнтуючись у своїй діяльності на котирування маркет-мейкерів. Важлива роль на лондонському ринку належить Банку Англії, який контролює оптовий ринок злиткового золота.

Більшість же учасників складають колишні брокерські контори, що раніше спеціалізувалися на імпорті золота і його продажу Банку Англії, а нині є підрозділами найбільших банків світу. До числа найбільш відомих фірм відносяться: NM Rotschild and Sons; Moccatta & Goldsmith (підрозділ Standard Chartered Bank); Samuel Montaque (підрозділ Midland Bank PLC); Sharp Pixley (підрозділ Deutsche Bank).

Учасники ринку можуть надавати брокерські послуги, діючи за дорученням і за рахунок своїх клієнтів, зводячи покупців і продавців. Винагородою брокерів є комісійні від укладених угод. На міжбанківському ринку працюють дві брокерські компанії: Tradition Financial Service - у Лондоні і PREMEX AC - в Цюріху. Прибуток компанії формується за рахунок комісійних, одержуваних ними за сприяння у проведенні угод "спот".

Що ж стосується дилерів, то в цій ролі виступають, перш за все, найбільші банки та їх афілійовані структури. Це пояснюється тим, що для проведення регулярних оптових операцій в міжнародних центрах торгівлі необхідно мобілізувати великі кошти. Найчастіше це досягається шляхом залучення банківських кредитів.

Конкуренцію Лондону в торгівлі фізичним металом становить Цюріх. Довгий час у Цюріху торгівлею займалося безліч банків, які орієнтувалися на лондонський ринок, звідки золото і надходило до Швейцарії. Проте надалі роль Цюріха як центру торгівлі золотом різко підвищилася внаслідок переорієнтації сюди поставок південноафриканського золота з Лондона. Цьому сприяв цілий ряд причин: розпад Британської імперії, негативний досвід функціонування "Золотого пула" на лондонському ринку (об'єднання центробанків в 60-х рр., створене для стабілізації цін на золото), традиційний нейтралітет Швейцарії і стабільність її валюти.

Організаційною формою ринку в Цюріху є пул найбільших банків універсального типу, що займаються всіма видами банківських операцій. На відміну від Лондона, де учасники ринку виступають в якості брокерів, члени цюріхського пулу проводять операції із золотом за свій рахунок, виступаючи в ролі гігантських дилерів. Тут вже прибуток учасників пулу формується не за рахунок комісійних, а в силу різниці в цінах купівлі та продажу. Природно, що для золотошукачів простіше і вигідніше продавати метал безпосередньо членам пулу, ніж через посередників. Крім цього, у Швейцарії краще розвинений роздрібний ринок, з якого дрібні злитки та монети потрапляють у різні куточки світу.

Торгівля металом на ринку здійснюється тільки в регламентованій стандартній формі. Тому постачальники відправляють видобутий метал у формі неочищених від домішок зливків до афінажних заводів, де їх доводять до "лондонського стандарту"

Троїцькая унція – основна одиниця виміру та оцінки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Використовується для золота на торгах на Лондонській біржі дорогоцінних металів і дорівнює 31, 1035 г. Метал, який купують споживачі у стандартній формі, виготовляється або у формі зливків чи монет, або в іншій формі, в яку зливковий метал переробляється на замовлення афінажними заводами.

На ринках здійснюється купівля-продаж стандартних злитків -великих і малих, так званий золотий лінгтон. У їх числі :

- злитки міжнародного стандарту у 400 троїцьких унцій (12,5 кг.) з високою чистотою (не нижче 995-ї проби).

-великі злитки з пробою від 900 - 916,6 г. чистого золота на 1 кг.

- малі злитки вагою від 1005 до 990 г.

Злиткове золото все більше поступається скупці пам¢ятних медалей та медальйонів. Особливим попитом на ринку користуються монети старої (періоду золотомонетного стандарту) і нової чеканки. Випуск золотих монет в якості законного платіжного засобу дає можливість при їх експорті-імпорті уникати оподаткування, так як їх купівля-продаж виступає як обмін валют. Монети продаються на ринку золота за ринковою ціною з преміального надбавкою понад їх золотого вмісту.

Золото продається також у вигляді листів, пластинок, дротів, золотих сертифікатів - свідоцтво про депонування золота в банку: документ, який дає право їх власнику отримати по пред¢явленню певну кількість золота. Золоті сертифікати переважно іменні, однак передбачити право їх передачі шляхом відповідного надпису. Емісією золотого сертифікату займається низка комерційних банків США, Швейцарії, Німеччини, Люксембургу, Сінгапуру та інші країни. Різновидністю золотого сертифікату є ощадна книжка, яка видається власнику депонованого золота, що дає можливість проводити багаторазові операції з золотом.

З кінця 80-х рр.отримав свій розвиток позабіржовий ринок або, як його ще називають, ринок "угод за прилавком". Ринок "угод за прилавком" розвинений, головним чином, у Нью-Йорку. Більша частину угод хеджують через біржу; таким чином, обидва ринки взаємодоповнють і конкурують один з одним. Великий обсяг угод пояснюється участю на ньому хедж-фондів. Цей ринок використовують також деякі активні центробанки, золотодобувні компанії. До переваг цього сегменту відносяться відсутність прозорості й обмеження, що дозволяє торгівлю тільки стандартизованими контрактами, як на біржі. Цей ринок дозволяє максимально враховувати побажання та запити окремого клієнта. Оборот цього сегменту значно перевершує обороти COMEX і TOCOM. Основними формами угод на цьому ринку є опціони і форварди. Основний обсяг торгівлі золотом зосереджений на міжнародному міжбанківському ринку безготівкового металу. На ньому проводиться ряд торгових операцій, які можна розподілити на спотові угоди, своп, форвардні і депозитарні операції.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
6. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
9. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
10. Аграрне виробництво і його особливості
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії

Переглядів: 2331