• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Валютний курс

Таблиця 15.1

Рис.12.4. Крива Лаффера

Згідно з кривою Лаффера, якщо оподаткування є надмірним, коли податкова ставка , то її зменшення до оптимального рівня стимулює ділову активність, збільшує дохід як податкову базу, і завдяки цьому максимізує величину податкових надходжень. Це означає, що зменшення податків від надмірного до оптимального рівня забезпечує одночасно збільшення виробництва і податкових надходжень, що виключає виникнення бюджетного дефіциту.

Але сценарій причинно-наслідкових зв’язків, що його відображає крива Лаффера, є лише своєрідною гіпотезою, певним логічним припущенням, оскільки із нього не випливає відповідь на кілька практичних запитань:

1) який рівень податків слід вважати надмірним, тобто як визначити місце знаходження діючих податків на кривій Лаффера;

2) який рівень податків слід вважати оптимальним, здатним забезпечити максимальну величину податкових надходжень.

Невеликий досвід практичного застосування кривої Лаффера в США у період „рейганоміки” не дав беззаперечних доказів на її користь, тому застосування цієї кривої на практиці пов’язане з певним політичним ризиком.

12.5. Фіскальна політика та державний бюджет

Вивчаючи механізм фіскальної політики слід враховувати, що вона пов’язана з державним бюджетом (далі – ДБ). Будь-який вплив фіскальної політики на дохід зумовлює одночасно певні зміни в ДБ. Це означає, що виконуючи стабілізаційну функцію в економіці, фіскальна політика одночасно реалізує і певну бюджетну функцію.

До цього часу фіскальна політика розглядалась без бюджетних наслідків. Тепер слід враховувати бюджетну функцію фіскальної політики, тобто визначити, з якими наслідками для ДБ фіскальна політика виконує стабілізаційну функцію в економіці.

Бюджетна діяльність держави може бути різною залежно від фази економічного циклу. Так, під час спаду виробництва ефективною є стимулююча фіскальна політика, яка викликає бюджетний дефіцит або збільшує його рівень. Під час інфляційного зростання ефективною є стримуюча фіскальна політика, яка викликає зменшення бюджетного дефіциту або виникнення бюджету з надлишком.

Проте на стан ДБ впливають не лише дискреційні фіскальні заходи, а також і циклічні коливання в економіці. Під час спаду виробництва автоматично зменшуються податкові надходження в бюджет, а при збільшенні виробництва податкові надходження збільшуються. Тому, щоб визначити ефективність фіскальної політики, треба розмежувати вплив на ДБ фіскальних заходів і циклічних заходів. Стан ДБ визначається бюджетним сальдо, яке обчислюється як різниця між Т і G:

(12.22)

Слід розрізняти фактичне, потенційне і циклічне бюджетне сальдо.

Фактичне бюджетне сальдохарактеризує стан ДБ в умовах фактичного рівня зайнятості і тому обчислюється на базі фактичного доходу:

(12.23)

Таке бюджетне сальдо відображає вплив на ДБ як фіскальної політики, так і циклічних коливань. Вплив циклічних коливань можна нейтралізувати, якщо в якості податкової бази використати потенційний дохід . Завдяки цьому можна обчислити потенційне бюджетне сальдо:

(12.24)

Воно показує, яким могло б бути бюджетне сальдо, коли б економіка функціонувала в умовах повної зайнятості. Якщо економіка не перебуває в умовах повної зайнятості, то ДБ втрачає певну величину доходів. Ці втрати відображає циклічне бюджетне сальдо:

(12.25)

Оскільки потенційне бюджетне сальдо виключає вплив циклічного падіння виробництва на ДБ, то завдяки цьому воно отримує здатність відображати вплив на нього лише фіскальної політики. Вона є ефективною, тобто сприяє економічній стабілізації, якщо під час падіння виробництва стимулює економіку до зростання і завдяки цьому викликає бюджетний дефіцит, або, якщо в умовах інфляційного зростання вона стримує економіку, і завдяки цьому забезпечує бюджетний надлишок.

Зв’язок між стабілізаційною і бюджетною функціями фіскальної політики ставить державу перед необхідністю вибору: стабілізація економіки чи збалансування ДБ. Вирішення залежить від концепції регулювання ДБ. Розрізняють три концепції регулювання ДБ:

1. Згідно з концепцією збалансування ДБ на щорічній основі під час зменшення виробництва і автоматичного зменшення податкових потрібно щорічно адекватно зменшувати державні витрати або дискреційно збільшувати або дискреційно збільшувати чисті податки. Але такі заходи ще більше посилять зменшення виробництва. Це означає, що ця концепція суперечить стабілізаційній функції фіскальної політики.

2. Згідно з концепцією збалансування ДБ на циклічній основі видатки і доходи ДБ мають балансуватися в межах економічного циклу. Тобто під час скорочення виробництва держава повинна фіскально стимулювати економіку, внаслідок чого бюджет спрямується до дефіциту. А під час інфляційного зростання стримуюча фіскальна політика спрямовує бюджет до надлишку. У підсумку бюджетні дефіцити і надлишки в межах економічного циклу мають балансуватися. Але в дійсності ця умова не витримується, оскільки спад виробництва та зростання не еквівалентні за своєю глибиною та тривалістю. Тому і ця концепція не здатна узгодити стабілізаційну і бюджетну функції фіскальної політики.

