Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Валютний курс

План

1. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків

2. Походження та розвиток комерційних банків

3. Основи організації та специфіка діяльності комерційних банків

4. Характеристика банківських операцій

5. Стабільність банків і механізм її забезпечення

1. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків

Комерційний банк(у широкому розумінні) - це будь-який фінансовий посередник грошового ринку, що функціонує на другому рівні банківської системи.

Комерційний банк(у вузькому розумінні) - це фінансовий посередник грошового ринку, який виконує комплекс базових банківських операцій та мас за мету отримання максимального прибутку.

Призначення комерційних банків:

· надання кредитів юридичним та фізичним особам;

· розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

· залучення та розміщення коштів юридичних та фізичних осіб;

· випуск платіжних документів та цінних паперів;

· купівля, продаж та зберігання державних цінних паперів і цінних паперів інших емітентів;

· видача доручень, гарантій;

· купівля та продаж іноземної валюти;

· купівля та продаж монетарних металів;

· касове виконання державного бюджету;

· надання банківських послуг.

 

Класифікація комерційних банків
За формою власності За організацій-но-правовою формою діяльності За розміром капіталу За філійною мережею За діапазоном здійсню-ваних операцій За територіаль-ністю За приналеж-ністю до країн
Державні Приватні Кооперативні Колективні Акціонерні товариства Пайові товариства Малі Середні Великі Найбільші Багато- Малофілій-ні Безфілійні Універ-сальні Спеціалізм-вані Регіональні Міжрегіо-нальні Загально-національні Міжнародні Націо-нальні Іноземні Спільні  

2. Походження та розвиток комерційних банків

Етапи розвитку банків Характеристика здійснюваних банківських операцій
Стародавні Вавилон, Греція, Рим Роль банків виконували храми, які приймали гроші на зберігання і видавали позички під процент та заставу майна або боргові розписки.
Середні віки: 1171р. ХІV-ХV ст. Зародження банківництва: Засновано банк Венеції Завдяки розвитку торгівлі банки створюються купцями у багатьох Європейських країнах. їх основним призначенням було кредитування товаровиробників та здійснення розрахунків. Повноцінні гроші в банківських операціях витісняються борговими розписками та записами на рахунках, що призводить до появи банкнот, векселів, чеків і впровадження практики безготівкових розрахунків та розвитку "жиробанків"
XVII - XIX ст. Розвиток капіталістичного виробництва зумовив перехід від діяльності банків, що базувалась на емісії банкнот та наданні позичок з власних коштів, до кредитування за рахунок залучених коштів у формі клієнтських вкладів. Швидко розвиваються пасивні операції, пріоритетним стає посередництво у платежах та кредитуванні. Власний капітал банків слугує фондом, що гарантує вклади клієнтів і платоспроможність банківських установ.
Кінець XIX ст. -початок XX ст. Посилюється концентрація банків, яка відбувається шляхом інтенсивного зростання великих банків, об'єднання банків, поглинання одних банків іншими. У більшості капіталістичних країн провідні позиції на ринку позичкових капіталів зайняли декілька мегабанків, які налічували сотні філій і мали тісні зв'язки з промисловими монополіями.
70-80 р.р. XX ст. Поширюється міжнародна діяльність великих банків, з'являються транснаціональні банки, утворюються банківські консорціуми.
XXI ст. Роль комерційних банків проявляється в наступному: - забезпечують передання грошового капіталу зі сфер накопичення до сфери використання; - перерозподіляють капітал за сферами і галузями виробництва; - забезпечують економію суспільних витрат обігу; - сприяють подальшому зростанню концентрації виробництва і капіталу; - мобілізують капітали, необхідні для інвестицій та розширенню виробництва; - реалізують грошово-кредитну політику держави, а через неї впливають на економічні процеси в суспільстві; - перетворюються на суспільні інститути, від діяльності яких значною мірою залежить економічне благополуччя держави і кожної людини зокрема.

