Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






VII. Професійна кооперація

VI. Кваліфікована пропаганда психології

6.1. Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку
громадськість про свою галузь діяльності на основі об'єктивних,
точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професію пси­
холога та психологію як науково-практичний комплекс.

6.2.Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Вміщуючи у засобах масової інформації оголоше­ння про надання психологічних послуг населенню, повідомляє лише своє ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфіка­цію, науковий ступінь, галузь, психології, години прийому. В рекламному проспекті не може йтися про суми гонорару, не до­даються гарантії, не перелічуються здобутки і успішні випадки лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають міс­тити інформацію про мету курсів, а не обіцянки стосовно досяг­нення специфічних результатів. Психолог повинен брати профе­сійну участь у навчальних програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони виключають сум­нівні методи і неефективні процедури.

6.3.Поради психолога у засобах масової інформації мають подава­тися в узагальненій формі, без посилань на конкретні факти і ситуа­ції, щоб не допустити розголошення конфіденційної інформації. Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, в яких наводяться з ілюстративною метою клінічні випадки, по­винні виключати ідентифікування особи, групи чи організації. Ме­тодики публікуються лише у формі, яка дає змогу зберегти їх валід-ність і надійність.

7.1. Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен дискреди­тувати колег або представників інших професій, які використову­ють ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до на­укових шкіл і напрямів. Психолог цінує професійну компетент­ність, високу культуру та ерудицію, відповідальне ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи неетичність у професійній діяльності коле­ги, то він повинен сприяти виправленню ситуації. У разі неуспіху цих зусиль психолог може виступити з об'єктивною, аргументова­ною критикою роботи колеги у психологічному співтовариств і у тих же випадках, коли критика на адресу члена Товариства виявля­ється суб'єктивною, упередженою, він має право звернутися до Ко­місії з етики, висновок якої може використати для спростування не­справедливих оцінок чи критики.

7.2.Психолог не може застосовувати маніпулятнвні методи для здобуття прихильності та привернення на свій бік клієнтури, не по­винен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Про досягнуті результати в теоретичній і практичній психології він зобов'язаний інформувати психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професійної діяльності досвідом.

7.3.Розв'язуючи конкретні завдання обстеження, консультування та лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зо­крема засобами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.

 

7.4.Психолог забезпечує персонал адекватною інформацією про клієнтів, які користуються його послугами, передає у розпоряджен­ня колег тільки надійні й валідизовані психологічні методи, техніч­ний інструментарій і відкриття. Всі професійні взаємовідносини бу­дуються на основі Закону про авторські права.

7.5.У вирішенні спірних питань психолог керується положенням даного Етичного кодексу. Арбітром може бути Комісія з етики то­вариства психологів України.

7.6. За порушення чинного законодавства, Статуту Товариства пси­
хологів та Етичного кодексу на психолога можуть бути накладені
Комісією з етики такі стягнення: попередження; догана; виключен­
ня з членів Товариства.

У разі виявлення порушень психологами, які не є членами То­вариства, Комісія з етики звертається до інших громадських органі­зацій чи державних установ з тим, щоб вони вжили необхідних за­ходів до винного.

7.7. Рішення Комісії з етики може бути скасоване Президією або
З'їздом Товариства психологів [1, с.1-4].

2. Етичний кодекс психолога-діагноста

Етичний кодекс психолога-діагноста [8] прийнятий з метою попередження неправильного використання психологічних тестів, опитувальників та інших методик. Спрямований на дотримання ря­ду застережень, що стосуються самих методик, їх оцінок, наступно­го використання результатів.

Основні етичні проблеми, пов'язаніз галуззю психодіаг­ностики:

1) Рівень кваліфікації людей, які використовують діагностичні методики.Діагностичні методики повинні використовуватися тіль­ки достатньо кваліфікованими експериментаторами. Необхідна кваліфікація змінюється в залежності від типу діагностичної мето­дики (наприклад, для використання індивідуальних тестів інтелек­ту та більшості особистісних тестів і опитувальників необхідний тривалий період навчання, а для тестування досягнень в навчальній та професійній діяльності потрібна мінімальна спеціальна психоло­гічна підготовка).