3. Суперечливість між стабілізаційною і бюджетною функціями може бути вирішена лише на основі пріоритетів. Цьому принципу відповідає концепція функціональних фінансів, за якою головна функція фіскальної політики це – стабілізація економіки, а ДБ повинен виконувати роль інструмента її досягнення. Спираючись на цю концепцію, фіскальна політика припускає можливість утворення бюджетного дефіциту, якщо він є необхідною умовою стабілізації економіки. Така політика одночасно передбачає три джерела дефіцитного фінансування: внутрішні державні позички; зовнішні державні позички; грошово-кредитна емісія.

Державні позички є неінфляційним джерелом, але вони породжують два наслідки:

1) боргове фінансування бюджетного дефіциту супроводжується збільшенням державного попиту на гроші і збільшенням відсоткової ставки t. Внаслідок цього виникає два ефекти витіснення:

а) ефект витіснення інвестицій;

б) ефект витіснення чистого експорту;

2) державні позички породжують державний борг, який за умов неефективного використання запозичених коштів може становити загрозу для майбутнього розвитку економіки і вимагає збільшення податків або зменшення державних видатків.

Грошово-кредитна емісія не викликає ефектів витіснення і не створює державного боргу, але породжує інфляцію. За цих умов держава отримує „сеньйораж” – дохід від друкування грошей, а економічні суб’єкти змушені сплачувати інфляційний податок.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає роль фіскальної політики у кейнсіанській макроекономічній моделі рівноважного виробництва?

2. Поясніть дію механізму вбудованих стабілізаторів.

3. Опишіть категорії державних видатків і способи їх фінансування.

4. Яким є вплив фіскальної політики на сукупну пропозицію?

5. Які ви знаєте методи скорочення зовнішньої заборгованості?

ТЕМА 13. МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА

Програмні запитання

13.1.Цілі та інструменти монетарної політики.

13.2. Передатний механізм монетарної політики.

Основні терміни і поняття:

Гроші, готівкові гроші, безготівкові гроші, міра вартості, засіб обміну, засіб нагромадження, засіб платежу, грошова маса, грошовий ринок, кредитний ринок, грошово-кредитний ринок, грошова пропозиція, грошовий попит, депозитний мультиплікатор, коефіцієнт готівки, грошова база, грошовий мультиплікатор, грошово-кредитна (монетарна) політика, операції на відкритому ринку, облікова ставка, обов’язкова резервна норма, політика “дорогих” грошей, політика “дешевих” грошей, банківські резерви, обов’язкові резерви, додаткові резерви.

Тематичні тези

1. Цілі та інструменти монетарної політики.

Цілі грошово-кредитної політики (далі – ГКП) можна поділити на кінцеві (економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін, стійкий платіжний баланс) та проміжні (відсоткова ставка, грошова маса, валютний курс).

Складність проведення ГКП зумовлена тим, що центральний банк не в змозі одночасно стабілізувати грошову масу і відсоткову ставку, якщо попит на гроші змінюється.

Розглянемо модель грошового ринку в короткостроковому періоді, згідно з якою нахил кривої грошової пропозиції залежить від

варіантів ГКП.

Гнучка ГКП – політика центрального банку, за якої проміжною ціллю є фіксація або підтримка відсоткової ставки на певному рівні. Пропозиція грошей у моделі грошового ринку в цьому випадку характеризується горизонтальною кривою (Рис 13.1 а).

а b

Рис.13.1. Гнучка і жорстка грошово-кредитна політика

За гнучкої ГКП зростання попиту на гроші супроводжується збільшенням пропозиції грошей і навпаки.

Жорстка ГКП спрямована на фіксацію або підтримку стабільного обсягу грошової маси в економіці. В цій моделі грошового ринку крива пропозиції грошей вертикальна (Рис 13.1 b).

Проміжному типові ГКП відповідає така модель пропозиції грошей: при зміні попиту на гроші пропозиція змінюється, але в обсязі, недостатньому для підтримки її на фіксованому рівні. Тобто збільшення попиту на гроші супроводжується збільшенням і пропозиції грошей (), і відсоткової ставки (і).

Політика, що спрямована на обмеження пропозиції грошей для зменшення сукупних витрат і стримування інфляційного тиску в економіці, має назву стримуючої політики (або політики дорогих грошей).

Стимулююча політика (або політика дешевих грошей) – це політика, спрямована на збільшення пропозиції грошей для стимулювання сукупних витрат і зайнятості.

ГКП провадиться за допомогою певних грошово-кредитних інструментів, які направлені на регулювання грошової маси.

До прямих інструментів ГКП належать:

ú ліміти кредитування для окремих банків;

ú пряме регулювання відсоткової ставки;

ú ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям.

До непрямих інструментів належать:

§ операції на відкритому ринку цінних паперів;

§ зміна облікової відсоткової ставки;

§ зміна вимог до рівня обов’язкових резервів депозитних інститутів.

Операції на відкритому ринку – це купівля–продаж центральним банком цінних паперів на відкритому ринку. Поряд з облігаціями внутрішньої державної позики (казначейських зобов’язань) Національний банк України може здійснювати також купівлю-продаж власних цінних паперів у вигляді депозитних сертифікатів, а також облігацій зовнішньої державної позики та інших боргових зобов’язань. Покупцями цінних паперів є вітчизняні комерційні банки, юридичні та фізичні особи, а також нерезиденти.

