Імплементація Конвенції ООН проти корупції: Україна
Україна підписала Конвенцію ООН проти корупції у грудні 2005 року та ратифікувала її у жовтні 2006 року. Конвенція ООН проти корупції набула чинності в Україні 1 липня 2011р., одночасно із входженням в дію Закону України про засади запобігання і протидії корупції в Україні. Цей закон містить низку новел, зокрема визначення конфлікту інтересів та норми про регулювання отримання подарунків державними службовцями. Закон прийнятий із врахуванням рішення Конституційного Суду України щодо можливості державних службовців займатися викладацькою та науково-дослідницькою роботою. Разом з тим, закон не передбачає кримінальну відповідальність юридичних осіб. Він не вимагає декларування активів близькими родичами державних службовців, оскільки ця норма була визнаною неконституційною нещодавнім рішенням Конституційного Суду України.
Крім того, на розгляді у Парламенті знаходяться проекти законів про конфлікт інтересів та декларування фінансового стану. Вони отримали підтримку з боку експертів ОЄСР та Ради Європи і допоможуть Україні виконати свої зобов’язання за Конвенцією ООН проти корупції. Зазначені закони прийняті у першому читанні та перебувають на подальшому розгляді у Верховній Раді України.
Парламентські ресурси
У цілях ефективного виконання парламентських функцій від парламентарів очікується розуміння конституцій своїх країн та міжнародних зобов’язань своїх держав.
Такі сподівання будуть досить значними, якщо ми визнаємо, що в ідеалі до складу парламенту мають входити особи, які представляють широкий спектр фахових знань та інтересів. Парламентарям належать функції та обов’язки, виконання яких вимагає значного часу. Ресурсне забезпечення парламентської роботи є не однаковим у різних державах. Разом з тим, без виділення адекватних ресурсів для забезпечення парламентської роботи функціонування самої цієї інституції та її членів значно ускладниться. Для того, щоб оволодіти питаннями прав людини та розуміти їх, парламентарі мусять спиратися на підтримку та поради спеціалістів, включаючи юридичні консультації (у разі потреби). Адекватність дослідницьких можливостей має опиратися на вільний доступ до дотичних матеріалів, у тому числі одержання відомостей через Інтернет.