Парламенти усього світу використовують парламентські комітети для підвищення ефективності свого контролю урядової діяльності. Парламентські комітети набувають різних видів та форм, мають різні функції та повноваження, але повсюди вони сприймаються як механізми позитивної дії, націлені на збільшення парламентських можливостей нагляду за діями уряду.
У широкому сенсі парламенти застосовують два підходи до прав людини у роботі своїх комітетів. У деяких парламентах створюються постійні комітети, що спеціалізуються саме на правах людини і мають мандат, що охоплює саме цю царину. В інших парламентах вважається, що питання прав людини мають братися до уваги кожним окремим парламентським комітетом у прив’язці до тих питань, що виникають за предметом діяльності такого комітету. Окремий комітет з прав людини, безумовно, створює можливості для глибшого фахового аналізу, проте при цьому виникає ризик відокремлення стандартів прав людини від основного русла політичних дебатів. З іншого боку, вимога до численних комітетів виявляти проблемні ділянки захисту прав та встановлювати їхню пріоритетність у своїй повсякденній політичній роботі без експертної підтримки та аналізу кожної з таких ділянок може стати нездійсненною.
У рамках зазначених моделей комітети у різних парламентах будуть відрізнятися своїми внутрішніми процедурами. Деякі комітети будуть забезпечувати формальну законодавчу функцію як елемент процесу законотворення і мати потенційну можливість призупинити проходження через парламентські процедури законопроектів, які мають ознаки несумісності з національними та міжнародними стандартами прав людини. Інші комітети мають функції контролю або нагляду та завдання консультування парламенту та напрацювання рекомендацій для уряду з метою кращого захисту конкретних прав. Деякі комітети можуть бути уповноважені розглядати конкретні скарги, а деякі таких повноважень не матимуть, і, відповідно, виконуватимуть роль стратегічного рівня. Деякі комітети можуть мати свій голос у процедурах призначення на ключові державні посади, які належать до інфраструктури забезпечення прав людини.