Операції на відкритому ринку проводяться з метою регулювання грошової маси. Купуючи або продаючи цінні папери, центральний банк отримує можливість впливати на резерви комерційних банків як компонента грошової бази і в такий спосіб з урахуванням грошового мультиплікатора змінювати грошову масу в економіці. Розрізняють два типи операцій на відкритому ринку: динамічні та захисні. Динамічні операції застосовуються з метою цілеспрямованої зміни величини банківських резервів і грошової маси. Захисні операції покликані нейтралізувати інші чинники, які можуть викликати небажані зміни в банківських резервах і грошовій масі.

Зміна облікової відсоткової ставки. Облікова (дисконтна) ставка – це процентна ставка, за допомогою якої центральний банк надає кредити комерційним банкам. Кредити центрального банка надаються комерційним банкам для рефінансування їхньої діяльності. Тому ставки процента, за якими вони надаються, називаються ще ставками рефінансування. Облікова ставка займає серед них провідну роль. Так, згідно з чинним законодавством України, облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і одночасно орієнтиром для всієї системи процентних ставок.

Крім облікової ставки до ставок рефінансування відносяться такі ставки: за кредитними аукціонами, за ломбардними кредитами (овернайт), за операціями репо тощо. При зниженні облікової ставки знижуються інші ставки рефінансування, зростає попит комерційних банків на кредити центрального банку, що збільшує резерви банківської системи та обсяги кредитування економіки і в кінцевому підсумку – грошову масу. В разі підвищення облікової ставки виникають протилежні наслідки.

При визначенні рівня облікової ставки враховується багато чинників. Серед них найважливішими є рівень інфляції та темпи приросту ВВП. Світова практика свідчить, що при підвищенні рівня інфляції на 1%, облікова ставка зростає на 1,5%, а при зниженні темпів приросту ВВП на 1% - зменшується на 0,5%. При цьому незалежно від рівня інфляції облікова ставка повинна підтримуватися на позитивному реальному рівні. Це означає, що облікова ставка має бути на декілька пунктів вищою ніж інфляція.

Зміна вимог до рівня обов’язкових резервів депозитних інститутів. Норми обов’язкового резервування - це мінімальна норма депозитів комерційних банків, які мають зберігатися на безпроцентних рахунках центрального банку. Нормативне регулювання обов’язкових резервів має подвійне значення: з одного боку, воно гарантує мінімальний рівень ліквідності комерційних банків; з іншого – виступає як інструмент, за допомогою якого центральний банк впливає на здатність комерційних банків збільшувати грошову масу, тобто створювати гроші.

На здатність комерційних банків створювати гроші зміна норми обов’язкового резервування впливає двома шляхами: перший – впливаючи на величину надлишкових резервів у складі загальних банківських резервів. Чим нижче норма обов’язкового резервування, тим меншим є відрахування в обов’язкові резерви і більшими є надлишкові резерви, а значить більше кредитів може надати банківська система, що збільшує величину новостворених депозитів. Другий – змінюючи рівень грошового мультиплікатора, який знаходиться в оберненій залежності від норми обов’язкового резервування.

Зміна норм обов’язкового резервування справляє на пропозицію грошей потужний вплив. Проте застосування цього інструменту викликає певні труднощі в роботі комерційних банків і зменшує їх прибутковість. За цих обставин норми обов’язкового резервування, як правило, не використовуються для вирішення поточних проблем грошового ринку, а є інструментом досягнення довгострокових цілей монетарної політики.

13.2. Передатний механізм монетарної політики

Канали, через як зміни в пропозиції грошей впливають на реальний сектор економіки, мають назву передатного механізму монетарної політики.

У кейнсіанській моделі механізм грошової трансмісії діє через прийняття підприємницьких рішень щодо інвестиційних витрат, а основною ланкою є вплив процентних ставок на інвестиції. Зростання пропозиції грошей (М) зменшує процентні ставки (r), знижуючи тим самим вартість капіталу і підвищуючи рівень інвестиційних видатків (і). Оскільки економіка не перебуває в умовах повної зайнятості ресурсів, зростає реальний обсяг виробництва (Y) при незмінних цінах. Схематично традиційний кейнсіанський передатний механізм виглядає таким чином:

↑М => ↓ і => ↑ І => ↑Y (13.1)

Монетаристський передатний механізм містить інші засоби впливу грошово-кредитної політики на зміну рівня економічної активності. Згідно з цим підходом, зростання пропозиції грошей (М) безпосередньо підвищує сукупний попит (AD) і таким чином впливає на зростання номінального обсягу виробництва (P*Y). Оскільки економіка перебуває в умовах повної зайнятості ресурсів (Y=Y*), зростання номінального обсягу виробництва відбувається за рахунок підвищення рівня цін (Р). Схематично монетаристський. Передатний механізм може бути відтворений таким чином:

↑М => ↑ AD => ↑ P*Y => ↑Р (13.2)

Сучасне розуміння механізму грошової трансмісії містить широкий діапазон каналів впливу грошово-кредитної політики на економічну систему. Найважливіші з них: ефект процентних ставок, ефект валютного курсу, ефект багатства.

Ефект процентних ставок. Зміна процентних ставок впливає на всі планові компоненти витрат, як інвестиційні (інвестиції фірм, інвестиції в житлове будівництво), так і неінвестиційні (купівля у кредит споживчих товарів довготривалого користування, державні закупки). Збільшення цих витрат призводить до підвищення інвестиційного та споживчого попиту і, отже, до зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції в економіці. Схематично цей ефект збігається з кейнсіанським передатним механізмом.