 

3. Основи організації та специфіка діяльності комерційних банків

Етапи реєстрації комерційного банку

1. Акумулювання певної суми грошей на тимчасовому рахунку НБУ

2. Подання до регіонального управління (РУ) НБУ пакета документів (заява про реєстрацію, установчі документи, економічне обґрунтування)

3. Розгляд РУ НБУ пакета реєстраційних документів про створення комерційного банку

4. Передача документів з відповідним висновком до центрального апарату НБУ на розгляд комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків (для комер­ційних банків з національним капіталом) або Правлінню НБУ (для комер­ційних банків з участю іноземного капіталу)

5. Рішення про можливість створення комерційного банку

 

Розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку  


 

           
     
 

 


Рис. 20. Мінімальний розмір статутного капіталу комерційного банку відповідно до нормативних вимог НБУ

 

 

       
 
 
   

 

 


Органі

зація

управ-

Ревізійна комісія
Спостережна рада банку
ління

банку

Правління банку
Викона

вчі

Голова правління  
органи

банку

           
   
 
 
   

 

 


Рис 21. Типова організаційна структура універсального комерційного банку

 

1- управління прогнозування діяльності банку;

2 - управління маркетингу, розвитку банку і зв'язків зклієнтурою;

3 - кредитне управління;

4 - валютне управління;

5 - управління депозитних та вкладних операцій;

6 - управління цінних паперів, інвестиційної та біржової діяльності;

7 - управління розрахунково-касового обслуговування;

8 - управління посередницьких операцій;

9 - управління філіями банку;

10 - управління аналізу і статистики;

11 - управління автоматизації;

12 - служби банку (відділ кадрів, бухгалтерія, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ).

Універсальниминазивають банки, які виконують широке коло операцій та охоплюють багато секторів грошового ринку.

Спеціалізованиминазивають банки, які виконують окремі операції чи функціонують у вузькому секторі грошового ринку та понад 50% їх активів є активами одного типу.

Банки з клієнтською спеціалізацієюобслуговуютьпевний тип клієнтури: кооперативи - кооперативні банки; біржові структури - біржові банки; страхові інституції - страхові банки. В Україні до банків з клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, які обслуговують переважно малий і середній бізнес.

Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних і фізичних осіб у межах певної галузі господарства.

Функціональна спеціалізаціяполягає в тому, що комерційні банки виконують переважно спеціалізовані операції (інвестиційні, іпотечні, ощадні тощо), мають певні особливості щодо формування активів та пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою.

Ощадні банки(у країнах з розвинутою ринковою економікою) - це невеликі кредитні установи, які функціонують у регіональному просторі (у межах міста, землі, штату тощо) і головними клієнтами яких є населення.

Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу шляхом емісії та розміщення зобов'язань (облігацій, сертифікатів, векселів) і надають його юридичним особам та державі у тимчасове користування.

Іпотечні банкиспеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості (земля, будівля тощо), а свою ресурсну базу формують за рахунок власних коштів та випуску іпотечних облігацій.

Рис.22. Класифікація комерційних банків залежно від діапазону операцій

4. Характеристика банківських операцій

Банківські операції - це діяльність банку, що пов'язана з виконанням банківських функцій.

Пасивні операціїце операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси.

Ресурси банку -це сукупністьгрошових коштів, що перебувають розпорядженні й використовуються для забезпечення діяльності банку.


Рис. 23. Групування банківських операцій

Активні операції- це операції, які пов'язані із розміщенням і використанням власних, залучених і запозичених коштів для одержання прибутку.