Психолог-діагност повинен уміти обирати методики, знати відповідну наукову літературу, що стосується даної методики, оці­нювати технічні параметри її характеристик: норми, надійність, ва-лідність; робити висновки та давати рекомендації тільки після роз­гляду діагностичної оцінки у світлі іншої інформації, яка стосуєть­ся індивіда; бути обізнаним у науці про людину, щоб застерегти се­бе від невиправданих висновків у своїй інтерпретації отриманих оцінок. Якщо діагностика проводиться людьми інших професій, необхідна присутність кваліфікованого психолога-консультанта, який допоможе забезпечити необхідні умови для правильної проце­дури і наступної правильної інтерпретації діагностичних оцінок.

Сьогодні психологи все більше концентруються на спеціаліза­ції, технічному удосконаленні тестів та опитувальників, і це при­зводить до втрати ними контактів з тим, що відбувається у суміж­них галузях (педагогіці, дитячій психології, психології індивідуаль­них відмінностей, генетичній психології).

Кваліфікований психолог-діагност - це психолог, який знає межі свої компетентності й обмеженість своїх методів, не пропонує свої послуги, не використовує техніку, які не задовольняють про­фесійні стандарти, встановлені в окремих галузях. За кордоном не­обхідна наявність ліцензії та посвідчення.

2) Використання діагностичних методик.Право придбання та подальшого використання методик діагностики повинно надава­тися особам, які мають відповідну кваліфікацію. Але сьогодні їх можуть придбати всі. Якщо методику купують студенти (США), то вони повинні мати замовлення на її придбання, скріплене підписом ви­кладача психології чи іншої особи, яка бере на себе відповідальність за її правильне використання. Більшість кодексів пропонують обме­жити поширення діагностичних методик. Це обмеження має по­двійну мету: нерозголошення змісту методик і попередження їх неправильного застосування. Діагностичні оцінки, як і самі ме­тодики, передаються тільки особам, які здатні їх інтерпретувати та відповідно використовувати.

У процесі поширення методикинеобхідно дотримуватися та­ких вимог:

- не можна говорити про достоїнства методики без об'єктивного під­ґрунтя;

- не можна публікувати методику для загального використання пе­редчасно;

- якщо методику спочатку поширюють з дослідницькою мегою, то ця умова повинна бути чітко вказана і, відповідно, поширення методик мусить бути обмеженим;

- інструкція з використання методики повинна містити достатньо да­них і давати повну інформацію відносно її проведення, способів оцін­ки та норм;

- інструкція з використання - виклад інформації про методику, а не її реклама;

- автори та видавці психодіагностичних методик зобов'язані їх переві­рити і повторно стандартизувати. Вони повинні проводитися так часто, щоб попередити їх старіння. Швидкість, з якою методика старіє, зале­жить від її змісту і досить різна;

- методики та їх основні частини не можна друкувати у газетах, журналах і популярних брошурах ні з метою опису, ні для вико­ристання їх при самооцінці. Як зазначає А.Анастазі, американський тестолог, самооцінювання у таких умовах приведе до таких великих помилок, як визнання непотрібності методики, і може бути пси­хологічно шкідливим для індивіда. Крім того, будь-яка гласність у відношенні змісту методики зробить недійсним її майбутнє застосу­вання іншими людьми. Такий розголос може породити або наївну довірливість, або огульну протидію з боку громадськості всім на­прямкам психологічної діагностики;

- тестування поштою, заочно не відповідає професійним вимогам. Та­кий спосіб не тільки не забезпечує контролю за дотриманням умов те­стування, але й пропонує також інтерпретацію тестових оцінок за від­сутності іншої інформації, яка стосується індивіда. За таких обставин тестові результати не тільки можуть виявитися некорисними, але й завдадуть шкоди.

3) Забезпечення таємниці результатів дослідження.Для ефек­тивності дослідження деколи доводиться тримати досліджувано­го уневіданні відносно специфічних способів, якими повинні ін­терпретуватися його відповіді на будь-який тест. Але особис­тість не повинна досліджуватися обманним шляхом. Тому дослі­джуваний повинен ясно розуміти способи і мету використання його діагностичних результатів.