Ефект валютного курсу. Зміна пропозиції грошей і процентних ставок впливають на динаміку обмінного курсу національної валюти. Зростання пропозиції грошей і відповідне падіння процентних ставок зменшують попит на національні гроші. У результаті відбувається падіння їх валютного курсу. Зниження валютного курсу сприяє зростанню експорту і зменшенню імпорту, що збільшує попит з боку чистого експорту і стимулює зростання обсягу виробництва Схематично ефект валютного курсу має такий вигляд:

↑М => ↓ і => ↓ Е =>↑NX => ↑Y (13.3)

Ефект багатства. Цей ефект пов'язаний із впливом процентної ставки на ціну акцій та облігацій. Зменшення ставки процента збільшує вартість цінних паперів. Наслідком цього є:

а) зростання багатства власників цінних паперів, що підвищує автономне споживання;

б) зростання вартості акцій полегшує фірмам фінансування інвестиційних проектів.

В кінцевому підсумку зростання споживчого та інвестиційного попиту призводить до зростання реального обсягу виробництва. Схематичний вигляд ефекту багатства:

а) ↑М => ↓ і => ↑Рs => ↑W => ↑C => ↑Y (13.4)

б) ↑М => ↓ і => ↑Рs => ↑q => ↑I => ↑Y (13.5)

Питання для самоконтролю

1. Які кінцеві та проміжні цілі монетарної політики?

2. Розкрийте сутність головних інструментів монетарної політики.

3. Поясність передатний механізм монетарної політики, основним каналом якого є канал курс акцій — інвестиції.

4. Охарактеризуйте непрямі інструменти грошово-кредитної політики.

5. Назвіть і поясність канали монетарного передатного механізму, за допомогою яких пропозиції грошей отримує здатність впливати на споживання.

6. Напишіть та поясність передатний механізм монетарної політики, який розкриває вплив пропозиції грошей на чистий експорт.

ТЕМА 14. МОДЕЛЬ ІS-LM ЯК ТЕОРІЯ СУКУПНОГО ПОПИТУ У ЗАКРИТІЙ ЕКОНОМІЦІ

Програмні запитання

14.1.Товарний ринок і крива ІS.

14.2. Грошовий ринок і крива LM.

14.3. Рівновага моделі IS-LM.

Основні терміни і поняття:

Модель ІS-LM, крива ІS, товарний ринок, рівновага на товарному ринку, нахил кривої ІS, чутливість інвестицій до змін рівня процентної ставки, функція кривої ІS, грошовий ринок, крива LM, крива пропозиції грошей, крива попиту на гроші, мультиплікатор витрат, інвестиційна функція, функція кривої LM.

Тематичні тези

1.Товарний ринок і крива ІS

В моделі AD-AS і в моделі «кейнсіанського хреста» ринкова ставка відсотка є зовнішньою (екзогенною) і встановлюється на грошовому ринку незалежно від рівноваги товарного ринка.

Основною метою аналізу економіки за допомогою моделі IS-LM є об’єднання товарного і грошового ринків в єдину систему. В результаті ринкова ставка відсотка перетворюється у внутрішню (ендогенну) змінну. Її рівноважна величина відображає динаміку економічних процесів, які відбуваються не лише на грошовому, але і на товарному ринках.

Модель IS-LM (інвестиції-заощадження; перевага ліквідності-гроші) – це модель товарно-грошової рівноваги, яка дозволяє виявити економічні фактори, які визначають функцію сукупного попиту.

Модель дозволяє знайти співвідношення ринкової ставки відсотка (R) і доходу (Y), за якого одночасно досягається рівновага на товарному і грошовому ринках. Тому модель IS-LM є конкретизацією моделі AD-AS. Крива IS являє собою геометричне місце точок, що характеризує усі комбінації доходу та відсоткової ставки, які одночасно задовольняють умови тотожності кейнсіанської моделі товарного ринку (рис.14.1). В усіх точках кривої IS виконується умова рівноваги попиту та пропозиції, інвестицій та заощаджень. Назва кривої відображає цю рівність.

Рис. 14.1. Графічне виведення кривої IS

На малюнку а) зображена функція заощаджень: із збільшенням доходу () заощадження зростають ().

На малюнку b) зображена функція інвестицій: збільшення інвестицій скорочує ставку відсотка () і збільшує інвестиції (). При цьому , .

На малюнку с) зображена крива IS: чим менша ставка відсотка (R), тим вищий рівень доходу (Y).

Аналогічні висновки можуть бути отримані при використанні моделі «кейнсіанського хреста» (Рис.14.2).

Рис. 14.2. Графічне виведення кривої IS

На малюнку а) зображена функція інвестицій: збільшення ставки відсотка () знижує планові інвестиції ().

На малюнку b) зображено «кейнсіанський хрест»: зменшення планових інвестицій скорочує дохід ().

На малюнку с) зображена крива IS: чим більша відсоткова ставка (R), тим менший рівень доходу (Y).

Виведемо алгебраїчну модель кривої IS, спираючись на такі рівняння:

Об’єднаємо ці рівняння в одне, в якому замість підставимо . Отримаємо:

. (14.1)

Перенесемо Y з правої частини рівняння в ліву:

. (14.2)

Розв’язавши рівняння відносно Y, маємо:

. (14.3)

Для спрощення рівняння суму автономних видатків () позначимо як Е. Врахуємо, що вираз є мультиплікатором видатків. Звідси випливає спрощений варіант кривої IS:

(14.4)

14.2. Грошовий ринок і крива LM

Графічне виведення кривої LM зображене на графіку (рис.14.3):

Рис.14.3. Графічне виведення кривої LM

На малюнку а) зображено грошовий ринок: збільшення доходу () збільшує попит на гроші і збільшує відсоткову ставку ().

