Демократичний, авторитарний, тоталітарний, військово-диктаторський, фашистський, расистський режими, їх головні ознаки

Демокра́тія ( з грец. демос+кратія=народ+влада=влада народу) - народовладдя, форма правління в державі, при якій влада належить народу.

Інколи дають інше визначення: демократія - форма правління в державі, побудована на визнанні народу джерелом влади; форма політичної організації суспільства, яка характеризується визнанням волі більшості. Іноді в конституції держави може бути записано, що влада належить народу, але при цьому владу в країні здійснює невелика група людей в особистих інтересах.

Інше визначення демократії (А.Пшеворський): «Демократія є визначеністю процедур за невизначеності результату».

Слово «демократія» вперше стало вживатись в Стародавній Греції. Саме там вперше почали досліджувати це питання. Був поширений такий поділ держав за формами правління: влада одного (монархія), влада кращих (аристократія) і влада народу (демократія).

В сучасному світі все ще змішують поняття демократії (народовладдя) з конкретним проявом її - формою державної влади, яка є зручною в сучасному світі з ринковою економікою, зокрема у США та країнах Західної Європи. Тоді кажуть, що демократія - це обов'язково: виборність органів влади, поділ державної влади на три гілки законодавчу, виконавчу та судову, підпорядкування меншості більшості, захист прав меншості, наявність політичних прав і свобод.

Представницька (репрезентативна) демократія – демократія в якій право приймати рішення громада реалізує через обраних нею представників, які повинні відстоювати інтереси тих хто їх обрав. Представницька демократія стає абсолютно необхідною для великих громад, оскільки починаючи з певного розміру просто неможливо забезпечити регулярне зібрання усіх громадян, що є обов'язковим елементом прямої демократії. Як опосередкована, представницька демократія є власне менш демократичною ніж пряма.

Пряма́ демокра́тія — безпосереднє народовладдя громади. Реалізується, коли усі члени громади беруть участь у прийнятті певного рішення. В наш час проявами прямої демократії є референдуми.

Християнсько-демократичні партії та рухи (профспілки, організації підприємців, молодіжні організації тощо) ведуть своє ідеологічне походження від реакції католиків Італії, Німеччини і Франції на лібералізм, націоналізм і соціалізм дев’ятнадцятого сторіччя. Вважається, що саме дискусії дев’ятнадцятого століття між клерикальними та світськими партіями започаткували бурхливий розвиток християнсько-демократичної думки.

Автократія (грец. αυτός - сам і κράτος - влада) форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб'єкту. Даний суб'єкт - глава держави - є джерелом і носієм суверенітету державної влади. Суверенний суб'єкт має вищу законодавчу, виконавчу і судову владу. Населення, у тому числі економічно панівний соціальний клас, прямої правової участі в утворенні державних органів не бере, або ця участь носить формальний характер й істотно не впливає на функціонування державних інститутів. Автократичні форми держави характеризуються також міцною централізованою владою, при яких місцеві органи є лише виконавцями волі вищих органів.

Авторитари́зм (лат. autoritas — повна влада) — режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади зведено нанівець або занижено.

Авторитарні режими можуть бути класифіковані як:

Ø абсолютистські монархії, в яких верховна, виконавча, законодавча та судова влада повністю належить одній особі (Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати тощо);

Ø військово-бюрократичні диктатури, встановлені внаслідок військових переворотів (в різні часи: Аргентина, Бразилія, Греція, Чилі тощо);

Ø вождистські - спираються на авторитет сильного лідера, можуть мати підтримку народу і передумовою становлення яких може виступати певна загроза для держави (Німеччина часів Гітлера, СРСР часів Сталіна);

Ø неототалітарні режими - владу контролює одна партія, інших партій або не існує, або вони мають декоративний характер (Корейська Народна Демократична Республіка).

Ø олігархічні - влада належить певним корпоративним кланам (в т.ч. так звані «бананові республіки»);

Ø персональні тиранії - влада належить диктаторові та спирається на підтримку поліцейського апарату (в різні часи: Гаїті, Нікарагуа, Сомалі, Уганда);

В умовах авторитарних режимів можуть існувати профспілки і політичні партії, але під жорстким контролем правлячої особи або правлячого угрупування.

Крайня форма авторитаризму – тоталітаризм.

Тоталітари́зм (лат. totalitos — цілісний від іт. totalità і прикм. іт. totalitario — той, що охоплює усе в цілому).

· Форма панування, що регламентує всі сфери суспільного існування, а також не визнає незалежність від держави (державної влади) таких окремих сфер приватного і суспільного життя, як — економіка (господарство), релігія, виховання, сім'я, тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політичний (державний) режим	\|	Тоталітаризм як соціально-історичний феномен

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.