• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛІЙ

ФІЗІОЛОГІЧНА НОРМА

ЗУБОЩЕЛЕПНІ АНОМАЛІЇ І ДЕФОРМАЦІЇ.

ОРТОДОНТИЧНІ АПАРАТИ

Електронні джерела

74. www.byhgalter.com – бухгалтерський облік в Україні. Практична бухгалтерія доступно та зрозуміло

75. www.dkrs.gov.ua/kru/uk - Головне контрольно-ревізійне управління України.

76. www.kmu.gov.ua – Кабінет Міністрів України

77. www.nbu.gov.ua – Національний банк України

78. www.pravoznavec.com.ua – Електронна бібліотека юридичної літератури «Правознавець»

79. www.rada.gov.ua – Верховна Рада України

80. www.sta.gov.ua –Державна податкова адміністрація України

81. www.stat.gov.ua – Державний комітет статистики України

82. www.vobu.com.ua – всеукраїнська професійна газета «Все про бухгалтерський облік»

Внаслідок різних несприятливих чинників зуби і щелепи у дитини можуть розвиватися неправильно. Це призводить до різних аномалій і деформацій жувальної системи.

В ортодонтії існує поняття норми, якому надають різного змісту. Базуючись на естетичній пропорційності будови окре­мих сегментів жувальної системи, спочатку за норму сприй­мали ортогнатичний прикус (див. мал. 2). Було запропоно­вано поняття середньої норми. Із застосуванням в ортодонтії математико-статистичних методів (кореляційного і регресивного аналізу) були розроблені діагностичні таблиці, номо­грами, прилади (ортометри), які дали можливість індивіду­алізувати середню норму залежно від початкових параметрів жувальної системи в кожного конкретного хворого. Так виникло поняття середньої індивідуальної норми. Були запро­поновані й інші поняття — "цілісна норма", "фізіологічна нор­ма" зубних рядів.

На противагу статистичній нормі Андрезен (1936) запро­понував поняття про нормальне співвідношення щелеп і кісток обличчя як функціональний і естетичний оптимум. Зараз основою поняття "норма" є уявлення про оптимальну індиві­дуальну норму, тобто про стан достатньої, постійної, морфо­логічної, функціональної і естетичної рівноваги жувальної системи і кісток обличчя в цілому, до якого треба прагнути в процесі ортодонтичного лікування.

Існує багато класифікацій зубощелепних аномалій. У перших класифікаціях систематизувалися тільки аномалії окремих зубів, в пізніших — співвідношення бічних зубів, зубних рядів і щелеп.

Мал. 3. Аномалії першого Мал. 4. Аномалії другого класу за Енглем: а —

класу за Енглем перший підклас; б — другий підклас

У 1889 р. американський ортодонт Енгль запропонував свою класифікацію зубощелепних аномалій. В основу класифікації сагітальних аномалій прикусу покладене медіодистальне спів­відношення перших постійних молярів обох щелеп.

Аномалія 1-го класу — медіодистальне положення перших постійних молярів, при якому медіальний щічний горбок першого моляра верхньої щелепи артикулює з міжгорбковою борозною першого моляра нижньої щелепи (мал. 3).

Аномалія 2-го класу — нижня щелепа розміщується дистально, медіальний щічний горбок першого моляра верх­ньої щелепи знаходиться спереду міжгорбкової борозни першого моляра нижньої щелепи (мал. 4).Цей клас поділяють на 2 підкласи: 1-й підклас — звуження верхнього зубного ряду з нахилом фронтальних зубів уперед (мал. 4, а), підборіддя відтягнуте назад, дихання відбувається через рот; 2-й під­клас — верхні і нижні фронтальні зуби нахилені назад (мал. 4, б), дихання відбувається через ніс. В обох підкласах дистальний прикус (прогнатія) може бути одно - чи двобічним.

Аномалія 3-го класу характеризується медіальним зсувом нижніх перших молярів відносно верхніх, тобто медіальний щічний горбок нижнього першого моляра встановлюється навпроти щічного горбка другого верхнього премоляра чи ще медіальніше. Нижні фронтальні зуби в більшості випадків знаходяться спереду від верхніх (мал. 5). Аномалії 3-го класу можуть бути одно - чи двобічними. Крім того, Енгль розрізняє 7 видів оклюзії — неправильного змикання зубів: 1) лабіальну або букальну (губну чи щічну); 2) лінгвальну; 3) медіальну; 4) дистальну; 5) тортоклюзію — поворот зуба; 6) інфраоклюзію; 7) супраоклюзію.

Класифікація Енгля має ряд недоліків. Практика свідчить, що правильне (нейтральне) співвідношення перших постійних молярів може змінюватися залежно від зміни зубів. Крім того, ця класифікація не враховує аномалій прикусу у верти­кальному і трансверзальному напрямках, а також аномалій

Мал. 5. Аномалії третього класу за Енглем

молочного прикусу. Вона не відоб­ражає причин виникнення аномалій і спричинених аномаліями функціо­нальних порушень жувальної системи.

