• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародні класифікації занять, професій і освіти

На 1 січня 2000 року Статистична комісія ООН зареєструвала такі класифікації занять, професій і освіти.

Рекомендовані:

– Міжнародна класифікація статусу зайнятості (Іnternational Classification of Status in Employment (ІСSЕ-93);

– Міжнародна стандартна класифікація професій (Іnternational Classification of Occupations (ISCO-88);

– Міжнародна стандартна класифікація освіти Іnternational Classification of Edukation (ІSCЕD-1997);

У цьому розділі розглянуто основні особливості й цілі класифікації занять взагалі та ІSСО-88 зокрема. Мета цього розділу полягає в тому, щоб коротко:

– схарактеризувати основні напрями використання Міжнародної стандартної класифікації занять;

– описати основні особливості ІSСО-88;

– схарактеризувати подальшу роботу над ІSСО-88 на національному рівні та в Бюро статистики МОП.

Класифікація занять являє собою інструмент для впорядкування всіх робіт на підприємстві, в галузі й країні у вигляді чітко визначеної множини груп. Як правило, вона включає два елементи:

– описовий елемент, який може бути просто набором найменувань занять і професійних груп, але в основному це опис обов’язків та функцій, а також інших аспектів робіт, які включені в ту чи іншу групу. Ці описи можна назвати словником занять;

– класифікаційна система як така, що містить орієнтири для віднесення робіт до більш дрібних груп занять з їх подальшим агрегуванням у більш великі групи.

Національні класифікації та словники занять зазвичай мають кілька цілей. Хоча детальний опис занять і структури класифікації слід вважати частинами єдиного цілого, але різні користувачі виявляють неоднаковий інтерес до окремих її елементів. Детальні описи занять використовують ті, хто потребує інформації про завдання, функції й умови праці на окремих роботах (тобто ті, хто займається працевлаштуванням, професійним навчанням і орієнтацією, контролем за міграцією тощо). Описи занять повинні бути орієнтовані головним чином на запити цих користувачів, але вони також містять елементи, необхідні для використання відповідних систем агрегування.

Структуру класифікації, тобто правила агрегування окремих занять у групи, слід розробляти, перш за все маючи на увазі завдання полегшити розподіл робіт та осіб за групами, зокрема для зіставлення тих, хто шукає роботу, і вільних вакансій, або для статистичного аналізу ринку праці й соціальної структури.

ІSСО покликана полегшити міжнародне спілкування у сфері занять як між користувачами, так і між статистиками. Тому ІSСО має бути придатна для використання з різною метою на національному рівні та в той же час ураховувати можливості її використання, які випливають з її міжнародного характеру.

Міжнародні зіставлені дані про групи занять використовують перш за все для:

а) зіставлення розподілу зайнятого населення або якого-небудь іншого показника (наприклад, заробітної плати, робочого часу, нещасних випадків на виробництві, доходу, споживання, звичок до читання) може застосовуватися для груп занять у двох або більше країнах;

б) зіставлення даних за групами занять у різних країнах, наприклад зіставлення середньої заробітної плати програмістів у країні А і в країні Б або кількості промислових дизайнерів у двох країнах;

в) узагальнення даних різних країн, які входять до зіставлених груп, наприклад, з метою отримати необхідну інформацію для вивчення нещасних випадків або хвороб, які пов’язані з певними групами занять, що виконуються в таких умовах, за яких робітники можуть зазнавати впливу шкідливих речовин.

Досвід показує, що на міжнародному рівні більшість користувачів даних про заняття потребують інформації більш високого ступеня агрегування – переважно для цілей групи «а». Суттєвий виняток становлять міжнародні обстеження заробітків, нещасних випадків та інших умов праці. Такі дослідження, як правило, потребують більш детального поділу за групами занять, інколи у вигляді комбінаційних таблиць з виділенням галузей і/або статусу зайнятих.

Важливо зазначити, що зіставлення типу “а” передбачають охоплення всіх видів робіт, тоді як для інших цілей достатньо даних про окремі заняття або їх групи. В цілому інтереси всіх користувачів можуть стосуватися всіх занять, однак на практиці йдеться лише про деяку їх підмножину.