Будь-які методи психологічного дослідження містять у собі можливість проникнення у таємницю особистості. Дана пробле­ма непроста і вимагає чималої обережності з боку психологів та інших професіоналів. Щоб зберегти таємницю особистості, не можна сформулювати універсальні правила, можна намітити ті­льки загальні шляхи, при застосуванні яких до специфічних ви­падків необхідна етична свідомість і професійна відповідаль­ність психолога. Рішення необхідно виробляти в залежності від конкретних обставин.

Якщо дослідження проводиться в інтересах суспільства чи якоїсь установи, досліджуваний повинен бути повністю проінформований про те, як будуть використовуватися його оцінки. Бажано також пояснити йому, що правильна оцінка буде вигідною і для нього самого, оскільки йому не принесе користі, якщо він займе місце, на яке згодом у нього не вистачить сили чи для якого потім він буде визнаний непридатним. Діагностичні результати, отримані у клініці чи консультації, не можуть бути застосовані в інтересах цих закладів, якщо клієнт не дасть своєї згоди на це.

Збереження таємниці, на думку А.Анастазі, включає два осно­вні поняття: релевантність (інформація, яку надає індивід, повинна бути відповідною (релевантною) меті дослідження) та інформована згода (досліджуваний повинен бути обізнаний про мету досліджен­ня та характер можливих даних, які можуть бути отримані, а також про подальший спосіб їх використання. Але йому можуть не пока­зувати зразок тесту чи бланк протоколу, оскільки така інформація робить тест недійсним, позбавляє його сили).

Діагностичні процедури й експериментальні плани, які обері­гають право індивіда відмовитися від участі у дослідженнях і, від­повідно, захищають таємницю його особистості, ускладнюють ро­боту психолога та підвищують вимоги до його кваліфікації. При правильній взаємодії та взаємній повазі психолога й досліджува­ного кількість відмов від участі у діагностуванні може бути зведена до мінімуму.

Нелегка проблема конфіденційності у дослідженні школярів: чи повідомляти батькам результати тестувань? Перед психологом виникають питання, як саме це зробити?

Батьки мають законне право на отримання інформації про свою дитину. Часто вони хочуть отримати таку інформацію. Крім того, часто шкільна неуспішність чи емоційний характер дитини можуть виникати через стосунки між дитиною та бать­ками. У таких випадках контакт консультанта, психолога-діаг-носта з батьками має першочергове значення як для того, щоб зрозуміти причини отриманих результатів, так і для того, щоб установити з батьками співпрацю.

Якщо дослідження проводилося в якійсь установі (школі, суді, при оформленні на роботу), індивід повинен бути заздалегідь про­інформований про його мету і про те, як будуть використовуватися результати, про їх доступність тим особам, які в них зацікавлені. Якщо ж результати запрошуються людьми (наприклад, майбутнім роботодавцем, дирекцією коледжу, до якого буде вступати дитина), то необхідно отримати згоду індивіда на передачу даних. Це ж від­носиться і до обстеження у клініці або консультації чи до тесту­вання з дослідницькою метою.

Доступ до діагностичних даних, які зберігаються в установі, суворо контрольований.

4) Повідомлення результатів дослідження.Як повідомляти резу­
льтати дослідження, щоб вони мали змістовну форму і були придатні для
використання.
Інформацію не можна подавати в тому вигляді, в яко­
му вона була отримана. її необхідно супроводжувати поясненнями
психолога-професіонала зрозумілою для людини мовою, з урахува­
нням характеристик, особливостей тієї людини, якій передається
інформація.

5) Про соціально-психологічне підґрунтя етичного кодексу пси-
холога-діагноста.
Психолог повинен надавати великого значення
достоїнству та цінності бутгя кожної окремої людини, брати на се­
бе зобов'язання поліпшити розуміння людиною самої себе та ін­
ших людей (охороняти благополуччя клієнта, досліджуваного), не
використовувати своє службове положення чи зв'язки на шкоду до­
сліджуваному, не дозволяти скористатися плодами своєї праці ін­
шим з метою, несумісною з цінністю етичних еталонів. Психолог
бере на себе відповідальність за проведення діагностичного дослі­
дження, свободу і повідомлення результатів та інше на основі ком­
петентності, об'єктивності та тих відкриттів в особистісному світі
особистості, які він виявив, уваги до соціальних запитів та інтересів
своїх колег і співтовариств.