Малюнок b) показує криву LM: чим більший дохід (Y), тим вища відсоткова ставка.

Алгебраїчне виведення кривої LM. Рівняння кривої LM може бути отримане шляхом розв’язування рівняння грошового попиту відносно R i Y. Рівняння LM відносно R має вигляд:

(14.5)

Рівняння LM відносно Y:

(14.6)

Крива LM відображає усі комбінації доходу та відсоткової ставки, які виникають при рівновазі на ринку грошей. В усіх точках кривої LM попит на гроші дорівнює їх пропозиції.

14.3. Рівновага моделі IS-LM

Крива IS і крива LM відображають умови, за яких забезпечується рівновага відповідно на товарному і грошовому ринках окремо. Але якщо ці криві поєднати між собою, то отримаємо модель IS- LM, яка дає можливість визначати умови, за яких забезпечується одночасна рівновага на товарному і грошовому ринках (див. рис. 14.3).

Рис. 14.4 Рівновага в моделі IS- LM

На рис. 14.4 рівень рівноважного сукупного попиту в моделі IS-LM забезпечується в точці перетину обох кривих. Ця точка визначає процентну ставку (i0) і дохід (Y0), які відповідають умовам рівноваги як на товарному, так, і грошовому ринках одночасно. У точці рівноваги фактичні сукупні витрати дорівнюють запланованим, а грошовий попит – грошовій пропозиції.

Питання для самоконтролю

1. Використовуючи кейнсіанський хрест і графік інвестиційного попиту, виведіть криву і поясність чому вона є спадною.

2. Поясність на графіку кривої від чого залежить крутизна її нахилу.

3. Використовуючи графік грошового ринку, виведіть криву і поясність чому вона є зростаючою.

4. Поясніть на графіку кривої від чого залежить крутизна її нахилу.

5. Намалюйте графічну модель і поясність, які її змінні є ендогенними, а які — екзогенними, якщо вона використовується для обґрунтування макроекономічної політики.

ТЕМА 15. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Програмні запитання

15.1. Національна економіка з урахуванням решти світу

15.2. Сутність та методологія складання платіжного балансу

15.3. Валютний курс

Основні терміни і поняття:

Відкрита економіка, реальні потоки, фінансові потоки, чистий експорт, рахунок поточних операцій, рахунок капітальних операцій, торговельний баланс, поточні трансферти, капітальні трансферти, прямі інвестиції, портфельні інвестиції, резервні активи, платіжний баланс, валютний курс, номінальний валютний курс, реальний валютний курс, паритет купівельної спроможності.

Тематичні тези

15.1. Національна економіка з урахуванням решти світу

Економіка будь-якої країни пов’язана з рештою світу за допомогою таких механізмів: зовнішньоторговельні зв’язки які охоплюють імпорт та експорттоварів і послуг та міжнародні фінансові зв’язки, які охоплюють операції з отримання позик і надання кредитів, а також міжнародні операції з купівлі-продажу реальних і фінансових активів.

Решта світу суттєво впливає на параметри економічної рівноваги національної економіки. Розглянемо цей вплив у розрізі двох моделей: «витрати - випуск» і «вилучення - ін’єкції».

У форматі моделі «витрати - випуск» решта світу впливає на сукупні витрати. Щоб розкрити цей вплив, будемо розрізняти сукупні витрати E, внутрішні витрати та чисті іноземні витрати (EX-IM) або чистий експорт (NX). В умовах відкритої економіки сукупні витрати можна визначити таким чином:

(15.1)

Чистий експорт (NX) відображує чисті іноземні витрати на закупівлю вітчизняних товарів і послуг і може бути додатною або від’ємною величиною. Отже, склад сукупних витрат можна подати так:

(15.2)

В умовах економічної рівноваги обсяг національного виробництва є функцією від запланованих сукупних витрат, тобто Y = E. Виходячи з цього, розмежуємо внесок вітчизняних та іноземних покупців у сукупні витрати на закупівлю національного ВВП таким рівнянням:

Y – (C + I + G) = NX (15.3)

Рівняння (15.3) дає підстави зробити два висновки. Якщо обсяг виробництва в країні перевищує внутрішні витрати, тобто Y > C + I + G, то чистий експорт є додатною величиною. Це свідчить про те, що країна виробляє продукції більше, ніж закуповує для своїх потреб, тобто є чистим експортером. Якщо ж обсяг виробництва в країні менший за внутрішні витрати, тобто Y < C + I + G, то чистий експорт є від’ємною величиною. За таких умов країна закуповує продукції більше, ніж виробляє, тобто є чистим імпортером.

У моделі «витрати - випуск» сукупні витрати у відкритій економіці відрізняються від їх аналога в змішаній закритій економіці не лише чистим експортом, а й функцією споживання. У відкритій економіці сукупне споживання домогосподарств складається із споживання національних товарів і послуг та споживання іноземних (імпортних) товарів і послуг.

У відкритій економіці виокремлюється гранична схильність до сукупного споживання, яка складається з граничної схильності до внутрішнього споживання та граничної схильності до імпорту.

