Єдність і узгодженість, диференціація (поділ), об’єктивність системи права
Узгодженість системи права – це обумовлена наявність субординація і координаційних зв’язків між нормами, інститутами, галузями права та відсутність суперечностей в середині цієї системи.
Диференціація (поділ) системи права - це поняття означає системи та відносно самостійні структурні елементи. В політичній послідовності можна виокремити:
Ø структуру карти права;
Ø структуру правових інститутів, поділ їх на окремі правові норми;
Ø структуру підгалузі права – поділ її на політично пов’язані між собою правові інститути межах окремої галузі права;
Ø структуру галузі права – поділ її на логічно побудовані правові інститути та підгалузі права;
Ø структуру системи права – поділ її на логічно пов’язані між собою галузі права.
Об’єктивність системи права. Система права на результат свавільного розсуду законодавця, а своєрідний юридичний вираз системи суспільних відносин відповідного людського соціуму. Держава лише надає форми (оформлює) тій чи іншій системі права, її галузям, інститутам, які склалися об’єктивно.
Система права може також характеризувати з зовнішнього боку як одну з уособлених системних утворень суспільства, що означає:
1) належність її до функціональних систем соціального порядку оскільки виникнення, існування і розвиток обумовленні загально людськими потребами – наданням організованості і рентабельності суспільними відносинам;
2) її інституціональний характер. Проявом цього є те, що юридичний матеріал в вигляді системи норм містяться здебільшого в нормативно правових актах, інших джерелах права, які надають праву чітко виражену інституціональну форму.
3) Стабільність і динамічність її як правового явища;
4) Пов’язаність її як прямими, опосередкованими відносинами і функціонуванням і діяльності держави, її органів законодавчих, право застосовних, контрольно-наглядових та ін.