Штернфельд (1902) виділив фізіо­логічний прикус, який назвав ортогнатією. Він також дав визначення фізіологічних і пато­логічних прогнатій і прогеній залежно від особливостей пере­криття передніх зубів і наявності між ними сагітальної щі­лини. Наведена ним термінологія — ортогнатія, прогнатія, прогенія — збереглась і застосовується і нині.

Різні класифікації зубощелепних аномалій запропоновані як закордонними (Сімон, 1919; Андрезен, 1936; Канторович, 1932, та ін.), так і вітчизняними вченими (Н. І. Агапов, А. І. Бетельман, А. Я. Катц та ін.). У основу цих класифікацій покладені нові лабораторні методи діагностики в ортодонтії, дані краніогнатопрофілометрії і особливо телерентгенографії. Так, краніометрія дозволяє визначити тип обличчя хворого і дає уявлення про положення щелепних кісток у черепі.

Профілометрія (вимірювання профілю обличчя) і теле­рентгенографія голови в профіль дають можливість оцінити пропорційність обличчя, розрахувати форму, яку бажано отримати після лікування. Ці методи дозволяють проводити диференціальну діагностику зубощелепних аномалій зубоальвеолярних, щелепних чи скелетних (гнатичних) і комбі­нованих форм, що визначає характер і метод лікування.

Із класифікацій, що їх запропоновано після Енгля, слід зупинитися на деяких класифікаціях вітчизняних вчених, які враховують певною мірою не тільки відхилення від анатомічної норми, а й функціональну недостатність жувальної системи, етіологію і клініку аномалій.

Поняття про функціональну норму зубних рядів запро­понував А. Я. Катц (1939). У своїй класифікації він урахував і функціональні відхилення при аномаліях прикусу. За основу класифікації він взяв класифікацію Енгля, але перейменував класи в групи і кожну групу доповнив функціональною характеристикою.

А. І. Бетельман (1956) розрізняє аномалії положення зубів і аномалії прикусу. Аномалії положення окремих зубів: оральне і вестибулярне положення, супра - і інфраоклюзія, медіальне і дистальне положення, поворот зуба навколо верти­кальної осі, діастеми і скупченість зубів. Аномалії прикусу:

нейтральний, дистальний, мезіальний (сагітальний напрямок); глибокий, відкритий (вертикальний напрямок); косий одно­бічний чи двобічний (трансверзальний напрямок). Дистальний прикус поділяється на 4 форми: 1) нижня мікрогнатія; 2) верхня макрогнатія; 3) верхня макрогнатія і нижня мікро­гнатія; 4) верхнєщелепна прогнатія зі звуженням на бічних ділянках. Мезіальний прикус має 3 форми: 1) верхня мікро­гнатія; 2) нижня макрогнатія; 3) верхня мікрогнатія і нижня макрогнатія. Кожний вид чи форму аномалій автор пов'язує з порушенням функцій певних груп м'язів (за А. Я. Катцем). Так, при дистальному прикусі недорозвинуті м'язи, які переміщують нижню щелепу вперед і коловий м'яз рота, при мезіальному — надмірно розвинуті м'язи, які переміщують нижню щелепу вперед, і недостатньо розвинуті ретрактори, при глибокому — недорозвинуті м'язи, які переміщують ниж­ню щелепу вперед, при відкритому — м'язи, які підіймають нижню щелепу і коловий м'яз рота; при косому двобічному прикусі недорозвинутий один м'яз, який переміщує нижню щелепу вперед.

Д. А. Калвеліс (1957) запропонував таку класифікацію зубощелепних аномалій: І. Аномалії окремих зубів. II. Аномалії зубних рядів. III. Аномалії прикусу.

I. Аномалії окремих зубів: 1. Аномалії кількості зубів: а) адентія —
часткова (гіподонтія) і повна; б) надкомплектні зуби (гіпердонтія). 2.
Аномалії величини і форми зубів: а) велетенські зуби; б) шиповидні зуби;
в) зуби потворної форми; г) зуби Гетчінсона, Фурн'є. 3. Аномалії структури
твердих тканин зубів — гіпоплазія зубних коронок. 4. Порушення термінів
прорізування зубів: а) завчасне прорізування зубів; б) запізніле прорізування
зубів.

II. Аномалії зубних рядів: 1. Аномалії положення-окремих зубів:

а) вестибулярно-щічне прорізування зубів; б) піднебінно-язикове прорізу­вання зубів; в) медіальне прорізування зубів; г) дистальне прорізування зубів; д) низьке положення зубів (інфраоклюзія); е) високе положення зубів
(супраоклюзія); є) поворот зуба (тортоклюзія); ж) транспозиція зубів; з)
дистонія верхніх ікол. 2. Скупчене положення зубів. 3. Треми між зубами
(діастема). 4. Аномалії форми зубних рядів: а) звужений зубний ряд; б)
сідлоподібне здавлений зубний ряд; в) У-подібна форма зубного ряду; г)
асиметричний зубний ряд.