Активні операції банків:

- кредитні операціїполягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних із наданням банківських позичок відповідно до принципів строковості, цільового характеру,забезпеченості та платності

- інвестиційні операції означають вкладення коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності з метою отримання додаткового доходу


Власні Залучені Запозичені
Основний капітал Додатковий капітал · депозити до запитання; · строкові депозити; · депозитні сертифікати; · ощадні сертифікати; банківський вексель. · міжбанківські кредити; · кредити ЦБ; · випуск облігацій.
· статутний фонд; · резервний фонд; · нерозподі- лений прибуток минулих років · спеціальні фонди, що утворю-ються за рахунок прибутку. · резерви на страхування банківських, ризиків; · нерозподі-лений прибуток

Рис. 24. Формування ресурсної бази комерційного банку

Банківські послуги - це певні дії банку, спрямовані на задоволення потреб клієнта, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів та мають на меті збільшення доходу від банківської діяльності.

Банківські послуги
Традиційні Нетрадиційні
депозитні; кредитні; розрахунково-касове обслуговування; валютні лізингові; факторингові; трастові; гарантійні; посередницькі; аудиторські тощо.

 

5. Стабільність банків і механізм її забезпечення

 

Банківська стабільність означає здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.

Прибутковістьяк елемент банківської стабільності залежить від співвідношення доходів та витрат банку.

 

Показники прибутковості банку
Прибутковість банківських активів (ROA) Прибутковість акціонерного капіталу (ROE) Процентна маржа (SPRED)
Показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку Встановлює розмір чистого прибутку, який отримують акціонери на інвестований капітал Показує наскільки успішно банк виконує роль посередника грошового ринку

 

Розрахункові формули:

Чистий прибуток

ROA = ----------------------

Активи банку

Чистий прибуток

ROE = ----------------------

Акціонерний капітал

процентні доходи процентні витати

SPRED=----------------------- - -----------------------

дохідні активи платні пасиви

Економічні нормативи, які характеризують фінансову стійкість банку:

 

1. Мінімальний розмір статут­ного капіталувизна­чається згідно з норма­тивними вимогами

2. Платоспроможністьвизна­чається як співвідношення між капіталом і

активами банку, підсумованих з ураху­ванням їх ризиків (N ≥28%)

3. Показ­ник достат­ності капіталу визна­чається відно­шенням капіталу до загальних активів банку, зменше­них на суму творених банківських резервів (N≥4%)

4. Показник миттєвої ліквіднос­тівизна­чається як відношен­ня суми коштів на кореспондентському рахунку та в колі до поточних зобо­в'язань банку (N≥20%)

5. Показник поточної ліквід­ності встанов­люється для визначення збалансова­ності строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку, шляхом врахування вимог зобов'язань з кінцевим строком погашення до 30 днів (N≥40%)

6. Макси­мальний розмір ризику на 1 позичальникавизначається співвідношен­ням сукупної заборгованості за позичками, міжбанківськими кредитами і врахованими векселями позичальника та 100% суми позабалансо­вих. зобов'язань, виданих для позичальника на капітал банку (N≥25%)

Тема 13. Валютний ринок і валютні системи

План

1. Поняття та види валют. Конвертованість валют.

2. Сутність валютних відносин.

3. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку.

4. Валютний курс.

5. Валютне регулювання та валютна політика. Платіжний баланс.

6. Валютні системи.

1. Поняття та види валют. Конвертованість валют

 

Валюта - це будь-які грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язано зі зовнішньоекономічними відносинами.

Валюта:

· готівка;

· депозитні гроші;

· платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати, акредитиви);

· фондові цінності (акції, облігації)

 

Змістовна характеристика валюти
Назва валюти Тлумачення змістовного класифікатора
Національна валюта платіжнийзасіб, що емітується національною банківською системою
Іноземна валюта платіжний засіб, що емітується банківськими системами інших країн
Колективна валюта платіжний засіб, що емітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує за міждержавними угодами
Конвертованість валюти означає здатність вільно обмінюватись на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом
Повна конвертованість означає вільний обмін національної валюти на іноземну для всіх категорій власників і по всіх операціях без обмежень
Часткова (поточна) конвертованість означає, що на певні валютні операції та окремі категорії власників режим конвертованості не поширюється, тобто вводяться певні обмеження
Зовнішня конвертованість означає повну свободу обміну нації валюти на іноземну лише нерезидентам
Внутрішня конвертованість (резидентська) означає, що правом обміну національної валюти на іноземну користуються лише резиденти, а для нерезидентів зберігається режим неконвертованості
Валюта оплати це валюта, якою здійснюють оплату за фактичність товарів та послуг згідно із зовнішньо­економічною угодою чи погашенням міжнародного кредиту
Валюта кредиту це валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається міжнародний кредит
Валюта угоди (ціни) це валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуги у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума міжнародного кредиту

