Хвороби кукурудзи.

На кукурудзі хвороби розвиваються як під час вегетації рослин, так і при зберіганні качанів та зерна. Широким поширенням характеризуються пухирчаста і летюча сажки, іржа, стеблові та кореневі гнилі, диплодіоз, нігроспороз, біль та бактеріоз качанів, пліснявіння качанів і зерна тощо.

Пухирчаста сажка. Уражує всі надземні органи рослини і коріння (молоді тканини, що ростуть), а найчастіше — качани і стебла. Хвороба характеризується утворенням пухироподібного здуття, вміст якого спочатку є м’якою сірувато–білою або рожевуватою, а у подальшому — чорною споровою масою, вкритою м’ясистою сіруватою блискучою обгорткою. Зараження рослин відбувається протягом усього періоду вегетації. Зимують спори збудника хвороби на качанах, зернах, післязбиральних рештках рослин та в ґрунті. Зараженню кукурудзи сприяє різке коливання вологості.

Летюча сажка. Проявляється на качанах і волотях. Рослини, уражені хворобою, мають пригнічений вигляд: качани повністю перетворюються на чорне сухе жовно, зовні прикрите сухими обгортками, яке складається із спор та волокон, що залишилися від провідних пучків качана. Волоті частково, рідше цілком, набувають вигляду чорної порошистої маси.

Шкідливість хвороби проявляється не лише в прямому недоборі врожаю зерна внаслідок ураження качанів, але і втратами, пов"язаними з випаданням окремих проростків, низькорослістю рослин і недорозвиненістю качанів. Достиглі спори летючої сажки розпилюються, потрапляють на здорові качани або в ґрунт і, таким чином, зберігаються протягом зими.

Іржа. Проявляється у другій половині вегетації рослин на листках, рідше на стеблах. На них з’являються малопомітні світло–жовті плями, на місці яких у подальшому під епідермісом утворюються коричнюваті довгасті пустули — урединії. З часом епідерміс розривається, з пустул розлітається спорова маса, яка потрапляє на качани, а потім разом з насінням — на нові посіви кукурудзи. Хворі листки рослини передчасно всихають, внаслідок чого качани не можуть нормально розвиватись, у них утворюються щуплі зернівки.

Стеблові і кореневі гнилі. Частіше виявляються у другій половині вегетації у вигляді загнивання стебел і коріння рослин. Залежно від збудника хвороби і характеру її прояву розрізняють фузаріозну, вугільну, білу та бактеріальну гнилі.

Фузаріозна гниль. Характеризується утворенням бурих плям на 2–3 нижніх вузлах і міжвузлях. У вологу погоду вони вкриваютсья червоно–білим або рожевим нальотом. Стебло у місцях плям порожнисте, підземне міжвузля і корінці набувають червоного кольору, а паренхіма серцевини руйнується.

Вугільна гниль. Виявляється у вигляді побуріння або знебарвлен–ня нижньої частини стебла і коріння. Під епідермісом формуються дрібні чорні склероції, в результаті паренхіма серцевини майже повністю руйнується.

Біла гниль. Проявляється на нижній частині стебла у вигляді великих м’яких плям з білим пухнастим ватоподібним нальотом. У місцях ураження утворюються темно–коричневі склероції, які зберігаються на рослинних рештках на поверхні ґрунту або як домішка до насіння.

Бактеріальні стеблові гнилі. Спричинюють мацерацію і обводнювання уражених частин рослин, які набувають неприємного запаху. Джерелом інфекції гнилей кукурудзи є уражені рештки рослин або заражене насіння.

Диплодіоз. Проявляється на всіх надземних частинах рослин, особливо на качанах і стеблах. При основі качанів утворюється білий ватоподібний наліт грибниці, який поширюється між зернівками, що набувають коричневого забарвлення, легко кришаться. На зернівках та на стрижні качана з"являються пікніди у вигляді чорних цяток. Вони містять двоклітинні темно–оливкові спори, які у вологу погоду виділяються у вигляді темно–слизової маси. На ураженій тканині біля вузлів стебла утворюються бурі плями з численними пікніками, сильно уражені стебла надламуються. Проявляється хвороба також на кореневій шийці. Стрімкому розвиткові хвороби сприяють висока температура повітря і часті опади у другій половині літа. Джерелом диплодіозу є заражені рештки рослин та насіння, на яких зимує гриб у формі пікнід.