Головне призначення Міжнародної стандартної класифікації занять пов’язане з міжнародним добором кадрів та регулюванням довгострокової та короткострокової міграції працюючих між країнами. Розроблені й узгоджені в міжнародному масштабі детальні описи категорій занять, які можуть слугувати «загальною мовою» для країн і організацій, залучених до відповідних програм, здатні значною мірою підвищити ефективність комунікацій, необхідних для їх утілення.

Коли країнам потрібна модель як основа для розроблення чи перегляду своїх національних класифікацій або коли необхідна заміна національної класифікації в країнах, де відсутня власна класифікація, міжнародна стандартна класифікація може слугувати таким цілям. Це призначення 1SСО було враховано як при у первинному розробленні, так і в наступних редакціях.

Останній перегляд 1SСО спрямовано на створення міжнародної класифікації, яка:

– володіла б міцною й чіткою концептуальною основою з метою підвищити її корисність як описовий і аналітичний інструмент та полегшити її оновлення шляхом уведення нових занять;

– відображала б ринки праці країн, що розвиваються, а також промислово розвинутих країн;

– краще відображала б становище жінок на ринку праці;

– відображала б наслідки різних технологій з погляду професійної структури;

– уключала б нові заняття і відбивала зрушення в порівняльній значимості груп занять.

У цьому контексті робота визначається як сукупність завдань і функцій, які здатна виконувати одна людина (або які можуть бути їй доручені). В більшості класифікацій занять роботи об’єднані за професіями або в більш агреговані групи з урахуванням подібності виконуваної роботи. Індивідів розподіляють за видом занять з урахуванням їх попередньої, теперішньої й майбутньої роботи. В ІSСО-88 заняття об’єднані та агреговані, головним чином, з урахуванням подібності кваліфікації, яка потрібна для виконання завдань і функцій, робіт. При визначенні груп ІSСО-88 використано два аспекти поняття кваліфікації: рівень кваліфікації, який є функцією широти й складності, пов’язаних з роботою обов’язків, причому складність має більш важливе значення, ніж широта; і спеціалізацію кваліфікації, яка відбиває характер потрібних знань, інструменти, що використовуються, машини, матеріали, а також види товарів та послуг, що виробляються. Слід зауважити, що в ІSСО-88 акцент зроблено на кваліфікацію, яка потрібна для виконання завдань і функцій професії, а не на те, чи володіє робітник певної професії більш високою кваліфікацією у порівнянні з іншим робітником тієї ж професії.

Для міжнародних зіставлень доцільно виділити лише декілька широких категорій «рівня кваліфікації». Для визначення таких рівнів було створено Міжнародну стандартну кваліфікацію освіти (ІSСЕО). Сказане не означає, однак, що кваліфікацію можна отримати лише за допомогою формальної освіти або професійного навчання. Багато видів кваліфікації можна здобути на основі досвіду або неформального навчання, хоча і формальне навчання посідає важливе місце (в одних країнах більше, в інших менше) і набуває більшої значимості на більш високих рівнях кваліфікації. Для цілей кваліфікації в ІSСО вирішальним фактором при віднесенні заняття до тієї чи іншої групи є характер кваліфікації, потрібної для виконання завдань та функцій відповідної роботи, а не те, яким чином кваліфікація здобута.

«Спеціалізацію кваліфікації» можна схарактеризувати ширше та вужче, й належить вона до змістовного аспекту роботи, виробничих процесів, використовуваного обладнання і матеріалів, продуктів і послуг, що виробляються, тощо. Слова, що використовуються для опису змістових аспектів виробничих процесів тощо, необхідно використовувати як ярлики для видів кваліфікації, які по в’язані із заняттями. Ті ж слова використовують для опису груп кваліфікації галузей виробничої сфери. Отже, деяким працівникам буде неважко «передбачити» професію, в якій вони зайняті більш чи менш вдало, якщо їм відома галузь, у якій вони працюють. Це не означає, що в 1SСО як кваліфікаційна ознака використана галузь (хоча в деяких випадках це дійсно має місце): причина в тому, що кваліфікація реально пов’язана з продуктами, матеріалами і т. ін., а вони визначають «галузь», до якої належить заклад, де виконується робота.