 

 

 


Рис. 25. Класифікація валюти

2. Сутність валютних відносин

Валютні відносини - це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Складові валютних відносин:

· міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

· одержання і погашення зовнішніх позичок;

· переміщення валюти при зовнішніх інвестиціях;

· надання економічної та технічної допомоги;

· операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішньому

ринках.

 
 

 

 


Резиденти

3. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку

Валютний ринок (за економічним змістом) - це сектор грошового ринку, на якому урівноважується попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

Валютний ринок (за призначенням і організаційною формою) - це сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно купувати-продавати національну та іноземну валюти на основі попиту та пропозиції.

 

Функції валютного ринку

· Реалізація валютної політики держави

· Своєчасне здійснення міжнарод­них платежів

· Формування попиту і пропозиції валюти та регулю­вання валютного курсу

· Страху­вання (хеджування) валютних ризиків

· Поглиб­лення міжнарод­ного розподілу праці та міжнарод­ної торгівлі

 

Класифікація валютних ринків залежно від рівня організації торгів
Біржовий Позабіржовий
Торгівля валютою здійснюється через валютні біржі на підставі попиту та пропозиції Торгівля валютою здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому продавці та покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою

 

Структура валютного ринку
Національні валютні ринки Міжнародні валютні ринки Світовий валютний ринок
Обмежуються економічним простором країни і регулюються її національним законодавством   Сформувались у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції; регулюються міждержавними угодами та розміщуються у містах з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній Об'єднання окремих міжнародних ринків у єдину систему, що здатна функціонувати цілодобово  

 

Операції валютного ринку

Ринок конверсійних операцій є ключовим елементом валютного ринку, на якому купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну різних валют.

Ринок депозитно-кредитних операцій - це сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залучені банками інвалюти на депозитні вклади та в наданні інвалютних позичок.

Касові операції - це купівля-продаж валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання.

Форвардні операції - це купівля-продаж валюти між двома суб'єктами з наступним переданням її в обумовлений строк (І, 2, 3, 6, 12 місяців) і за курсом, визначеним у момент укладання контракту.

Ф'ючерсні операції - це зобов'язання двох контрагентів купити-продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановленим в момент укладання угоди на валютній біржі.

Опціонні операції - це особлива угода, що надає одному з учасників право (але не обов'язок) купити-продати іншому певну суму валюти у встановлений строк і за узгодженим курсом.

Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну валюту.

Валютний арбітраж - це комбінація з кількох операцій з купівлі-продажу двох або більше валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу.

Валютний курс –це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої

Функції валютного курсу:

· Засіб інтернаціоналізації грошових відносин

· Засіб порівняння вартісних показників, умов і результатів виробничого відтворення

· Засіб порівняння цін національного та світового ринків

· Засіб перерозподілу національного продукту на міжнародному рівні

Види валютних курсів:

Фіксований валютний курс- встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки.

Плаваючий валютний курс- курс, що формується на валютному рин­ку під впливом попиту і пропозиції.

Золотий паритет - відношення вагової кількості золота, що місти­лося у двох грошових одиницях, які обмінювались одна на одну.

Купівельна спроможність валюти - це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю.

Паритет купівельної спроможності (РРР) - це співвідношення купі­вельної сили валют.