Гранична схильність до імпорту має визначатися за формулою:

(15.4)

де іm - гранична схильність до імпорту.

Оскільки споживання імпортних товарів і послуг зменшує внутрішнє споживання порівняно із сукупним споживанням, то і гранична схильність до імпорту зменшує граничну схильність до внутрішнього споживання порівняно із граничною схильністю до сукупного споживання:

(15.5)

де с_d - гранична схильність до внутрішнього споживання.

Звідси випливає функція споживання у відкритій економіці:

(15.6)

Тепер звернемося до моделі економічної рівноваги за методом «вилученн - ін’єкції». У змішаній закритій економіці економічна рівновага за цим методом визначається як тотожність між сумою приватних заощаджень і чистих податків з одного боку, та сумою приватних інвестицій і державних закупівель - з іншого, тобто S+T=I+G. Після врахування решти світу вилучення доповнюються імпортом (IM), а ін’єкції - експортом (EX). Тому економічна рівновага у відкритій економіці визначається як тотожність між сумою всіх вилучень і сумою всіх ін’єкцій:

(15.7)

Розмежуємо внутрішню економіку і сектор решти світу (зовнішній сектор):

(15.8)

Врахуємо, що G = Cg + Ig. Звідси рівняння (15.8) можна модифікувати таким чином:

(15.9)

У рівнянні (15.9) вираз (S + T – Cg) відображає національні заощадження, а вираз (I + Ig) - це національні інвестиції. Отже, економічна рівновага у відкритій економіці визначається тотожністю між сальдо балансу національні заощадження - національні інвестиції (ліва частина рівняння) і чистим експортом (права частина рівняння). Якщо в країні виникає дефіцит національних заощаджень, тобто (S + T – Cg) < (I + Ig), то чистий експорт є від’ємною величиною, а перевищення імпорту над експортом фінансується іноземцями. Це означає, що країна є чистим дебітором (чистим позичальником). Якщо, навпаки, в країні виникає надлишок національних заощаджень, тобто (S + T – Cg) > (I + Ig), то чистий експорт є додатною величиною, а перевищення експорту над імпортом використовується для фінансування іноземців. Це означає, що країна є чистим кредитором.

15.2. Сутність та методологія складання платіжного балансу

Платіжний баланс - це макроекономічна модель, яка охоплює сукупність економічних операцій певної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності даної країни та обґрунтування економічної політики держави.

Платіжний баланс розраховується в національній або іноземній валюті й складається із стандартних рахунків і статей, в яких відображаються результати відповідних зовнішньоекономічних операцій. Усі економічні операції, які відображаються в платіжному балансі, поділяються на поточні та капітальні.

Платіжний баланс України за 2009 р. наведено в табл. 15.1.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку. Це означає, що кожна економічна операція має подвійний запис - за кредитом однієї статті та дебетом іншої статті. За кредитом відповідних статей відображуються зі знаком «+» такі операції, які забезпечують надходження в країну іноземної валюти. До кредитових операцій відносяться: експорт товарів та послуг; надходження з-за кордону доходів і трансфертів; отримання іноземних кредитів; продаж нерезидентам нерухомого майна та цінних паперів тощо.

^*Джерело: Платіжний баланс і зовнішній борг України 2009 р. http://www.bank.gov.ua

За дебетом відповідних статей обліковуються зі знаком «–» операції, пов’язані з витрачанням країною іноземної валюти. До дебетових операцій відносяться: імпорт товарів і послуг; доходи і трансферти, що переказуються за межі країни; надання кредитів іноземцям; купівля у нерезидентів нерухомого майна та цінних паперів тощо.

Різниця між кредитовими та дебетовими статтями визначає сальдо платіжного балансу.

Необхідним інструментом і важливим чинником зовнішньоекономічної діяльності країни є валюта, до якої відносяться національні та міжнародні грошові одиниці. Залежно від умов обміну та використання всі валюти поділяються на три види:

- вільно конвертована валюта — це така валюта, яка без перешкод обмінюється на інші валюти і без обмежень використовується у поточних і фінансових операціях.

- частково конвертована валюта – це грошові одиниці, умови обміну та використання яких обмежуються державою.

- неконвертована валюта- це грошові одиниці тих країн, в яких забороняється їх обмін на іноземні грошові одиниці.

Валюта є не лише засобом платежу, а й товаром, що купується і продається на валютному ринку. Під терміном «валютний курс» передусім розуміють номінальний курс валюти, який відображує ціну однієї валюти, виражену через певну кількість іншої валюти. Процес визначення ціни валюти, тобто валютного курсу, називається валютним котируванням. Існує два способи котирування валюти:

-пряме котирування — це оцінювання одиниці іноземної валюти через певну кількість національної валюти.

-обернене котирування передбачає оцінювання одиниці національної валюти через певну кількість іноземної валюти.

На формування валютного курсу великий вплив справляє держава, яка визначає відповідний режим курсоутворення. Залежно від ступеня втручання держави в процес ринкового курсоутворення розрізняють два види валютного курсу:

- фіксований валютний курс, це такий курс, який уряд офіційно оголошує на фіксованому рівні або в межах «валютного коридору» і бере зобов’язання його підтримувати.

- плаваючий валютний курс,це такий курс, який змінюється переважно від впливом попиту і пропозиції на валютному ринку.

