Конвенція ООН проти корупції: ключові зобов’язання
Попередження
Питанням попередження присвячена окрема глава Конвенції, яка містить заходи, спрямовані як на державний, так і на приватний сектори. Вони передбачають, окрім іншого, моделі стратегій запобігання корупції: створення антикорупційних органів та підвищення прозорості фінансування виборчих кампаній та політичних партій. Держави мусять докладати зусиль для забезпечення гарантій захисту від корупції своїх органів.
Криміналізація
Конвенція вимагає від держав встановлення кримінальної та інших видів відповідальності за широкий спектр корупційних діянь, якщо такі діяння ще не проголошені злочинними внутрішнім законодавством.
Міжнародна співпраця
Держави погодилися співпрацювати одна з одною в усіх аспектах боротьби з корупцією, включаючи попередження та розслідування корупційних діянь і притягнення винних осіб до відповідальності. Конвенція зобов’язує держави здійснювати конкретні кроки юридичної взаємної допомоги з метою збирання доказів та передання їх до суду.
Повернення активів
Повернення активів - фундаментальний принцип Конвенції. Це питання важливе особливо для країн, які розвиваються, де корупція на вищих щаблях влади призвела до розкрадання державного багатства, і де новим урядам, що прийшли до влади, вкрай бракує ресурсів для відбудови та оздоровлення суспільства. Способи співпраці та надання допомоги визначаються у низці норм Конвенції. Зокрема, у випадку розкрадання державних коштів конфісковане майно має бути поверненим державі, яка на нього претендує. Коли йдеться про доходи, одержані іншими незаконними шляхами, що охоплюються Конвенцією, майно потрібно повернути за умови доведення майнових прав держави, що звертається із запитом, або ж визнання завданої цій державі шкоди. В усіх інших випадках у першу чергу розглядаються варіанти повернення конфіскованого майна державі, яка на нього претендує, повернення такого майна попереднім законним його власникам або його використання для виплати компенсацій потерпілій стороні.