• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Валютний курс

План

1. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків

2. Походження та розвиток комерційних банків

3. Основи організації та специфіка діяльності комерційних банків

4. Характеристика банківських операцій

5. Стабільність банків і механізм її забезпечення

1. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків

Комерційний банк(у широкому розумінні) - це будь-який фінансовий посередник грошового ринку, що функціонує на другому рівні банківської системи.

Комерційний банк(у вузькому розумінні) - це фінансовий посередник грошового ринку, який виконує комплекс базових банківських операцій та мас за мету отримання максимального прибутку.

Призначення комерційних банків:

· надання кредитів юридичним та фізичним особам;

· розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

· залучення та розміщення коштів юридичних та фізичних осіб;

· випуск платіжних документів та цінних паперів;

· купівля, продаж та зберігання державних цінних паперів і цінних паперів інших емітентів;

· видача доручень, гарантій;

· купівля та продаж іноземної валюти;

· купівля та продаж монетарних металів;

· касове виконання державного бюджету;

· надання банківських послуг.

2. Походження та розвиток комерційних банків

3. Основи організації та специфіка діяльності комерційних банків

Етапи реєстрації комерційного банку

1. Акумулювання певної суми грошей на тимчасовому рахунку НБУ

2. Подання до регіонального управління (РУ) НБУ пакета документів (заява про реєстрацію, установчі документи, економічне обґрунтування)

3. Розгляд РУ НБУ пакета реєстраційних документів про створення комерційного банку

4. Передача документів з відповідним висновком до центрального апарату НБУ на розгляд комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків (для комер­ційних банків з національним капіталом) або Правлінню НБУ (для комер­ційних банків з участю іноземного капіталу)

5. Рішення про можливість створення комерційного банку

Рис. 20. Мінімальний розмір статутного капіталу комерційного банку відповідно до нормативних вимог НБУ

Органі

зація

управ-

банку

вчі

банку

Рис 21. Типова організаційна структура універсального комерційного банку

1- управління прогнозування діяльності банку;

2 - управління маркетингу, розвитку банку і зв'язків зклієнтурою;

3 - кредитне управління;

4 - валютне управління;

5 - управління депозитних та вкладних операцій;

6 - управління цінних паперів, інвестиційної та біржової діяльності;

7 - управління розрахунково-касового обслуговування;

8 - управління посередницьких операцій;

9 - управління філіями банку;

10 - управління аналізу і статистики;

11 - управління автоматизації;

12 - служби банку (відділ кадрів, бухгалтерія, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ).

Універсальниминазивають банки, які виконують широке коло операцій та охоплюють багато секторів грошового ринку.

Спеціалізованиминазивають банки, які виконують окремі операції чи функціонують у вузькому секторі грошового ринку та понад 50% їх активів є активами одного типу.

Банки з клієнтською спеціалізацієюобслуговуютьпевний тип клієнтури: кооперативи - кооперативні банки; біржові структури - біржові банки; страхові інституції - страхові банки. В Україні до банків з клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, які обслуговують переважно малий і середній бізнес.

Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних і фізичних осіб у межах певної галузі господарства.

Функціональна спеціалізаціяполягає в тому, що комерційні банки виконують переважно спеціалізовані операції (інвестиційні, іпотечні, ощадні тощо), мають певні особливості щодо формування активів та пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою.

Ощадні банки(у країнах з розвинутою ринковою економікою) - це невеликі кредитні установи, які функціонують у регіональному просторі (у межах міста, землі, штату тощо) і головними клієнтами яких є населення.

Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу шляхом емісії та розміщення зобов'язань (облігацій, сертифікатів, векселів) і надають його юридичним особам та державі у тимчасове користування.

Іпотечні банкиспеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості (земля, будівля тощо), а свою ресурсну базу формують за рахунок власних коштів та випуску іпотечних облігацій.

Рис.22. Класифікація комерційних банків залежно від діапазону операцій

4. Характеристика банківських операцій

Банківські операції - це діяльність банку, що пов'язана з виконанням банківських функцій.

Пасивні операціїце операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси.

Ресурси банку -це сукупністьгрошових коштів, що перебувають розпорядженні й використовуються для забезпечення діяльності банку.

Рис. 23. Групування банківських операцій

Активні операції- це операції, які пов'язані із розміщенням і використанням власних, залучених і запозичених коштів для одержання прибутку.

