• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фінансові ресурси світу та міжнародні фінансові активи

Об’єктом розподілу в системі світового фінансового ринку виступає частина суспільного продукту – капітал у грошовій формі, що являє собою фінансові ресурси.

Фінансові ресурси належать приватним особам, компаніям і міжнародним організаціям, державам. Вони нерівномірно розподілені між країнами і тому перебувають в постійному русі між ними. Цей рух фінансових ресурсів набуває форми міжнародного руху капіталу. Одночасно частина фінансових ресурсів залучена до обслуговування платежів, що виникають під час міжнародної торгівлі товарами і послугами, передачі знань і реалізації продуктів інтелектуальної власності, міграції на міжнародному ринку праці. Цей рух фінансових ресурсів виражається системою міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин.

В широкому розумінні фінансові ресурси світу – це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій та міжнародних фінансових центрів світу.У вузькому значенні – це фінансові ресурси, що використовуються у міжнародних економічних відносинах, тобто у відносинах між резидентами та нерезидентами. В міру розвитку процесів глобалізації границя між широким і вузьким визначенням все більше розмивається.

Основними джерелами фінансових ресурсів світу є:

Ø країни – донори, тобто економічно розвинуті країни, де формується основна частка фінансових ресурсів світу;

Ø сформовані переважно з внесків урядів суверенних високо розвинутих держав фонди міжнародних фінансово-кредитних інститутів;

Ø офіційні та приватні золотовалютні резерви.

Зміна ролі та значення фінансових ресурсів у світовій економіці відбувалась в контексті еволюції світового фінансового ринку. Найбільш простою формою існування світового фінансового ринку є набір відособлених («закритих») національних фінансових ринків. Як джерела фінансових ресурсів, так і їх споживачі перебувають в основному в середині національних кордонів, і здійснюється лише незначний обсяг операцій із запозичення і кредитування між окремими країнами.

У 60-70-ті роки двадцятого століття відбувається становлення міжнародних фінансових ринків і якісна зміна ролі світових фінансів у міжнародному економічному розвитку. Проходить становлення міжнародного фінансового ринку у формі так званого ринку євродоларів. У цей період функціонування міжнародного фінансового ринку було направлено в основному на обслуговування потреб ТНК: проведення платежів, надання короткострокових (для відновлення недостатньої ліквідності) і довгострокових (інвестиційних) кредитів, мобілізація необхідних для цього сектора кредитних ресурсів. Поступово до цього ринку звертаються також держави для фінансування бюджетних дефіцитів.

У 80-ті роки світовий фінансовий ринок став набувати більш самостійного значення. Він перетворився в систему мобілізації фінансових ресурсів та їх перерозподілу в світовому масштабі, здійснюючи усе більший вплив на сферу виробництва і торгівлі.

Надалі, у міру розвитку інтеграційних процесів та лібералізації валютних режимів, значно зросли як вплив міжнародного ринку, так і рух капіталу між країнами. Це дозволило говорити про такий стан світового фінансового ринку, який все більше характеризується певною єдністю. Це свідчить про особливу роль фінансових ресурсів в сучасних процесах глобалізації. При цьому головними факторами їх впливу на світову економіку є зростаючі масштаби вкладених в міжнародний оборот фінансових ресурсів та їх висока мобільність. Фінансові ресурси світу знаходяться в активному русі, перерозподіляючись між різними учасниками міжнародних економічних відносин, які є резидентами різних країн. Частина цих ресурсів потрапляє в золотовалютні резерви, частина поступає за кордон на пільгових умовах в вигляді допомоги, але основна маса купується і продається на міжнародному фінансовому ринку у вигляді банківських кредитів, боргових цінних паперів, акцій та інших фінансових інструментів.

Кругообіг фінансових ресурсів між тими країнами та їхніми суб’єктами, котрі мають надлишок коштів, і тими країнами та їхніми резидентами, які потребують вкладень, відбувається за допомогою міжнародних фінансових активів.