 

5. Валютне регулювання та валютна політика

Валютна політика - це сукупність організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

Цілі валютної політики

· Лібералізація валютних відносин

· Забезпечення збалансованості платіжного балансу

· Забезпечення конвертованості національної валюти

· Захист іноземних та вітчизняних інвестицій

· Забезпечення стабільного курсу національної валюти

Валютне регулювання - це діяльність держави щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів на валютному ринку.

Валютний контроль - це сукупність заходів з дотримання валют­ного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів та нерезидентів.

Дисконтна політика - це система заходів ЦБ, які полягають у цілеспрямованому підвищенні чи зниженні облікової ставки, а також відповідної зміни ставки депозитного та позичкового процента.

Девізна політика - це сукупність заходів з метою корекції курсу національної валюти за допомогою валютної інтервенції та валютних обме­жень.

Валютна інтервенція - це операції з купівлі-продажу іноземної валюти для регулювання динаміки курсу національної валюти певними межами його підвищення або зниження.

Валютні обмеження - це сукупність заходів та нормативних актів, які встановлюються в законодавчому або адміністративному порядку і спрямовані на обмеження операції з валютою та валютними цінностями.

Платіжний баланс - це співвідношення між валютними платежа­ми резидентів за кордон тавалютними надходженнями із-за кордону від нерезидентів за певний період часу.

За формою платіжний баланс- це статистичний звіт про надходження валютних коштів до країни та витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн або груп країн.

За економічним змістом платіжний баланс- це макроекономічна модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин країни із зовнішнім світом.

Структура платіжного балансу

 

I. Баланс поточних операцій:

1) торговельний баланс - це співвідношення між надходженнями за експортом і платежами за імпортом товарів: а) експорт; б) імпорт;

2) баланс послуг - це рух коштів у зв'язку з обміном між резидентами та нерезидентами різноманітними послугами (транспортними, туристичними, комунікаційними, культурними, ліцензійними, інформаційними тощо);

3) доходи - це рух коштів, пов'язаний з доходами фізичних осіб -резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном та доходами від інвестиційної діяльності;

4) поточні трансферти - це рух коштів на безеквівалентних засадах (гуманітарна допомога, внески до фондів тощо).

II. Баланс руху капіталу та кредитів:

Г) капітальні трансферти - це операції, пов'язані з переданням права власності на основний капітал або анулювання боргів кредиторам, коли, рух вартості здійснюється на еквівалентній основі;

2) прямі інвестиції - це капітальні вкладення прямих інвесторів у зарубіжні підприємства;

і) портфельні інвестиції - це операції з цінними паперами (облігації, привілейовані акції, депозитні сертифікати тощо);

4) інші інвестиції - це операції кредитного характеру (кредити МВФта інших міжнародних організацій, комерційні кредити тощо).

Золотовалютні резерви - це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і можуть бути використані на потреби, що мають загальноекономічне значення.

 

6. Валютні системи

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групами країн.

Світова валютна система - це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

Національна валютна система - це складова грошової системи країни, функціонування якої регламентується національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

 

Характеристика елементів національної валютної системи
Елементи національної валютної системи Їх характеристика
національна валюта гривня
ступінь конвертованості національної валюти частково конвертована
режим курсу національної валюти плаваючий
режим використання іноземної валюти заборона з деякими винятками у визначених НБУ випадках
режим формування і використання золотовалютних резервів використання валютних запасів для підтримання рівноваги на національному валютному ринку з метою стабілізації національної валюти при збереженні незалежності ЦБ у проведенні монетарної політики
режим валютних обмежень частковий продаж валютної виручки на валютному ринку
регламентація міжнародних розрахунків згідно з діючими нормативними актами України
національні органи валютного регулювання Кабінет міністрів; НБУ; Державна податкова адміністрація; Державний митний комітет; Міністерство зв'язку.

 

Тема 14. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

План

1. МВФ і його діяльність в Україні

2. Світовий банк

3. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути

4. Європейський банк реконструкції та розвитку

 

 

1. МВФ і його діяльність в Україні

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - це валютно-фінансова органі­зація міжурядового співробітництва, яка у своїй діяльності об'єднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Заснована у 1944р. на III Міжнародній валютно-фінансовій конференції (Бреттон-Вудс, США).