Валютний курс залежить від співвідношення між попитом і пропозицією на валютному ринку. Курс валюти знаходиться в прямій залежності від попиту і в оберненій — від пропозиції на валютному ринку. Пропозиція на валютному ринку є запасом валюти, який може бути запропонований для обміну на іншу валюту за певного обмінного курсу. Попит є запасом певної валюти, який може бути куплений на кількість іншої валюти, запропонованої для обміну, за певного обмінного курсу. Отже, рівноважний валютний курс - це співвідношення пропозицій валют для обміну на певний момент часу.

Валютний ринок може бути показаний у вигляді моделі попиту і пропозиції двох валют, наприклад, гривні та долара (мал. 15.1). Припустімо, що долар - єдина валюта міжнародних розрахунків між резидентами та нерезидентами України. Але купувати товари та послуги за долари можна і в інших країнах. Відповідно з нашими припущеннями, крива пропозиції гривні на валютному ринку будується для фіксованого обсягу пропозиції гривні, не залежить від обмінного курсу і тому представлена вертикальною лінією . Крива попиту на гривні з боку доларів відбиває доларовий попит іноземців на українські товари та послуги, який залежить від ціни українських товарів у доларах.

Рис. 15.1 Модель попиту і пропозиції для двох валют

Крива попиту на гривні показує: скільки гривень бажають придбати іноземці за $при будь-якому можливому курсу гривні е. Чим вище курс гривні, тим вище доларова ціна українських товарів, тим менше попит на них і на гривню з боку доларів. Тому крива попиту на гривні з боку доларів є спадною. За пропозиції гривні та пропозиції доларів для обміну на гривню рівновага валютного ринку встановлюється в точці А. Рівноважний курс гривні дорівнює е. Зміни в пропозиції гривні, попиті резидентів України на імпорт, закордонних інвестиціях і переказах нерезидентам пересувають праворуч або ліворуч криву пропозиції гривні . Незалежні від валютного курсу зміни пропозиції доларів на ринку гривні, пов'язані з експортом українських товарів, іноземними інвестиціями в Україну та переказами доходу із-за кордону відповідно пересувають криву попиту на гривні .

Рівновага на валютному ринку за умов гнучкого обмінного курсу.

Гнучкий валютний курс встановлюється на рівні рівноважного обмінного курсу і змінюється, якщо внаслідок збільшення або зменшення пропозиції окремих валют змінюється співвідношення між ними на валютному ринку. Збільшення пропозиції гривні пересуває криву її пропозиції на валютному ринку праворуч з до (мал. 15.2).

Рівновага валютного ринку переходить з точки А в точку В. Рівноважний гнучкий курс знижується з до Попит на гривні з боку доларів зростає з до . Зменшення пропозиції доларів на ринку гривні на мал. 15.2 з до також веде до зниження обмінного курсу (з до ). Але, на відміну від переходу до рівноваги в точці В, коли пропозиція гривні збільшується, обсяг попиту на гривню з боку доларів у точці рівноваги С залишається незмінним.

Рівновага на валютному ринку за умов фіксованого курсу.

Найчастіше фіксований курс встановлюється центральним банком у вигляді максимального () й мінімального () курсів, у межах яких центральний банк зобов'язується утримувати ринковий курс внутрішньої валюти протягом певного часу.

Центральний банк дозволяє ринковому курсу вільно коливатись під впливом попиту й пропозиції у межах курсового коридору.

Якщо рівноважний курс перевищує верхню стелю курсового коридору, (>) центральний банк вживає заходів, які збільшують пропозицію внутрішньої валюти або зменшують пропозицію іноземної: купує депозити в іноземній валюті за депозити у внутрішній валюті й тим самим збільшує офіційні валютні резерви (валютна інтервенція); викупає зобов'язання уряду (казначейські векселі, облігації тощо) у комерційних банків, фірм і домогосподарств; знижує облікову ставку та збільшує кредити комерційним банкам; знижує резервні вимоги по поточних депозитах у національній валюті та ін.

Якщо рівноважний курс відхиляється нижче мінімальної стелі курсового коридору (<), центральний банк вживає протилежних заходів, які зменшують пропозицію внутрішньої валюти або збільшують пропозицію іноземної.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність платіжного балансу та методологію його складання.

2. Охарактеризуйте компоненти рахунку поточних операцій і рахунку капітальних операцій.

3. Що означає рівноважний та нерівноважний платіжний баланс?

4. В чому полягає принципова різниця між фіксованим і гнучким обмінним курсом?

5. Яку позицію змушений займати Центральний банк країни при фіксованому курсі національної валюти?

6. Що таке номінальний і реальний обмінний курси?

7. Яким чином державні органи можуть вплинути на обмінний курс валюти?

ТЕМА 16. ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ І МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА У ВІДКРИТІЙ ЕКОНОМІЦІ.

Програмні запитання

16.1. Основні теорії міжнародної торгівлі

16.2. Торговельна політика, чистий експорт і ВВП

16.3. Модель Манделла - Флемінга як теорія сукупного попиту у відкритій економіці

Основні терміни і поняття:

Теорія порівняльних переваг, абсолютна перевага, модель Хекшера-Оліна, «парадокс Леонтьєва», чистий експорт, торгівельна політика, протекціонізм, тарифні методи, нетарифні методи, торговий лібералізм.

