Приклад для обговорення: Україна: екстрадиція до Узбекистану, можливість застосування права на індивідуальну скаргу.
87 громадян Узбекистану звернулися з проханням про надання притулку в Україні в 2010 році і ще 13 подали заявки в 2011 році. Згідно з заявою уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової, Генеральний прокурор Узбекистану звернувся з проханням про видачу громадян, звинувачених у причетності до діяльності заборонених релігійних організацій.
Експерти з прав людини стверджують, що фіктивні кримінальні справи часто використовуються в Узбекистані з метою переслідування мусульман, які ведуть діяльність окремо від офіційних релігійних організацій.
Один з біженців, пан Холіков, заявляє, що висунуті проти нього звинувачення є необґрунтованими, і що він навіть не жив в Узбекистані в той час, коли були скоєні злочини, в яких його звинувачують. В Україні його помістили в ізолятор, де він кілька днів провів у переповненій брудній камері без їжі. Згодом його перевели у камеру з 40 ув’язненими і лише зрідка дозволяли виходити. Проте він усвідомлював небезпеку опинитися у значно гірших умовах у разі екстрадиції до Узбекистану.
Холіков отримав статус біженця від іншої країни і його звільнили з-під арешту в Україні. Законодавством України щодо екстрадиції передбачено строк утримання під вартою до 18 місяців на час розслідування справи. Деякі з осіб перебували під арештом понад рік, поки Генеральна прокуратура України розглядала справу про екстрадицію. Уповноважений Верховної Ради з прав людини моніторила ситуацію.
В Україні заборонено повернення будь-кого в країну, де існує ризик застосування тортур. Відповідно до Конвенції ООН проти тортур, яку Україна також затвердила, держава не має права на екстрадицію осіб, яким можуть загрожувати тортури.
За даними агентства ООН у справах біженців переслідування з релігійних та політичних мотивів є причиною того, що громадяни втікають з Узбекистану. Експерти з прав людини також стверджували, що Україна взагалі не повинна розглядати такі справи про екстрадицію. А справа ув’язнених узбецьких біженців стала свідченням того, що Україна не готова сприяти у наданні політичного притулку.