Активні операції банків:

- кредитні операціїполягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних із наданням банківських позичок відповідно до принципів строковості, цільового характеру,забезпеченості та платності

- інвестиційні операції означають вкладення коштів у цінні папери підприємств усіх форм власності з метою отримання додаткового доходу

Рис. 24. Формування ресурсної бази комерційного банку

Банківські послуги - це певні дії банку, спрямовані на задоволення потреб клієнта, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів та мають на меті збільшення доходу від банківської діяльності.

5. Стабільність банків і механізм її забезпечення

Банківська стабільність означає здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.

Прибутковістьяк елемент банківської стабільності залежить від співвідношення доходів та витрат банку.

Розрахункові формули:

Чистий прибуток

ROA = ----------------------

Активи банку

Чистий прибуток

ROE = ----------------------

Акціонерний капітал

процентні доходи процентні витати

SPRED=----------------------- - -----------------------

дохідні активи платні пасиви

Економічні нормативи, які характеризують фінансову стійкість банку:

1. Мінімальний розмір статут­ного капіталувизна­чається згідно з норма­тивними вимогами

2. Платоспроможністьвизна­чається як співвідношення між капіталом і

активами банку, підсумованих з ураху­ванням їх ризиків (N ≥28%)

3. Показ­ник достат­ності капіталу визна­чається відно­шенням капіталу до загальних активів банку, зменше­них на суму творених банківських резервів (N≥4%)

4. Показник миттєвої ліквіднос­тівизна­чається як відношен­ня суми коштів на кореспондентському рахунку та в колі до поточних зобо­в'язань банку (N≥20%)

5. Показник поточної ліквід­ності встанов­люється для визначення збалансова­ності строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку, шляхом врахування вимог зобов'язань з кінцевим строком погашення до 30 днів (N≥40%)

6. Макси­мальний розмір ризику на 1 позичальникавизначається співвідношен­ням сукупної заборгованості за позичками, міжбанківськими кредитами і врахованими векселями позичальника та 100% суми позабалансо­вих. зобов'язань, виданих для позичальника на капітал банку (N≥25%)

Тема 13. Валютний ринок і валютні системи

План

1. Поняття та види валют. Конвертованість валют.

2. Сутність валютних відносин.

3. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку.

4. Валютний курс.

5. Валютне регулювання та валютна політика. Платіжний баланс.

6. Валютні системи.

1. Поняття та види валют. Конвертованість валют

Валюта - це будь-які грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язано зі зовнішньоекономічними відносинами.

Валюта:

· готівка;

· депозитні гроші;

· платіжні документи (чеки, векселі, сертифікати, акредитиви);

· фондові цінності (акції, облігації)

Рис. 25. Класифікація валюти

2. Сутність валютних відносин

Валютні відносини - це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Складові валютних відносин:

· міжнародні розрахунки за зовнішньоторговельними операціями;

· одержання і погашення зовнішніх позичок;

· переміщення валюти при зовнішніх інвестиціях;

· надання економічної та технічної допомоги;

· операції з купівлі-продажу валюти на внутрішньому і зовнішньому

ринках.

3. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку

Валютний ринок (за економічним змістом) - це сектор грошового ринку, на якому урівноважується попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

Валютний ринок (за призначенням і організаційною формою) - це сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно купувати-продавати національну та іноземну валюти на основі попиту та пропозиції.

Функції валютного ринку

· Реалізація валютної політики держави

· Своєчасне здійснення міжнарод­них платежів

· Формування попиту і пропозиції валюти та регулю­вання валютного курсу

· Страху­вання (хеджування) валютних ризиків

· Поглиб­лення міжнарод­ного розподілу праці та міжнарод­ної торгівлі

Операції валютного ринку

Ринок конверсійних операцій є ключовим елементом валютного ринку, на якому купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну різних валют.

Ринок депозитно-кредитних операцій - це сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залучені банками інвалюти на депозитні вклади та в наданні інвалютних позичок.

Касові операції - це купівля-продаж валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання.

Форвардні операції - це купівля-продаж валюти між двома суб'єктами з наступним переданням її в обумовлений строк (І, 2, 3, 6, 12 місяців) і за курсом, визначеним у момент укладання контракту.

Ф'ючерсні операції - це зобов'язання двох контрагентів купити-продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановленим в момент укладання угоди на валютній біржі.

Опціонні операції - це особлива угода, що надає одному з учасників право (але не обов'язок) купити-продати іншому певну суму валюти у встановлений строк і за узгодженим курсом.

Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну валюту.

Валютний арбітраж - це комбінація з кількох операцій з купівлі-продажу двох або більше валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу.

Валютний курс –це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої

Функції валютного курсу:

· Засіб інтернаціоналізації грошових відносин

· Засіб порівняння вартісних показників, умов і результатів виробничого відтворення

· Засіб порівняння цін національного та світового ринків

· Засіб перерозподілу національного продукту на міжнародному рівні

Види валютних курсів:

Фіксований валютний курс- встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки.

Плаваючий валютний курс- курс, що формується на валютному рин­ку під впливом попиту і пропозиції.

Золотий паритет - відношення вагової кількості золота, що місти­лося у двох грошових одиницях, які обмінювались одна на одну.

Купівельна спроможність валюти - це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю.

Паритет купівельної спроможності (РРР) - це співвідношення купі­вельної сили валют.

5. Валютне регулювання та валютна політика

Валютна політика - це сукупність організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

Цілі валютної політики

· Лібералізація валютних відносин

· Забезпечення збалансованості платіжного балансу

· Забезпечення конвертованості національної валюти

· Захист іноземних та вітчизняних інвестицій

· Забезпечення стабільного курсу національної валюти

Валютне регулювання - це діяльність держави щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів на валютному ринку.

Валютний контроль - це сукупність заходів з дотримання валют­ного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів та нерезидентів.

Дисконтна політика - це система заходів ЦБ, які полягають у цілеспрямованому підвищенні чи зниженні облікової ставки, а також відповідної зміни ставки депозитного та позичкового процента.

Девізна політика - це сукупність заходів з метою корекції курсу національної валюти за допомогою валютної інтервенції та валютних обме­жень.

Валютна інтервенція - це операції з купівлі-продажу іноземної валюти для регулювання динаміки курсу національної валюти певними межами його підвищення або зниження.

Валютні обмеження - це сукупність заходів та нормативних актів, які встановлюються в законодавчому або адміністративному порядку і спрямовані на обмеження операції з валютою та валютними цінностями.

Платіжний баланс - це співвідношення між валютними платежа­ми резидентів за кордон тавалютними надходженнями із-за кордону від нерезидентів за певний період часу.

За формою платіжний баланс- це статистичний звіт про надходження валютних коштів до країни та витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн або груп країн.

За економічним змістом платіжний баланс- це макроекономічна модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин країни із зовнішнім світом.

Структура платіжного балансу

I. Баланс поточних операцій:

1) торговельний баланс - це співвідношення між надходженнями за експортом і платежами за імпортом товарів: а) експорт; б) імпорт;

2) баланс послуг - це рух коштів у зв'язку з обміном між резидентами та нерезидентами різноманітними послугами (транспортними, туристичними, комунікаційними, культурними, ліцензійними, інформаційними тощо);

3) доходи - це рух коштів, пов'язаний з доходами фізичних осіб -резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном та доходами від інвестиційної діяльності;

4) поточні трансферти - це рух коштів на безеквівалентних засадах (гуманітарна допомога, внески до фондів тощо).

II. Баланс руху капіталу та кредитів:

Г) капітальні трансферти - це операції, пов'язані з переданням права власності на основний капітал або анулювання боргів кредиторам, коли, рух вартості здійснюється на еквівалентній основі;

2) прямі інвестиції - це капітальні вкладення прямих інвесторів у зарубіжні підприємства;

і) портфельні інвестиції - це операції з цінними паперами (облігації, привілейовані акції, депозитні сертифікати тощо);

4) інші інвестиції - це операції кредитного характеру (кредити МВФта інших міжнародних організацій, комерційні кредити тощо).

Золотовалютні резерви - це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і можуть бути використані на потреби, що мають загальноекономічне значення.

6. Валютні системи

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групами країн.

Світова валютна система - це спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації валютних відносин.

Національна валютна система - це складова грошової системи країни, функціонування якої регламентується національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

Тема 14. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

План

1. МВФ і його діяльність в Україні

2. Світовий банк

3. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути

4. Європейський банк реконструкції та розвитку

1. МВФ і його діяльність в Україні

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - це валютно-фінансова органі­зація міжурядового співробітництва, яка у своїй діяльності об'єднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Заснована у 1944р. на III Міжнародній валютно-фінансовій конференції (Бреттон-Вудс, США).

