Методи прогнозування масштабів НС найбільш розвинені стосовно до НС природного та техногенного характеру. Для своєчасного прогнозування і виявлення небезпечного природного явища чи техногенної аварії на стадії їхнього зародження необхідна налагоджена загальнодержавна система моніторингу за передвісниками стихійного лиха чи аварії. Методи прогнозування масштабів НС за часом проведення поділяються на дві групи:
- ґрунтуються на передбачуваних (апріорних) оцінках, що отримані за допомогою теоретичних моделей і аналогій;
- оцінка масштабів НС, яка вже виникла (на засадах апостеріорних оцінок).
Методи прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій включають:
- оцінку імовірності та аналіз причин виникнення екстремальних ситуацій;
- очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки (ураження);
- характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тваринний та рослинний світ, повітряне та геологічне середовища, водоймища, господарські об'єкти);
- агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);
- періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їх динаміку;
- визначення величини збитків у випадку реалізації небезпек та екстремальних ситуацій.
На основі прогнозу масштабів можливої НС або, що виникла, вживаються заходи щодо захисту населення і територій в рамках Єдиної державної системи цивільного захисту за двома основними напрямками:
- превентивні заходи щодо зниження ризиків і зменшення масштабів НС, які здійснюються завчасно;
- заходи щодо локалізації (ліквідації) НС, які вже виникли (екстрене реагування, тобто запровадження аварійно-рятувальних і невідкладних робіт (АріНР), відновлюваних робіт, реабілітаційних заходів і відшкодування збитків).