III. Аномалії прикусу: 1. Сагітальні аномалії прикусу: а) прогнатія;

б) прогенія. 2. Трансверзальні аномалії прикусу: а) звужені зубні ряди; б) невідповідність ширини верхнього і нижнього зубних рядів — порушення співвідношення бічних зубів на обох боках (двобічний перехресний прикус) чи на одному боці (косий чи однобічний перехресний прикус). 3. Вертикальні аномалії прикусу: а) глибокий прикус: перекриваючий прикус, комбінований прикус з прогнатією (дахоподібний); б) відкритий прикус: справжній (рахітичний) прикус, травматичний прикус (наслідок шкідливих звичок).

В. Ю. Курляндський (1958) аномалії зубного ряду і прикусу групував за принципом недостатнього чи надмірного розвитку альвеолярних відростків і щелеп.

Л. В. Ільїна-Моркосян (1967) виділила 3 групи аномалій прикусу: сагітальні, трансверзальні і вертикальні. Кожну із цих груп розділяють на аномалії без зміщення нижньої щелепи (група А), зі зміщенням її (група Б). Розрізняють також сукупність аномалій з ознаками першої і другої групи (група В).

Запропоновані терміни "постеріальний" замість дисталь­ного, "антеріальний" замість мезіального і "латеральний" замість перехресного прикусу.

X. А. Каламкаров (1972) запропонував класифікацію, де зазначено не тільки клінічні дані, але й морфологічні зміни: 1) аномалії розвитку зубів (аномалії положення, форми, величини, прорізування і структури зубів; 2) аномалії розвитку щелеп (природжені вади розвитку, порушення росту, деформація, неправильне положення щелеп у черепі, порушення структури щелепних кісток); поєднані аномалії розвитку.

У номенклатурі, затвердженій у 1965 р. Міжнародною федерацією дантистів і французьким товариством ортодонтів, розроблена єдина міжнародна класифікація зубощелепних аномалій. В ній використані корені і префікси термінів (переважно латинських і грецьких), які застосовуються в медицині.

Корінь слова визначає позицію, тобто положення зуба, групи зубів, щелепи і м'яких тканин відносно один до одного і відносно черепа. Префікс — напрямок їх переміщення. Сагітальний: про — вперед, ретро — назад, нейтро — нейтральне положення (переміщення відсутнє). Трансверзальний: ендо — всередину, екзо — назовні, латеро — вбік. Вертикальний по відношенню до оклюзійної площини: інфра — нижче, супра — вище; по відношенню до зубної дуги: вестибуло — вестибулярне, лінгво — лінгвально, мезіо — медіальне, тобто вперед по зубній дузі, дисто — дистально, тобто назад по зубній дузі, торто — поворот по осі. Для визначення об'єму тканини, органа, частини тіла: макро — багато (великий, велика), мікро — мало (малий, мала). Для уточнення локалізації порушень застосовуються прикметники. Так, прикметник до слова гнатія — щелепа (верхня чи нижня) — уточнює локалізацію аномалії. Термінологічна характеристика діагнозу аномалії складається із кореня, префікса і прикметника, наприклад: верхня мікрогнатія — недостатній розвиток верхньої щелепи; репозиція верхніх передніх зубів (ретрузія) — зміщення верхніх--передніх (лінгвально); нижня макрогнатія — надмірне збільшення нижньої щелепи.

Незважаючи на велику кількість класифікацій, вста­новлення діагнозу в ортодонтії все ще утруднене, бо вимагає визначення морфологічних, функціональних і естетичних порушень у зубощелепно-лицьовій ділянці. Крім того, потріб­но зазначити причини їх виникнення, особливості перебігу і також включати дані про вплив зубощелепних аномалій і деформацій на стан сусідніх органів і організму в цілому.

За статистичними даними епідеміологічних досліджень, опублікованих у 1200 джерелах вітчизняної літератури за період 1947—1976 рр., визначена середня частота зубощелепних ано­малій, а також окремих нозологічних форм (Ф. Я. Хорошилкіна, 1982, 1983, та ін.). Зубощелепні аномалії в колишньому СРСР в середньому зустрічались у 33,7 % обстежених, у великих промислових містах — у 37 %. У період молочного прикусу — в 24 %, змінного — в 49 %, в період постійного прикусу в віці до 17 років — у 35 %. Число аномалій за період від початку формування молочного прикусу до початку формування змін­ного збільшується на 25 %, у період постійного прикусу воно зменшується на 14 %, тобто саморегуляція зубощелепних аномалій виявляється в середньому у 11 % обстежуваних. Частота зубощелепних аномалій і деформацій значно зростає в осіб, які хворі на інші стоматологічні захворювання (карієс, пародонтоз), і складає в середньому 58,5 %. За наявності загальних захворювань організму цей показник збільшується до 74,6 % (Ф. Я. Хорошилкіна, Ю. М. Малигін, 1982).

За даними літератури, останнім часом на 1000 дітей припадає 487—564 випадки виявлення зубощелепних аномалій і деформацій, а лікування потребують 245 із 1000 дітей.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
8. Банківський кредит та його класифікація.
9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
10. Будівельна класифікація ґрунтів
11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 6748