Тематичні тези

16.1. Основні теорії міжнародної торгівлі

У розвитку теорії міжнародної торгівлі можна виділити кілька етапів. Протягом XV–XVIII ст. панувала теорія меркантилізму, згідно з якою багатство країни визначалося володінням цінностями, насамперед золотом. У XVIII–XIX ст. набула розвитку класична теорія міжнародної торгівлі, яка мала два напрями: теорію абсолютної переваги і теорію порівняльної переваги, представниками яких були відповідно Адам Сміт і Давид Рікардо.

Країна має абсолютну перевагуу виробництві товару, якщо вона виробляє його з меншими витратами порівняно з іншою країною.

Торгівля є вигідною, навіть якщо країна не має абсолютної переваги. У такому разі йдеться про порівняльну перевагу. Вкраїні завжди знайдеться товар, виробництво якого буде вигіднішим при існуючому співвідношенні витрат, ніж виробництво інших.

Шведські вчені Е. Хекшер і Б. Олін пояснювали різницю у порів­няльних витратах між країнами так: 1) у виробництві різних товарів чинники використовуються у різних співвідношеннях; 2) забезпеченість країн чинниками виробництва неоднакова. Згідно з теорією Хекшера - Оліна експортуються надлишкові чинники та імпортуються дефіцитні.

Практичній перевірці теорії Хекшера - Оліна було присвячено чимало емпіричних досліджень. Так, В. Леонтьєв, вивчаючи зовнішню торгівлю США в середині 50-х років 20 ст., виявив, що ця країна експортує трудомісткі товари, тоді як, вона є на думку науковця, країною з високим рівнем забезпеченості капіталом і мала б експортувати капіталомісткі товари. Оскільки такий науковий результат не узгоджувався з висновками теорії Хекшера - Оліна, він одержав назву «парадокс Леонтьєва».

16.2. Торговельна політика, чистий експорт і ВВП

Під торговельною політикою розуміють діяльність держави щодо визначення цілей та інструментів їх досягнення в сфері зовнішньої торгівлі країни.

Протекціонізм - це політика держави, спрямована на захист національних підприємств від іноземної конкуренції. Вільна торгівля (торговий лібералізм) - це торгівля без обмежень, тобто без державного втручання. У реальній практиці торговельна політика кожної країни є змішаною - вона поєднує в собі елементи як протекціонізму, так і вільної торгівлі.

В умовах змішаної торговельної політики держава регулює зовнішню торгівлю за допомогою системи інструментів, які можна поділити:

- тарифні методи: імпортне (ввізне) мито, експортне (вивізне) мито, адвалорне, специфічне та комбіноване мито.

- нетарифні методи: квотування, експортні субсидії, демпінг, економічні санкції, торговельне ембарго.

Функція чистого експорту

Чистий експорт відображує чистий попит іноземців на продукцію національного виробництва або їхні чисті витрати на закупівлю вітчизняних товарів і послуг. Чистий експорт залежить від реального валютного курсу; ВВП іноземних країн: покупців вітчизняної продукції, національного ВВП: торговельної політики.

Якщо за базову екзогенну змінну функції чистого експорту прийняти реальний валютний курс, маємо таку функцію чистого експорту:

(16.1)

де – автономний чистий експорт, тобто такий, що не залежить від реального курсу валюти; z — еластичність чистого експорту до змін рівня реального валютного курсу, яка показує, на скільки процентів обернено змінюється чистий експорт зі зміною рівня реального курсу валюти на один процент.

Для графічної ілюстрації рівняння (16.1) звернемося до рис. 16.1. Згідно з рис. 16.1 початкова величина чистого експорту визначається кривою NX₁. Якщо за даного рівня реального курсу валюти збільшився ВВП у країнах, які є покупцями наших українських товарів і послуг, то це збільшить український експорт і зумовить приріст чистого експорту.

Рис.16.1. Крива чистого експорту в координатах NX—є

Такий наслідок відобразиться зміщенням кривої чистого експорту з положення NX₁ у положення NX₂ (рис.16.1). Аналогічний наслідок матиме місце в разі зменшення національного ВВП, яке викликає зростання чистого експорту за рахунок скорочення імпорту., тобто позначиться на графіку зміщенням кривої чистого експорту вліво, тобто в положення NX₃. Торговельна політика також може викликати збільшення або зменшення чистого експорту.

Вплив чистого експорту на ВВП

Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на обсяг національного виробництва мультиплікативно. Це означає, що коли величина чистого експорту змінюється на одиницю, ВВП змінюється більше, ніж на одиницю. Розглянемо графік наведений на рис. 16.2.

Як ми бачимо, збільшення автономних витрат в економіці за рахунок зростання чистого експорту викликає зростання ВВП від до . При цьому відрізок, який відображає приріст ВВП, більший відрізка, що ілюструє приріст чистого експорту, тобто . Звідси , а . Але мультиплікативний зв’язок між приростом чистого експорту і приростом ВВП не відображає всіх наслідків впливу зовнішньої торгівлі на обсяг національного виробництва. Слід також враховувати, що зовнішня торгівля змінює кількісну визначеність мультиплікатора витрат.

Мультиплікатор витрат у відкритій економіцімає такий вигляд:

(16.2)

Читайте також:

1. Валюта та валютний курс
2. ВАЛЮТА, ВАЛЮТНИЙ КУРС, ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ.
3. Валютний кліринг: світовий досвід та його значення
4. Валютний контроль
5. Валютний курс
6. Валютний курс
7. Валютний курс
8. Валютний курс і способи його визначення
9. Валютний курс та його види
10. Валютний курс та його види
11. Валютний курс та його види.

Переглядів: 1949