Міжнародні фінансові активи – це специфічні не речові активи (цінні папери), що обертаються на світовому фінансовому ринку і являють собою законні вимоги їхніх власників на отримання грошового доходу в майбутньому.

Операції з фінансовими активами на ринку опосередковуються укладенням відповідних угод, що носять назву інструментів світового фінансового ринку (рис. 4).

В економічній літературі прийнято виділяти дві основні групи фінансових інструментів світового фінансового ринку, які відрізняються надійністю щодо отримання доходу:

Інструменти власності – безстрокові інструменти, які засвідчують пайову участь інвестора в статутному фонді емітента (акціонерного товариства) та дають право власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів, право на частку майна товариства при його ліквідації тощо.

Інструменти позики – строкові інструменти, які відображають відносини позики і являють собою зобов’язання емітента виплатити тримачу цінних паперів дохід у визначені умовами випуску моменти часу.

Похідні інструменти (деривативи) – фінансові інструменти, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів. Ціни на похідні фінансові інструменти встановлюються залежно від цін активів, які покладені в їх основу і називаються базовими активами (цінні папери, процентні ставки, фондові індекси, іноземна валюта тощо). Похідні інструменти – це, як правило, угоди на придбання (продаж) з відстрочкою виконання, що слугують для страхування ризиків.

Фінансові інструменти світового фінансового ринку залежно від механізму нарахування доходу поділяються на:

Інструменти з фіксованим доходом – облігації, інші боргові зобов’язання з фіксованими процентними виплатами, а також привілейовані акції, за якими сплачується фіксований дивіденд.

Інструменти з плаваючим доходом – боргові зобов’язання зі змінними процентними виплатами та прості акції, оскільки дивідендні виплати за ними наперед не визначені й залежать від розміру прибутку, отриманого фірмою протягом звітного періоду.

До характеристик фінансових активів світового фінансового ринку можна віднести:

Термін обігу — проміжок часу до кінцевого платежу або до вимоги ліквідації (погашення) фінансового активу. Активи бувають:

– короткострокові – з терміном обігу до одного року;

– середньострокові – від одного до чотирьох-п’яти років;

– довгострокові – від п’яти до десяти і більше років.

Ліквідність – можливість швидкого перетворення активу на готівку без значних втрат.

Дохідність – розраховується, як правило, у вигляді річної процентної ставки. При цьому розрізняють:

– номінальну ставку доходу — дохід у грошовому виразі, отриманий з однієї грошової одиниці вкладень, тобто абсолютний дохід, отриманий від інвестування коштів у фінансовий актив, абсолютну плату за використання коштів;

– реальну ставку доходу — дорівнює номінальній ставці доходу за вирахуванням темпів інфляції;

Дохід по активу – очікувані грошові потоки по ньому, тобто процентні, дивідендні виплати, а також суми, отримані від погашення чи перепродажу фінансового активу іншим учасникам ринку.

Подільність – мінімальний обсяг активу, який можна купити чи продати на ринку.

Ризикованість – невизначеність, пов’язана з величиною та часом отримання доходу за даним активом у майбутньому;

Механізм оподаткування – визначає, у який спосіб та за якими ставками оподатковуються доходи від володіння та перепродажу фінансового активу.

Конвертованість – перетворення фінансового активу на інший фінансовий актив (установлюється в умовах випуску).

Комплексність – можливість бути сукупністю кількох простих активів.

Валюта платежу – валюта, в якій здійснюються виплати за тим чи іншим фінансовим активом.

Поворотність – відображає розмір витрат обігу або сукупних витрат з інвестування в певний фінансовий актив та перетворення цього активу на готівку.

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
3. А. Фінансові коефіцієнти
4. А. Фінансові коефіцієнти
5. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
6. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
7. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
8. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
9. Аудиторський ризик — це ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку коли фінансові звіти суттєво викривлені.
10. Банківські ресурси, їх види та класифікація
11. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
12. Біологічні ресурси

Переглядів: 1877