Основні принципи, які складають етичний кодекс психолога-діагноста:

- благополуччя досліджуваного індивіда;

- відповідальність, в основі якої лежить об'єктивність;

- моральні та правові стандарти, які відповідають моральним вимогам суспільства;

- коректність і стриманість у публічних заявах;

- конфіденційність, яка гарантує збереження інформації про індивіда;

- стосунки з досліджуваним ґрунтуються на довірі, інформуванні його про мету дослідження і про наступний характер використання резуль­татів;

-- нерозголошення результатів дослідження;заходи застереження у дослідженнях;

- умови, можливості та обмеження в публікації методик;

- інтерпретація діагностичних результатів.

3. Професійний кодекс етики для психологів (Бонн, ФРН, 1986 р.)

Даний кодекс трохи відрізняється від аналогічних текстів, на­приклад від «Етичних принципів психолога», опублікованих Аме­риканською психологічною асоціацією: як це прийнято в ФРН для всіх вільних професій, кодекс містить не тільки етичні принципи, але й інтерпретацію деяких законодавчих положень, які стосуються психологів. Зокрема, закон про фармакологічну інформаціюпоширюється на діяльність психологів-клініцис-тів, регулюючи аспекти постановки діагнозу і психотерапії; як і всі практикуючі лікарі, психологи, які працюють у клініці, не повинні рекламувати свої послуги. Використовуючи наявний досвід профе­сійної практики, кодекс установлює порядок інтерпретації цього за­кону у сфері клінічної психології, що слугує основою для відпо­відних розділів кодексу. Інші юридичні норми, які знайшли в ньо­му відображення, стосуються, наприклад, збереження професійної таємниці і використання наукових звань.

Передмова до видання 1986 р. [2, с. 148-153] Професійна діяль­ність психолога, в якій би галузі він не працював (профорієнтація, органі­зація виробництва, клінічна, вікова, педагогічна психологія, судово-психо­логічна експертиза, викладацька чи наукова діяльність), характеризуєть­ся особливою відповідальністю його перед клієнтами чи пацієнтами. Щоб бути спроможним допомогти їм, психолог потребує довіри. З погляду суспільства, професія психолога сьогодні володіє специфічною цінністю, і тому повинна опиратися на різноманітні етичні та законодавчі основи (які містяться у даному кодексі). Як відомо, товариство психологів є час­тиною юридичної системи і від неї залежить. Цей аспект особливо чітко проявляється у роздічах «Про отримання і використання інформації» і «Реклама та суспільство». Оскільки діюче законодавство висуває різні ви­моги до психологів, які працюють і не працюють у клініці, кодекс також: містить різні положення для цих двох груп, але зобов 'язання, загальні для всіх психологів, розглядаються у першу чергу.

Професія психолога сучасна і виражається у більш чи менш рів­них долях серед практикуючих і таких, що вивчають психологію чоло­віків і жінок.

Етичний кодекс завжди є проявом уявлень про себе представ­ників даної професії. Він дає їм можливість орієнтуватися у своїй практичній роботі, встановлює стандарти, за якими можуть бу­ти оцінені результати їх діяльності. Отже, правила, викладені нижче, слугують для внутрішньої регуляції діяльності товариства психологів; вони також дають можливість у випадку порушення етичних стандартів застосовувати санкції до порушників.


Читайте також:

  1. Військово-професійна тематика
  2. Військово-професійна тематика
  3. Кооперація праці. Види бригад
  4. Лекція 6. Професійна пригодність та професіоналізм
  5. Міжнародна кооперація.
  6. МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ ТА КООПЕРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
  7. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція
  8. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
  9. Молодіжна та професійна субкультури
  10. Науково обґрунтована професійна консультація базується на вивченні стану здоров'я учня і його психофізіологічних даних.
  11. Поділ і кооперація праці на підприємстві




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
V. Етичні правила психологічних досліджень | Відомості про професійну приналежність і вчене звання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.