• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ресурсів, захист і гарантії їх прав

Права і обов'язки власників природних ресурсів різноманітні і, як правило, взаємопов'язані.

Основне і невід'ємне право власника — самостійно господарю­вати, здійснювати безпосередню експлуатацію природного об'єкта. Однак самостійне використання природного об'єкта — це не лише право, але і обов'язок власника. Причому він має право і зобов'яза­ний використовувати природний об'єкт саме у тих цілях, для яких об'єкт призначений.

Право самостійного господарювання і безпосередньої експлу­атації природного об'єкта передбачає наявність у власника ряду конкретних прав, обумовлених тим чи іншим видом природного об'єкта або його цільовим призначенням. Серед них чинне еко­логічне законодавство особливо підкреслює права власності на створену за допомогою природного об'єкта продукцію і доходи від її реалізації; можливість використовувати існуючі на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісні угіддя, водні об'єкти; зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будови і споруди; передавати природні об'єкти в оренду з одер­жанням за це відповідної винагороди; відчужувати їх, здавати в за­ставу та іншими засобами експлуатувати інші корисні властивості.

Всі права власника здійснюються ним тільки у встановленому порядку. Зведення будівель і споруд (виробничих, культурно-побу­тових та ін.) допустиме на призначених для цього земельних ділян­ках і за погодженням з місцевими радами. Надання природних

Розділ V. Право власності на природні ресурси в Україні

об'єктів в оренду здійснюється на чітко обмежений законом термін і без зміни його цільового призначення. Власники земельних діля­нок, наданих для ведення селянського (фермерського) господарст­ва, протягом шести років не можуть його відчужувати, за винятком випадків передачі у спадщину.

Окрему групу прав складають майнові права, пов'язані з правом власності на природні ресурси. Все створене або здобуте власником на своєму природному об'єкті (згідно з його цільовим призначен­ням) належить даному власнику. Так, власники земельних ділянок, мають право власності на створену сільськогосподарську про­дукцію, посіви, насадження сільськогосподарських культур та інші насадження, а також на доходи від їх реалізації.

Окрім прав, що виражають основний зміст права власності, а та­кож обумовлених ним, існує цілий ряд інших прав. Аналіз законо­давства дозволяє зробити висновок про існування права власника, в якого природний об'єкт вилучається для державних або громадсь­ких потреб, вимагати надання замість вилученого іншого рівно­цінного за якістю природного об'єкта. Так, наприклад, викуп для державних і фомадських потреб земельних ділянок у власників може здійснюватися тільки після виділення за їх бажанням рівноцінної за якістю земельної ділянки, будівництва на новому місці підпри­ємствами, установами, організаціями, для яких відводиться земель­на ділянка, житлових, виробничих і інших будівель замість тих, що вилучаються, і відшкодування збитків у повному обсязі.

Власник природного об'єкта має право на відшкодування завда­них йому збитків, окрім випадків, коли природний об'єкт вилу­чається за порушення закону. Під збитками розуміється кадастро­ва вартість пошкодженого чи знищеного природного об'єкта, що вилучається, невикористані витрати або неотриманий прибуток.

Право власників природних об'єктів гарантується законом. Це означає, що припинення права власності на природний ресурс або його частину може мати місце лише у випадках і на підставах, пе­редбачених законодавством. Втручання в діяльність власників при­родних об'єктів, пов'язане з їх використанням, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за ви­нятком випадків порушення власниками природоохоронного зако­нодавства. Права власників можуть бути обмежені лише у випад­ках, прямо передбачених законом.

Порушені права власників природних об'єктів підлягають відновленню органами влади згідно із їх компетенцією судом, арбітражним судом чи третейським судом.

Загальна частина

Як правило, не допускається накладення стягнення на природний об'єкт за претензіями кредиторів. Такі наслідки можливі тільки за рішенням суду у випадку відсутності у боржника іншого майна, а у громадянина — власника земельної ділянки таке накладення допус­кається лише у тому разі, коли земельна ділянка є об'єктом застави.

Серед обов'язків власників природних ресурсів перше місце займає раціональне і ефективне використання природного об'єкта згідно із його цільовим призначенням і умовами надання. При раціональному використанні природного об'єкта якість його по­винна не погіршуватися, а поліпшуватися. Тому на власника покла­дається обов'язок застосовувати природоохоронні технології ви­робництва, підвищувати родючість, не допускати погіршення еко­логічної обстановки на території внаслідок своєї господарської діяльності, вживати заходів щодо недопущення забруднення, погіршення або знищення природного об'єкта. Раціональність ви­користання природних об'єктів означає, що воно здійснюється за суворо цільовим призначенням. При використанні природного об'єкта не з тією метою, для якої він був придбаний, або не­раціональними засобами можливе припинення права власності.