Нігроспороз. Уражує здебільшого качани і репродуктивні бруньки в листкових піхвах. Хворі зерна щуплі, тьмяні, розташовуються нещільно, легко випадають. Сильно уражені качани і стрижень розщеплюються. Між зернами іноді розвивається біла або сірувата грибниця, а при основі зернівок спостерігається поява чорних купок спор. Розвиткові хвороби сприяє волога погода з помірною температурою в період достигання качанів. Взимку інфекція зберігається в насінні й заражених рештках.

Бактеріоз качанів. Проявляється в період молочної стиглості на верхівці зернівок у вигляді вдавлених плям блідо–сірого кольору, діаметром 2–3 мм. У подальшому плями стають зморшкуватими або виразкоподібними, набувають бурувато–жовтого кольору з темно–сірою облямівкою. У поширенні хвороби значну роль відіграє хлібний клопик, в організмі якого живуть фітопатогенні бактерії. Останні заносяться в ранку, яка утворюється в процесі пошкодження цим шкідником оболонки зернівок. Уражені зернівки недорозвинені, мають меншу масу і схожість. В процесі зберігання хворі качани швидко пліснявіють.

Біль качанів. Проявляється на зернівках у вигляді тріщин з крихким епідермісом, що виступає з них. Це явище спостерігається наприкінці молочної — на початку воскової стиглості кукурудзи, коли вміст зернівок починає затвердівати. Це захворювання непаразитарне, зумовлене невідповідністю між швидкістю розростання в зернівці ендосперму та насіннєвої оболонки у зв’язку із несприятливими погодними умовами: зміною посухи надмірно вологим періодом. На хворих качанах інтенсивно розвиваються мікроскопічні гриби, які призводять до їх повної загибелі.

Пліснявіння качанів і зерна. Характеризується появою сіро–зеленого, темного і рожевого нальоту. Виникненню та розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря у період збирання і зберігання кукурудзи. Збудники хвороби використовують поживні речовини зернівок, отруюють зародок і паростки насіння токсичними виділеннями. Плісняві гриби знаходяться в ґрунті. Особливо сильно вони уражують висіяне насіння при коливаннях вологості і низькій температурі.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. При сильному розвитку летючої сажки, вугільної і білої гнилі, диплодіозу слід вирощувати кукурудзу на тому ж полі не раніше ніж через 6 років. Своєчасний і високоякісний обробіток ґрунту; посів кукурудзи в оптимальні строки. Пізній строк висівання підвищує ймовірність розвитку сажкових хвороб, нігроспорозу, пліснявіння качанів у полі і під час їх зберігання. З метою зниження пліснявіння паростків кукурудзи важливо дотримуватися встановленої для кожного регіону глибини заорювання.

Для захисту насіння кукурудзи в період проростання від пліснявіння, кореневих і стеблових гнилей, пухирчастої сажки його протруюють вітаваксом 200 з.п. (2,0 кг/т); вітаваксом 200 ФФ в.с.к. (2,5–3 л/т); максимом 025 FS т.к.с. (1 л/т); максимом ЛП 4,5% т.к.с. (1 л/т); премісом 25, 2,5% т.к.с. (1,0–2,0л/га); сульфокарбатіоном К,90–95% п. (1,0 кг/т); флуосаном т.к.с. (3,0л/т); дітаксом к.с. (2.5л/га); реалом 200 т.к.с. (0,2 л/т).

Згідно з ДСТУ 2240–93 не допускається до сівби насіння кукурудзи, уражене, за даними комірної апробації, нігроспорозом, сірою і червоною гнилями, фузаріозом та біллю (у сумі на 100 качанів) — 300 шт. в оригінальному й елітному насінні та 500 шт. у репродуціях (поколіннях).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хвороби зернових колосових культур.	\|	Хвороби зернобобових культур.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.