Цілі МВФ:

- Сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері

- Надання допомоги у створенні багатосто­ронньої системи платежів за поточними опера­ціями між державами-членами, усунення ва­лютних обмежень, що гальмують розвиток світо­вої торгівлі

- Сприяння розширенню міжнародної торгівлі, підтримка високого рівня зайнятості та росту реальних доходів усіх держав-членів

- Підтримка стабільного валютного режиму держав-членів, запобігання конкурентному знеціненню валют

- Тимчасове надання в розпорядження держав-членів загальних ресурсів Фонду (за відповідних гарантій), коректування диспропорції у їх платіжних балансах без застосування заходів, що надають шкоди національному та міжнародному розвитку

*СДР- спеціальні права запозичення у МВФ (Sресіаl Dгаwіng Rіghts) - штучно створені міжнародні резервні засоби для регулювання платіжних балансів, поповнення офіційних резервів та розрахунків з МВФ. Випуск СДР розпочато з 1.01.1970 р. у вигляді спеціального запису на рахунках країн-членів МВФ. З 1.01.1999р. СДР розраховується на базі питомої ваги "кошика" валют:

- 39 % долар США;

- 32 % ЄВРО;

- 18% єна;

- 11 % фунт стерлінгів.

2. Світовий банк

Світовий банк - це група споріднених організацій, мета діяльності яких полягає в зменшенні бідності і підвищенні життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння їх економічному розвитку.

Організації, що входять до Групи Світового банку:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) створено на базі багатосторонніх угод між державами в 1944р. на III Міжнародній валютно-фінансовій конференції (Бреттон-Вудс, США). МБРР надає довгострокові позички (15-20 років) країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приват­ними банками. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВ

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) створена у 1960р. як філія МБРР з метою надання безпро­центних кредитів:

- для найменш розвинутих країн на строк до 40 років;

- для країн "третього світу"

- до 35 років.

Погашення кре­дитів починається з 11 року після початку їх використання

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) створена у 1959р. з метою заохо­чування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвивають­ся. МФК надає креди­ти приват­ним під­приємствам без гарантій уряду на строк від 5 до 15 років, за умов часткового продажу акцій підприємства МФК.

Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАП) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК) засновано в 1966р. для сприяння при­пливу міжна­родних інвестицій шляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвес­торами

Напрями співпраці МБРР з Україною

1 напрям Системні проекти - грошові кошти траншами направляють до Держбюджету, а потім Мінфін зі свого бюджету повинен передбачити фінансування зазначеної в проекті програми

2 напрям Інвестиційні проекти - створена українською стороною робоча група готує тендерну документацію на визначені пакети закупівель для проведення відкритих міжнародних торгів. Участь у торгах можуть брати компанії, які мають виробничі можливості виконати умови конкурсу. Уся тендерна документація узгоджується з МБРР. Кредитні угоди щодо впровадження інвестицій­них проектів укладаються між Україною (Мінфіном) та МБРР. Наступний етап підписання субкредитних угод між Мінфіном та субпозичальниками - бенефіціарами, в яких визначається сума, яку Мінфін кредитує тому чи іншому субпозичальнику, а також узгоджуються умови та терміни погашення зобов'язань.

3. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути

Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інститути - це установи, діяльність яких спрямована на розвиток економіки, економічного співробіт­ництва та інтеграційних процесів у регіоні. Співпрацюють лише з країнами-членами в напрямах кредитування об'єктів інфраструктури, сільського гос­подарства, добувної промисловості (таблиця 1).

4. Європейський банк реконструкції та розвитку

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено з метою сприяння структурним пере­творенням щодо створення ринкової економіки у країнах Центральної та Східної Європи. ЄБРР розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять:

- 59 держав з усіх регіонів світу;

- Європейський Союз (ЄС);

- Європейський інвестиційний банк(ЄІБ) - засновано у 1958р. з метою довгострокового фінансування (20-25 років) слабо розвинутих регіонів.

Таблиця 1

Характеристика регіональних міжнародних фінансово-кредитних установ

Основні напрями кредитування - розвиток енергетики, транспорту, телекомунікацій. Кредит надається в межах 50% від вартості проекту.

