Основні тенденції художньої культури ХІХ ст.

Рубіж ХVІІІ - ХІХ ст. ознаменувався низкою суспільних потрясінь(Велика французька буржуазна революція 1789-1794рр., імперія Наполеона, його завойовницькі походи, революція 1830 та 1848 рр., феномен Паризької Комуни 1871р), яка визначила характер усього ХІХ ст.

Художнє життя західноєвропейських країн з кінця ХVІІІ і все ХІХ ст. не могло розвиватися поза впливом цих подій і стало своєрідним способом осмислення їх значення, місця людини у світі, взаємовідносин людини і суспільства. У літературі й мистецтві Західної Європи розвивалися різні напрями і тенденції. Ще у ХVІІІ ст. сформувалися класицизм, романтизм і критичний реалізм.

Одним з визначних художніх напрямів у мистецтві Західної Європи був романтизм. Романтизм (франц. romantisme) – ідейний і художній напрям в європейській та американській духовній культурі ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Романтизм у музиці склався у 20-ті рр. ХІХ ст. під впливом літератури романтизму і розвивався в тісному зв’язку з ним. Головні представники романтизму в літературі Новаліс, К. Брентано, Е.Гофман, Г. Гейне, Д. Кітс, Д. Байрон, П. Шеллі, В. Гюго, Ж. Санд, А. Міцкевич, М. Лермонтов, В. Одоєвський, В. Скотт; у музиці – Ф. Шуберт, Р.Шуман, М.Вебер, Р.Вагнер, Г. Берліоз, Н. Паганіні, Ф.Шопен, Дж. Верді, в живописі – Е. Делакруа, Т. Жеріко, Ф.О. Рунге, Дж. Констебл, У.Тернер, О. Кіпренський, О.Орловський.

Романтизм виріс на ґрунті усвідомлення історичних уроків. Історичні бурі, що пронеслися над Європою, виявили обмеженість ідеології Просвітництва. Філософським підґрунтям романтиків був ідеалізм, який протистояв прагматичному розуму ХVІІІ ст. Наприкінці ХІХ ст. ідеї романтизму відроджуються і з’являється течія неоромантиків. Її представники відкидали вульгарність, одноманітність, відсутність сильних пристрастей, вони полюбляли сюжети з заплутаною інтригою. Видатними представниками неоромантизму в Англії були Р. Стівенсон, Д. Конрад, Р Хаггард, А. Конан Дойл, Д.Честертон. У Німеччині найбільш яскравим неоромантиком був видатний Гауптман. Ним було створено 25 драм і романів.

Починаючи з 20-30-х років ХІХ ст., в європейській літературі і в мистецтві розвиваються паралельно два напрями - романтизм і критичний реалізм, пов’язані складними відносинами взаємного впливу і гострої полеміки. Реалізм (від лат. realis - матеріальний) - припускає правдиве художнє відображення об’єктивної дійсності. Великі художники-реалісти ХІХ ст. з немилосердною правдивістю зображували болячки й хиби буржуазного ладу і буржуазної моралі. Гідний внесок у збагачення критичного реалізму у англійській літературі зробили Ч. Діккенс, У. Теккерей, сестри Шарлотта та Емілія Бронте. Видатними представниками французького реалізму були Стендаль (Анрі Бейль), Оноре де Бальзак, Г. Флобер, П. Меріме.

Критичний реалізм знайшов яскраве вираження і в галузі образотворчого мистецтва, особливо в живопису і графіці, створивши основу для високого розвитку побутового жанру (П. Федотов, В. Перов, Ф. Мілле, Г. Курбе, Е. Дега), пейзажного живопису (Д. Констебл, К. Коро, О. Іванов), портрету (Т. Жеріко, І. Крамський, І. Рєпін).

У другій половині ХІХ ст. у Франції зародився напрям, який отримав в історії мистецтва назву "натуралізм" (від лат. natura - природа). Найбільш послідовно натуралістичний метод творчості був втілений у Франції в творах братів Е. і Ж. Гонкур, раннього Е.Золя, в Німеччині - в драматургії А.Гольца, Г.Гауптмана, в Росії - у прозі Н.Боборикіна та ін. У філософській основі натуралізму лежав позитивізм О. Конта, Г. Спенсера та їх послідовників. Натуралізм претендував на наукову достовірність і намагався надати літературі вид максимально обґрунтованого звіту.

Ще одним напрямом у мистецтві кінця ХІХ - початку ХХ ст. став символізм (від гр. symbolon - умовний знак). У франко-бельгійській поезії, драматургії символізм знайшов відображення в поезії С. Малларме, а також у поезії і драматургії М. Метерлінка («Синій птах») раннього періоду. У російській поезії символізм одержав розвиток у творчості О.Блока, В. Іванова, С. Соловйова. На відміну від натуралістів, символісти вдавалися в інші крайнощі - зневажання реальності, спрямованість "углиб", до метафізичної "сутності" видимого світу, до символів.

У другій половині ХІХ ст. в мистецтві зароджується новий напрям імпресіонізм (від фр. impression - враження). Художники цього напряму прагнули надати своїм творам життєвості за допомогою збагачення живописної палітри, правильної передачі повітря, її освітлення в природі. Імпресіоністи малювали чистими, яскравими фарбами, накладаючи на полотно певні кольори один біля одного. Незабаром імпресіонізм починає проникати і в інші види мистецтва: літературу, скульптуру, музику (Б.Барток, К. Дебюссі, М. Равель). Основним методичним принципом імпресіонізму було звернення до реальної дійсності для того, щоб передати безпосередньо життєве враження про неї.

Отже, у цілому ХІХ ст. стало одним з найнасиченіших у розвитку світової культури. Серед його найбільших надбань не лише реалізм, що й досі залишається одним з провідних культурних напрямів, а й романтизм. У складному взаємозв’язку з домінуючими напрямами знаходяться численні течії і школи, такі як: сентименталізм, натуралізм, символізм, імпресіонізм.

XIX століття - це «буржуазне століття», епоха класичної філософії та літератури. У мистецтві і, насамперед, в літературі, у цей час склалися два художніх методи - романтизм і реалізм. Наука XIX століття пропонує нові способи пояснення світу: науковий експеримент в механіці призводить до встановлення зв'язку науки і виробництва, з'являється еволюційна теорія Дарвіна, відкрита клітинна теорія, в Англії з винаходом парової машини відбувається науково-технічна революція. Формуються соціально-політичні ідеології, які відіграють найважливішу роль в історії XX століття: анархізм, марксизм. Складається система ліберальних поглядів і цінностей (лібералізм).

Принципово змінюється характер взаємодії людини з навколишньою дійсністю: з'являється споглядальне світовідчуття, прагнення до чуттєвого контакту зі світом. Необхідно відзначити дві важливі риси культури ХІХ ст.:

1. Утвердження цінностей буржуазного способу життя, що проявлялося в орієнтації на споживання і комфорт, а в мистецтві призвело до появи нових художніх стилів ( ампір, академізм, неоромантизм тощо).

2. Вдосконалення інституційних форм культури, тобто, об'єднання розрізнених академічних установ культури (музеїв, бібліотек, театрів, художніх виставок). З'явилася художня промисловість. Мистецтво перетворилося на товар і структуру буржуазних економічних відносин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Промислова революція, науково-технічний прогрес та їх вплив на розвиток суспільного життя, художньої культури європейських країн.	\|	Ідея рівноправності культур у сучасному світі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.