Міжнародна стандартна класифікація професій (ІSСО-88) характеризується чотирма рівнями агрегування, які складаються з 10 основних груп, 28 підгруп на наступній сходинці класифікації, 116 підгруп на третій сходинці класифікації 390 підгруп на останній сходинці класифікації. Структура ІSСО-88 наведена в таблиці.

Таблиця 2

Основні групи ІSСО-88, кількість підгруп і рівні кваліфікації

Вісім із 10 основних груп ІSСО-88 розподілено за чотирма широкими кваліфікаційними рівнями, визначеними для ІSСО. П’ять із цих восьми основних груп – 4, 5, 6, 7 і 8 – належать до одного рівня класифікації, визначеного досить широко, і відрізняються вони за своєю спеціалізацією. Рівні кваліфікації не визначені стосовно двох основних груп – «Законодавці, старші державні службовці та керуючі» й «Збройні сили», тому що більш важливими критеріями подібності було визнано інші аспекти роботи, тобто розроблення політики та управлінські функції в першому випадку, і військові обов’язки – в другому. Тому в межах цих двох основних груп існують значні розбіжності на рівні кваліфікації. Однак на 2-ій і 3-ій сходинках класифікації основної групи 1 об’єднано професії з подібним рівнем кваліфікації.

На рівні основних груп проведено розмежування на а) професії, які орієнтовано переважно на вміння та навики (наприклад, основна група 6 «Кваліфіковані робітники сільського господарства і риболовства» й 7 «Кваліфіковані робітники промисловості та робітники схожих професій»), і б) професії, які орієнтовано переважно на керування машинами та обладнанням (основна група 8 «Оператори і складальники промислових споруд та машин»), для того, щоб врахувати різні вимоги до кваліфікації на роботах, які мають однакові цілі, але пов’язані з різними технологіями.

Професії, орієнтовані на вміння й навики, включають кваліфіковані роботи, які безпосередньо пов’язані з виробництвом благ і послуг, тому що функції, які виконуються в цьому випадку, передбачають знання та досвід роботи з природними ресурсами й сировиною, що використовується для досягнення потрібного результату. На цих роботах працівники також можуть застосовувати більш технологічно передові інструменти і машини, але це не повинно позначатися на належній базовій кваліфікації й умінні. Сучасні машини та інструменти можуть використовуватися для зниження фізичного навантаження або скорочення часу, потрібного для виконання конкретних завдань, чи для підвищення якості продукції. В той же час роботи в межах професій, орієнтованих на керування машинами й обладнанням, потребують знань про машини: як ними правильно керувати, як виявляти перебої та що робити в таких випадках. Знання при цьому орієнтовані на машини і на те, що вони роблять, а не на процес перетворення як такий та його результати. Професії, функція яких полягає в складанні виробів з компонентів згідно із суворими правилами і процедурами, віднесені до тієї ж основної групи, що й машиноорієнтовані професії. Роботи, які потребують невисокої або простої кваліфікації, а також мінімальних знань, віднесено до основної групи 9.

На 14-ій МКСП було вирішено, що для міжнародних зіставлень має бути можливим відображати в ІSСО важливі відмінності, які існують між країнами, а інколи і всередині країни, на належному рівні кваліфікації для робіт, що традиційно належали до однієї професійної групи. Такі розбіжності пов’язані з функціями, які, будучи подібними за своїм характером, можуть докорінно відрізнятися за необхідними знаннями та відповідальністю. Такі розбіжності спричинять розбіжності в національних класифікаціях щодо рівня кваліфікації, потрібного для віднесення до професії. Тому було вирішено, що ІSСО-88 повинна надати можливість країнам відносити деякі професійні групи або до основної групи 2 «Спеціалісти-професіонали», або до основної групи 3 «Спеціалісти і допоміжний персонал» залежно від національних умов. Така можливість була запропонована стосовно деяких категорій учителів, медсестер та акушерок, соціальних працівників і деяких артистичних занять. Роботи у Збройних силах слід виділити в самостійну групу 0 «Збройні сили», навіть якщо роботи пов’язані із завданнями й функціями, що виконуються відповідними особами і в цивільній сфері.