Цілі МВФ:

- Сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері

- Надання допомоги у створенні багатосто­ронньої системи платежів за поточними опера­ціями між державами-членами, усунення ва­лютних обмежень, що гальмують розвиток світо­вої торгівлі

- Сприяння розширенню міжнародної торгівлі, підтримка високого рівня зайнятості та росту реальних доходів усіх держав-членів

- Підтримка стабільного валютного режиму держав-членів, запобігання конкурентному знеціненню валют

- Тимчасове надання в розпорядження держав-членів загальних ресурсів Фонду (за відповідних гарантій), коректування диспропорції у їх платіжних балансах без застосування заходів, що надають шкоди національному та міжнародному розвитку

 

Порядок вступу Українидо МВФ
Рік вступу України до МВФ
Квота України у МВФ 0,7 %
Сума вступного внеску України 997,3 млн. СДР *
Умови сплати вступного внеску: - вільноконвертована валюта - національна валюта   22,7 % 77,3%
Регулятивний механізм впливу України на політику МВФ 250 голосів як країна-член МВФ + 1 голос на кожні 100 тис. СДР* квоти

 

*СДР- спеціальні права запозичення у МВФ (Sресіаl Dгаwіng Rіghts) - штучно створені міжнародні резервні засоби для регулювання платіжних балансів, поповнення офіційних резервів та розрахунків з МВФ. Випуск СДР розпочато з 1.01.1970 р. у вигляді спеціального запису на рахунках країн-членів МВФ. З 1.01.1999р. СДР розраховується на базі питомої ваги "кошика" валют:

- 39 % долар США;

- 32 % ЄВРО;

- 18% єна;

- 11 % фунт стерлінгів.

 

Загальна характеристика програм співпраці МВФз Україною
Назва програми Характеристика складових елементів програми
1. Програма системної трансформації економіки (Sуstеmіс Тrаnsformation Fаsіlity - SТF) Підготовча програма, виконання якої не потребує створення складного інвестиційного апарату в країні, а її реалізація дає змогу країні й Фонду співпрацювати.
2. Програма "стенд-бай" (Stand-by) Програма короткострокового фінансуван­ня (= 1 рік), яка спрямована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації
3. Програма розширеного фінансування (Еxtanded Fund Fасіlitу - ЕFF) Програма розрахована на 3 роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою "стенд-бай"

 

2. Світовий банк

Світовий банк - це група споріднених організацій, мета діяльності яких полягає в зменшенні бідності і підвищенні життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння їх економічному розвитку.

 

Організації, що входять до Групи Світового банку:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) створено на базі багатосторонніх угод між державами в 1944р. на III Міжнародній валютно-фінансовій конференції (Бреттон-Вудс, США). МБРР надає довгострокові позички (15-20 років) країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приват­ними банками. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВ

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) створена у 1960р. як філія МБРР з метою надання безпро­центних кредитів:

- для найменш розвинутих країн на строк до 40 років;

- для країн "третього світу"

- до 35 років.

Погашення кре­дитів починається з 11 року після початку їх використання

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) створена у 1959р. з метою заохо­чування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвивають­ся. МФК надає креди­ти приват­ним під­приємствам без гарантій уряду на строк від 5 до 15 років, за умов часткового продажу акцій підприємства МФК.

Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАП) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК) засновано в 1966р. для сприяння при­пливу міжна­родних інвестицій шляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвес­торами

Напрями співпраці МБРР з Україною

 

1 напрям Системні проекти - грошові кошти траншами направляють до Держбюджету, а потім Мінфін зі свого бюджету повинен передбачити фінансування зазначеної в проекті програми

 

2 напрям Інвестиційні проекти - створена українською стороною робоча група готує тендерну документацію на визначені пакети закупівель для проведення відкритих міжнародних торгів. Участь у торгах можуть брати компанії, які мають виробничі можливості виконати умови конкурсу. Уся тендерна документація узгоджується з МБРР. Кредитні угоди щодо впровадження інвестицій­них проектів укладаються між Україною (Мінфіном) та МБРР. Наступний етап підписання субкредитних угод між Мінфіном та субпозичальниками - бенефіціарами, в яких визначається сума, яку Мінфін кредитує тому чи іншому субпозичальнику, а також узгоджуються умови та терміни погашення зобов'язань.

 

 


3. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути

Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути - це установи, діяльність яких спрямована на розвиток економіки, економічного співробіт­ництва та інтеграційних процесів у регіоні. Співпрацюють лише з країнами-членами в напрямах кредитування об'єктів інфраструктури, сільського гос­подарства, добувної промисловості (таблиця 1).

 

4. Європейський банк реконструкції та розвитку

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено з метою сприяння структурним пере­творенням щодо створення ринкової економіки у країнах Центральної та Східної Європи. ЄБРР розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять:

- 59 держав з усіх регіонів світу;

- Європейський Союз (ЄС);

- Європейський інвестиційний банк(ЄІБ) - засновано у 1958р. з метою довгострокового фінансування (20-25 років) слабо розвинутих регіонів.

 

Таблиця 1

Характеристика регіональних міжнародних фінансово-кредитних установ

Регіональні міжнародні фінансово-кредитні установи
Міжамериканський банк розвитку (МаБР) Африканський банк розвитку АфБР Азіатський банк розвитку АзБР
заснований у 1960р. для фінансування країн Латинської Америки. Його членами є 27 країн американського регіону та 17 нерегіональних країн-членів. Штаб-квартира МаБР розташована у Вашингтоні. Він надає кредити урядам та під їх гарантію приватним підприємствам на звичайних та пільгових умовах. Строк погашення звичайних позик від 7 до 20 років, пільгових - від 15 до 40 років (2-4% річних). розпочав свою діяльність у 1966р. Його членами є 50 африканських держав і 25 нерегіональних країн-членів. АфБР надає кредити як урядовим організаціям, так і приватним фірмам. Строки надання кредитів - від 5 до 25 років (пільговий період - від 1 до 6 років).   розпочав свої операції з 1968р. Його членами є країни азіатсько-тихо­океанського регіону, а також 15 нерегіо- нальних країн-членів. АзБР, як і інші банки розвитку, кредитує лише частину проекту, а в іншій частині надає гарантії за позиками або залучає кредиторів шляхом укладення угод про спів-фінансування. Строк пога-шення кредитів від 10 до 30 років, за пільговими - до 40 років.  

 

Основні напрями кредитування - розвиток енергетики, транспорту, телекомунікацій. Кредит надається в межах 50% від вартості проекту.

Пріоритетні напрями діяльності ЄБРР в Україні

 

- Підтримка розвитку приватного сектору

- Підтримка приватизації

- Залучення приватних інвестицій у харчову промисло­вість тасільське госпо­дарство

- Раціоналізація енергетичної галузі

- Розвиток малих та середніх підприємств

- Модернізація і реформа галузей інфраструктури

- Фінансування мікро-, малих та середніх підприємств

 

 

 

 

Фінансові інструменти ЄБРР
Пряме фінансування Опосередковане фінансування
Кредити   Поштова участь у акціонер­ному капіталі Гарантії   Кредитні ціни Інвести­ції   Програми розвитку банків   Співфінан сування  
             

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 07.12.00 № 2156 - 12// Урядовий кур'єр. - 2001. - №8, зі змінами і доповненнями N 2522-VI ( 2522-17 ) від 09.09.2010.

2. Про державне регулювання ринку цінних паперів: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 30.10.96 №475/96- ВР //Вісник Верховної Ради. - 1996. - №51. - С.292, зі змінами і доповненнями N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010.