Пріоритетні напрями діяльності ЄБРР в Україні

- Підтримка розвитку приватного сектору

- Підтримка приватизації

- Залучення приватних інвестицій у харчову промисло­вість тасільське госпо­дарство

- Раціоналізація енергетичної галузі

- Розвиток малих та середніх підприємств

- Модернізація і реформа галузей інфраструктури

- Фінансування мікро-, малих та середніх підприємств

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 07.12.00 № 2156 - 12// Урядовий кур'єр. - 2001. - №8, зі змінами і доповненнями N 2522-VI ( 2522-17 ) від 09.09.2010.

2. Про державне регулювання ринку цінних паперів: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 30.10.96 №475/96- ВР //Вісник Верховної Ради. - 1996. - №51. - С.292, зі змінами і доповненнями N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010.

3. Про цінні папери та фондову біржу: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 23.02.06 № 3480-IV //Вісник Верховної Ради. - 2006. - №31. - С.268, зі змінами і доповненнями N 2601-VI ( 2601-17 ) від 08.10.2010.

4. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93, зі змінами та доповненнями N 3509-IV ( 3509-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, с.283.

5. Про Національний банк України: Закон України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 20.05.99 №679 - 14// Вісник Верховної Ради. - 1999. - №29. - С.238, зі змінами і доповненнями N 2478-VI ( 2478-17 ) від 09.07.2010, ВВР, 2010, N 49, с.570.

6. Про порядок створення та реєстрації комерційних банків: Положення НБУ: Затв. постановою правління НБУ від 27.03.96 №77 // Додаток до «Вісника Національного банку». - 1996. - №5. - С.3, зі змінами і доповненнями N 281 від 21.07.98.

7. Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України: Інструкція: Затв. постановою правління НБУ від 02.08.96 №204// Додаток до «Вісника Національного банку». - 1996. -№6. - С.29, зі змінами і доповненнями N 3 від 04.01.2000.

8. Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків: Інструкція НБУ: Затв. постановою правління НБУ від 14.04.98 №141 зі змінами від 18.05.99 №238.

9. Алєксєєв І.В. Гроші та кредит : навч. посіб. / І.В. Алєксєєв, М.К. Колісник. ─ К. : Знання, 2009 . ─ 254 с.

10. Артус М.М. Гроші та кредит: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. — 162 с.

11. Валютне регулювання та контроль: навчальний посібник / О. В. Боришкевич, І. В. Краснова, В. С. Білошапка та ін. - К. : КНЕУ, 2008. - 399 с.

12. Гроші та кредит: Підручник. – 4-те вид., перероб. і доп. / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2006. – 744 с.

13. Демківський, А.В. Гроші та кредит : Навч. посібник / А.В. Демківський . ─ К. : Дакор, 2007 . ─ 528 с.

14. Дзюблюк О. В. Валютна політика : Підручник . - К. : Знання, 2007. - 422 с.

15. Івасів Б. С.Гроші та кредит : підручник. - вид. 3-тє, змін. й доп. - К. : Кондор, 2008. - 527с.

16. Лисенков Ю.М. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч. пос. для ВНЗ. — К: Вид-во "Зовн. торгівля", 2004. — 200 с

17. Лисенков Ю.М. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навч. пос. для ВНЗ. — К. Вид-во "Зовн. торгівля", 2005. — 232 с.

18. Лисенков Ю.М., Коротка Т.А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. — К: Зовнішня торгівля, 2005. — 118 с.

19. Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит. Навчальний посібник. Львів: Новий Світ-2000, 2006, 432 с.

20. Пахомов В.І. Гроші та кредит: Навч.-метод. посіб. / В.І. Пахомов, Л.В. Стрільчук. – К.: МАУП, 2004. – 56 с.

21. Прядко, В. В. Історія грошей і кредиту: Підручник для студ. вузів / В. В. Прядко, М. М. Сайко. - К. : Кондор, 2009. - 507с.

22. Центральний банк та грошово-кредитна політика Підручник / Кол. авт.: А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.; — К.: КНЕУ, 2005. — 556 с.

23. Щетинін, А.І. Гроші та кредит : підручник . ─ вид. 3-тє, перероб. та доп. ─ К. : Центр учб. літ., 2008 . ─ 430 с.

Читайте також:

1. Валюта та валютний курс
2. ВАЛЮТА, ВАЛЮТНИЙ КУРС, ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ.
3. Валютний кліринг: світовий досвід та його значення
4. Валютний контроль
5. Валютний курс
6. Валютний курс
7. Валютний курс
8. Валютний курс і способи його визначення
9. Валютний курс та його види
10. Валютний курс та його види
11. Валютний курс та його види.

Переглядів: 1162