Усі професії, що включають і роботи, які складаються, головним чином, із законодавчих, адміністративних й управлінських функцій, слід відносити до основної групи 1 «Законодавці, старші державні службовці та керуючі». «Працюючі власники» повинні класифікуватися залежно від того, чи подібні їх функції з функціями керуючих або бригадирів або ж із функціями інших працюючих у тій самій сфері діяльності.

Статус «працюючого власника» пов’язують не з характером виконуваної роботи, а зі «статусом зайнятого», що відповідає поняттям «самозайняті» й «роботодавці» у Міжнародній класифікації статусу зайнятості (ІСSЕ). Але один самозайнятий будівельник може в основному виконувати управлінські функції, тоді як інший – в основному функції будівельника і досить обмежено управлінські обов’язки залежно, наприклад, від розміру фірми. В першому випадку його слід відносити до управлінців, а в другому – до будівельників.

В ІSСО-88 учнів і стажерів (практикантів) класифікують з урахуванням їх реальних функцій, бо за необхідності їх можна класифікувати окремо в рамках класифікатора «статусу зайнятих». В ІSСО-68 рекомендувалось, щоб учнів відносили до професії, якої їх навчають, а стажерів – відповідно до реально виконуваних функцій.

Якщо виникають проблеми з класифікацією робіт із широким колом обов’язків і функцій, їх слід розв’язувати на основі правил пріоритетності. Тобто деяким обов’язкам і функціям надається перевага при визначенні професійної категорії, до якої слід відносити цю роботу. У випадках, коли обов’язки й функції пов’язані з різноманітними стадіями процесу виробництва та збуту благ і послуг, обов’язками і функціями, які належать до стадії виробництва, слід віддавати перевагу порівняно з іншими обов’язками та функціями, наприклад у сфері продажу й маркетингу цього продукту, його транспортування або управління транспортним процесом (якщо тільки ці суміжні обов’язки і функції не є домінуючими). Приміром, фермера, який вирощує худобу, а потім продає її, треба вважати фермером, а не торговим працівником; лікар, який працює на власному обладнанні та веде облік, має бути віднесений до лікарів, а не до бухгалтерів.

У випадках, коли виконувані обов’язки і функції потребують різноманітної кваліфікації, що зазвичай набувається в рамках різного рівня освіти й досвіду, заняття потрібно класифікувати з урахуванням тих обов’язків та функцій, які потребують найбільш високої кваліфікації. Наприклад, є заняття, обов'язки і функції, в яких протягом більшості часу передбачають порівняно невисоку кваліфікацію, однак від зайнятих у них робітників потребують також виконання функцій, які передбачають ґрунтовнішу підготовку та досвід, що дозволяє справлятися з випадковими й винятковими ситуаціями (наприклад, щодо запобігання нещасним випадкам і виробничим травмам).

Чимало користувачів ІSСО-68 дійшли висновку, що найвищий рівень агрегування з дев’яти груп означав, що відмінності всередині груп надто великі, щоб ці групи могли бути корисними для опису та аналізу. Однак наступний рівень агрегування з його 83 групами характеризувався надмірною деталізацією для багатьох видів аналізу, а також для міжнародної звітності про розподіл занять, особливо коли дані отримували в рамках вибіркових досліджень. Тому в ІSСО-88 було введено новий ступінь класифікації в системі агрегування.

Читайте також:

1. III. Ризики виробничого травмування та професійних захворювань механізаторів, допоміжного персоналу та сторонніх осіб при експлуатації сільськогосподарської техніки
2. IX. НАУКОВИЙ СТИЛЬ І ЙОГО ЗАСОБИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ
3. The educational system of Great Britain (Система освіти Великобританії)
4. VII. Професійна кооперація
5. VII. ФОРМИ КОЛЕКТИВНОГО ОБГОВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПРОБЛЕМ
6. VIII. УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ
7. X. Зарахування вступників на основі повної загальної середньої освіти, які досягли визначних успіхів у вивченні профільних предметів
8. XIII. НАУКОВИЙ СТИЛЬ І ЙОГО ЗАСОБИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ
9. Адміністративні формальності при міжнародній аеронавігації
10. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
11. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
12. Аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань в рослинницькому технологічному комплексі

Переглядів: 1530