3. Про цінні папери та фондову біржу: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 23.02.06 № 3480-IV //Вісник Верховної Ради. - 2006. - №31. - С.268, зі змінами і доповненнями N 2601-VI ( 2601-17 ) від 08.10.2010.

4. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93, зі змінами та доповненнями N 3509-IV ( 3509-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, с.283.

5. Про Національний банк України: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 20.05.99 №679 - 14// Вісник Верховної Ради. - 1999. - №29. - С.238, зі змінами і доповненнями N 2478-VI ( 2478-17 ) від 09.07.2010, ВВР, 2010, N 49, с.570.

6. Про порядок створення та реєстрації комерційних банків: Положення НБУ: Затв. постановою правління НБУ від 27.03.96 №77 // Додаток до «Вісника Національного банку». - 1996. - №5. - С.3, зі змінами і доповненнями N 281 від 21.07.98.

7. Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України: Інструкція: Затв. постановою правління НБУ від 02.08.96 №204// Додаток до «Вісника Національного банку». - 1996. -№6. - С.29, зі змінами і доповненнями N 3 від 04.01.2000.

8. Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків: Інструкція НБУ: Затв. постановою правління НБУ від 14.04.98 №141 зі змінами від 18.05.99 №238.

9. Алєксєєв І.В. Гроші та кредит : навч. посіб. / І.В. Алєксєєв, М.К. Колісник. ─ К. : Знання, 2009 . ─ 254 с.

10. Артус М.М. Гроші та кредит: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 162 с.

11. Валютне регулювання та контроль: навчальний посібник / О. В. Боришкевич, І. В. Краснова, В. С. Білошапка та ін. - К. : КНЕУ, 2008. - 399 с.

12. Гроші та кредит: Підручник. – 4-те вид., перероб. і доп. / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2006. – 744 с.

13. Демківський, А.В. Гроші та кредит : Навч. посібник / А.В. Демківський . ─ К. : Дакор, 2007 . ─ 528 с.

14. Дзюблюк О. В. Валютна політика : Підручник . - К. : Знання, 2007. - 422 с.

15. Івасів Б. С.Гроші та кредит : підручник. - вид. 3-тє, змін. й доп. - К. : Кондор, 2008. - 527с.

16. Лисенков Ю.М. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч. пос. для ВНЗ. — К: Вид-во "Зовн. торгівля", 2004. — 200 с

17. Лисенков Ю.М. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навч. пос. для ВНЗ. — К. Вид-во "Зовн. торгівля", 2005. — 232 с.

18. Лисенков Ю.М., Коротка Т.А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. — К: Зовнішня торгівля, 2005. — 118 с.

19. Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит. Навчальний посібник. Львів: Новий Світ-2000, 2006, 432 с.

20. Пахомов В.І. Гроші та кредит: Навч.-метод. посіб. / В.І. Пахомов, Л.В. Стрільчук. – К.: МАУП, 2004. – 56 с.

21. Прядко, В. В. Історія грошей і кредиту: Підручник для студ. вузів / В. В. Прядко, М. М. Сайко. - К. : Кондор, 2009. - 507с.

22. Центральний банк та грошово-кредитна політика Підручник / Кол. авт.: А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.; — К.: КНЕУ, 2005. — 556 с.

23. Щетинін, А.І. Гроші та кредит : підручник . ─ вид. 3-тє, перероб. та доп. ─ К. : Центр учб. літ., 2008 . ─ 430 с.

 

 


Читайте також:

  1. Валюта та валютний курс
  2. ВАЛЮТА, ВАЛЮТНИЙ КУРС, ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ.
  3. Валютний кліринг: світовий досвід та його значення
  4. Валютний контроль
  5. Валютний курс
  6. Валютний курс
  7. Валютний курс
  8. Валютний курс і способи його визначення
  9. Валютний курс та його види
  10. Валютний курс та його види
  11. Валютний курс та його види.




Переглядів: 518

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Походження та розвиток центрального банку | Тема 6. Методи соціального управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.024 сек.