Найважливішим обов'язком власника є своєчасна сплата податку за природний об'єкт. Власник природного об'єкта зобов'язаний не порушувати права інших власників, дотримуватися правил добро-сусідства, не чинити перешкод суміжним власникам природних об'єктів, вживати заходів щодо недопущення можливості стоку до­щових і стічних вод, проникнення ядохімікатів і мінеральних добрив на суміжні природні об'єкти (ст. 40 ЗК України).

Законодавство накладає на власника і обов'язок зберігати і ут­римувати у належному стані геодезичні знаки, протиерозійні спо­руди, мережі зрошувальних і осушувальних систем, дотримувати­ся режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються, виконувати інші природоохоронні обов'язки.

--------------------- § 8. Охорона права власності на природні ресурси

Охорона права власності на природні ресурси здійснюється шляхом встановлення відповідних правових норм і застосування санкцій до осіб, що не виконують їх вимог.

Порушення права власності являють собою порушення суб'єк­тивних прав, правомочностей власника, перешкоджання їх здійс­ненню. Характерним при цьому є застосування примусових заходів щодо правопорушників, настання юридичної відповідальності.

Розділ V. Право власності на природні ресурси в Україні

Саме юридична відповідальність складає зміст охорони права влас­ності на природні ресурси. Охорона права власності на той чи інший природний об'єкт є відповідною реакцією на порушення даного права, які можуть бути найрізноманітнішими і за формою, і за змістом.

Серед посягань на право власності на природні ресурси не­обхідно розрізняти порушення суб'єктивних прав власника (права володіння, права користування і права розпорядження) і заподіян­ня шкоди, збитків самим об'єктам права власності.

Найбільш поширені порушення суб'єктивних прав власника природних ресурсів — це угоди з купівлі-продажу, дарування, обміну та ін., а також їх самовільне використання, самовільне за­хоплення. Слід відрізняти угоди з природними ресурсами, що по­рушують право розпорядження власника, від угод, укладених самим власником з порушенням правил, встановлених законодавством для укладання таких угод. У першому випадку це будуть угоди, що порушують право власності. Вони повинні визнаватися недійсни­ми за нормами Цивільного кодексу України¹. Сторони, винні у вчи­ненні даних угод, приводяться у первісне становище, природні об'єкти повертаються за їх належністю без відшкодування витрат, вчинених за час незаконного користування, а все незаконно отри­мане за угодою стягується в дохід власника. Особи, винні у вчиненні таких угод, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідаль­ності (статті 47—50' КпАП України).

Згідно зі ст. 239 Кримінального кодексу України кримінальна відповідальність передбачена за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціаль­них правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. Передбачено кримінальну відповідальність і за незакон­не видобування корисних копалин (ст. 240 КК України).

Найбільш поширеним видом відповідальності за порушення екологічного законодавства є адміністративно-правова відпо­відальність, що настає за наявності в діях винних осіб адміністра­тивних проступків, докладний перелік яких міститься в чинному

¹ Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 року "Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення зако­нодавства про охорону природи" //Рад. право. —1990. —№ 7; Постанова Пле­нуму Верховного Суду СРСР від 7 липня 1983 року № 4 "Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи" (зі змінами і доповненнями).

Загальна частина

екологічному і адміністративному законодавстві. Так, розділ 6 КпАП України передбачає підстави і порядок притягнення винних осіб за вчинення проступків, що порушують право власності на відповідні природні об'єкти. Винні посадові особи і громадяни підлягають штрафу, що накладається компетентними органами у встановленому законом порядку.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права влас­ності на природні ресурси настає звичайно за наявності факту за­подіяння майнової шкоди. Мова тут іде насамперед про відшкоду­вання збитків, завданих викупом чи тимчасовим зайняттям природ­них об'єктів, а також обмеженням прав власника, погіршанням якості природного об'єкта чи приведенням його в непридатний стан для використання за цільовим призначенням внаслідок нега­тивного впливу, викликаного діяльністю інших осіб. Збитки підля­гають відшкодуванню власником у повному обсязі за правилами і нормативами, встановленими чинним екологічним законодавст­вом. Крім відшкодування прямих збитків власник природного об'єкта має право на компенсацію упущеної користі і неодержаних доходів у вигляді, наприклад, втрат сільськогосподарського і лісо­господарського виробництва або витрат по підвищенню родючості ґрунтів.

Читайте також:

1. III ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТ РОБОТИ
2. III. Захист інтересів клієнта
3. V. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
4. V. Порядок подання роботи на рецензiю i захист роботи
5. VI. РАДІАЦІЙНИЙ, ХІМІЧНИЙ, БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ
6. А) Визначення захисних властивостей, якими володіє сховище, за захисту від іонізуючого випромінювання.
7. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
8. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
9. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
10. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
11. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
12. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

Переглядів: 1101