Вимоги до температури і вологості повітряного середовища

Температура повітря визначається в градусах. Найбільш звичною є шкала за Цельсієм. В робочих приміщеннях, як правило, температура повинна складати 18 – 25 градусів. В деяких цехах, ремонтно-механічних майстернях, лабораторіях, будівлях і спорудах бурових установок, кабінах геологорозвідувального обладнання і геофізичної апаратури, глибоких підземних гірничорозвідувальних виробітках температура повітряного середовища може дуже значно відрізнятися або змінюватися протягом робочої зміни. Причинами значного розігріву можуть бути: робота двигунів і механізмів, нагрівання повітря працюючими печами, тепловиділення земних надр на великих глибинах, висока температура зовнішнього середовища в літню пору року.

Вологість повітря визначається вмістом водяного пару. Оптимальною фізіологічною нормою є відносна вологість в межах 40 – 60%. В окремих кліматичних зонах, в певний час доби, під час опадів, а також в окремих підземних гірничих виробітках вологість може досягти 100%. Висока вологість при низьких температурах сприяє переохолодженню організму, а при високих температурах – його перегріву.

У випадку відхилення мікрокліматичних умов виробничих приміщень від нормальних значень можливі фізіологічні зміни в організмі працюючих, що обумовлюють виникнення професійних захворювань, оскільки вони пов’язані з професійним виконанням певної роботи.

При дії високих температур підвищується температура тіла, збільшується потовиділення працівника. Підвищене потовиділення обумовлює втрату тілесної рідини, розчинених в ній солей та водорозчинних вітамінів. Збільшується також навантаження на сердечно-судинну систему та негативний вплив на нервову систему, слабне уважність, уповільнюється реакція, погіршується координація рухів. Це обумовлює зниження працездатності, продуктивності праці, зростання травматизму. Перегрів організму може обумовити тепловий удар. При цьому температура тіла може зрости до 40 градусів за Цельсієм, знижується пульс і втрачається свідомість. Можливі також судороги через порушення водяно-сольового режиму. При інтенсивному прямому сонячному опроміненні голови можливий, так званий, сонячний удар.

Найшкідливішою спека є для людей, які страждають на хронічні захворювання, особливо серцево-судинної системи. При роботі у приміщенні в час літньої спеки за умов використання кондиціонерів треба дотримуватися певних правил, адже навіть звичайний побутовий кондиціонер може призвести до різного виду захворювань або загострень.

При дії низьких температур відбувається переохолодження організму, яке може викликати перш за все простудні захворювання, гайморити, а також сприяти вірусним мікробіологічним інфекціям тощо. Люди сидячої праці і вантажники можуть захворіти на різні види радикулітів, артритів, остеохондрозу тощо.

Занадто холодне повітря в офісі, транспортному засобі, квартирі, чи іншому, в тому числі, виробничому приміщенні в час, коли у відкритому повітрі висока температура, може викликати елементарну застуду, ревматичні болі в переохолоджених м"язах в тому числі шийного відділу. Якщо на вулиці під плюс сорок градусів за Цельсієм, що нині не є рідкістю для України, для то у замкнутому просторі, де перебувають люди, температура не повинна бути нижчою за 21 градус. До того ж досить тривале перебування під дією кондиціонера небажане. Адже від нього можуть виникати не тільки застуди. Повітря від кондиціонера, діючи на органи дихання, викликає сухе покашлювання, інші алергічні реакції, які можуть в подальшому перейти в астму, інші захворювання.

В холодний період року у виробничих приміщеннях потрібно забезпечити роботу системи опалення. Такі системи можуть бути місцевими і центральними. Місцеве забезпечується використанням пічного, газового чи електричного опалення. При централізованому опаленні використовується котельні, від яких прокладені труби до окремих будівель і приміщень. Це найбільш безпечне для споживачів джерело тепла. В польових експедиціях і партіях, як правило, використовується місцеве пічне або (рідше) газове опалення.

При використанні пічного або газового опалення є небезпека отруєння чадним газом. Чадний газ – окис вуглецю (СО), без кольору, практично не має запаху, легший за повітря, але дуже отруйний. Утворюється в результаті всіх видів горіння в умовах недостатньої кількості кисню. Джерелом чадного газу є закрита (чи недостатньо відкрита) піч (грубка), несправне газове обладнання, пожежа, тютюновий дим.

Наприклад, у кухні без витяжки, із зачиненими дверима і вікнами площею 16 кв.м при горінні трьох конфорок упродовж двох годин концентрація СО зростає в 11 разів, досягаючи 37 – 40 мг/м куб., а вміст карб оксигемоглобіну в крові здорової людини зростає вдвічі. Вплив газу на людину при концентрації 0,2% (0,2 мг/л) протягом 30 – 60 хвилин може бути смертельним.

Отруєння чадним газом є причиною 50% випадків загибелі людей на пожежах. У тютюновому диму його вміст складає 0,5 – 1%.

Чадний газ є небезпечним тому, що він вступає в реакцію з гемоглобіном крові у 200 – 300 разів інтенсивніше за кисень. Кисневе голодування викликає гіпоксію, виникає головний біль, порушується координація рухів, людина втрачає здатність розмірковувати, входить у стан депресії, поведінка стає неадекватною, втрачаються бажання порятунку. У подальшому може зупинитися дихання і наступити смерть.

У випадку отруєння чадним газом потерпілого слід негайно винести на свіже повітря в лежачому стані, забезпечити вільний доступ чистого повітря до легенів. При цьому потрібно не допустити переохолодження організму. Бажано зробити штучне дихання і доставити потерпілого до медичного закладу.

Для запобігання отруєння чадним газом необхідно підтримувати систему витяжки в робочому стані, не закривати димоходи навіть задовго після згасання вогню і припинення процесу горіння.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мікроклімат і повітряне середовище виробничих приміщень та об’єктів геологорозвідувальних робіт	\|	Санітарно-гігієнічні умови на об’єктах польових геологорозвідувальних робіт

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.