Сутність та принципи банкрутства.

Банкрутство та санація підприємства.

Тема 19. Банкротство та санація підприємства.

Банкрутство підприємств покликане виконувати досить важливу роль в системі функціонування економіки на макро- та мікро рівнях. На макрорівні банкрутство виконує роль природного відбору малоефективних та збиткових підприємств, залишаючи в системі лише найбільш конкурентноздатні підприємства, здійснюючи таким чином селекційний відбір та оздоровлення економіки в цілому. На мікрорівні загроза банкрутства (і як наслідки втрата вкладених засобів, репутації) примушує шукати та використовувати на підприємстві найбільш ефективні техніку, технології, а також методи планування, організації і управління всіма процесами.

Термін банкрутство походить від італійських слів: banko – лава, банк та rotta – зламаний, таким чином, банкрутство – це неспроможність боржника (фізичної чи юридичної особи) задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями, або (чи) забезпечити сплату обов’язкових платежів.

Під грошовими зобов’язаннями розуміють зобов’язання боржника сплатити кредиторам відповідну грошову суму по цивільно-правовому договору (угоді), або іншій основі, передбаченій діючим законодавством.

Під обов’язковими платежами розуміють платежі в бюджет відповідного рівня та позабюджетні фонди.

Зовнішньою ознакою банкрутства підприємства є невиконання вимог по оплаті названих платежів на протязі (трьох) місяців з моменту їх виконання.

Непрямою зовнішньою ознакою банкрутства підприємства є незадовільна структура балансу, яка характеризується наступними фінансовими показниками:

- коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду менше 2

- коефіцієнт забезпеченості власними засобами менше 0,1

коефіцієнт поточної ліквідності – це фінансовий показник, що характеризує ступінь загального покриття всіма обіговими засобами підприємства сум термінових фінансових зобов’язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається як співвідношення фактичної вартості наявних на підприємстві обігових засобів (сировина, матеріали, малоцінні предмети, витрати в незавершеному виробництві, готова продукція, товари відвантажені, витрати майбутніх періодів, ПДВ в придбаних цінностях, дебіторська заборгованість, короткострокова фінансова заборгованість, грошові засоби та інші обігові засоби) до найбільш термінових зобов’язань підприємства в вигляді короткотермінових кредитів, короткотермінових позик, кредиторської заборгованості, розрахунків по дивідендах, фондів споживання та інших короткотермінових пасивів

, де

– обігові активи (II-й розділ активів балансу),

– короткотермінова заборгованість (III-й розділ пасивів балансу).

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами – це фінансовий показник, що характеризує наявність власних обігових засобів підприємства, необхідних для підтримки його фінансової стійкості. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами визначається як співвідношення різниці між обсягами джерел власних засобів і фактичною вартістю основних засобів та інших поза оборотних активів до фактичної вартості наявних на підприємстві обігових засобів.

,де

– капітал та резерви (I-й розділ пасивів балансу),

– поза оборотні активи(I-й розділ активів балансу),

– обігові активи (II-й розділ активів балансу).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Антимонопольна діяльність держави	\|	Фактори банкрутства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.