Колонізація

Такі західні країни, як Англія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, мали свої колонії. Великий період часу вони окупували свої колонії в Африці, Азії, експлуатували корінне населення, за яким не визнавали ніяких прав.

Для проведення колоніальної політики зазначені держави готували своїх колоніальних працівників і населення всієї держави, пояснюючи їм, що державна політика відносно колоній є правильною й що вони роблять велику справу.

Колоніалізм виник з утворенням держави, існував ще в рабовласницьку й феодальну епохи. Термін «колонія» походить від латинського слова «колон», яким позначалися різні форми залежності сільського населення в Стародавньому Римі.

Пік розвитку колоніалізму в епоху феодалізму припав на період різкого загострення внутрішніх протиріч у європейських країнах. У період ХІ-ХШ ст.ст. групи незаможного населення Західної Європи під предводительством лицарів-феодалів вирушили в Хрестові походи на Близький Схід. Вони утворили там феодальні держави-колонії, населення яких складалося переважно зі скорених місцевих жителів. Але подібні держави проіснували недовго — усього 100-150років.

У XV-XVI ст.ст. при переході від феодальних відносин до капіталістичних, колоніалізм стає всесвітнім явищем. Дана обставина призвела до істотних історичних змін у Європі, які розтяглися на десятиліття. Характерними ознаками змін були зростання промислового виробництва, розвиток науки, розширення торгівлі, збільшення попиту на золото. Саме золото й відіграло головну роль у прагненні європейців до пошуків нових земель.

Золото тільки в стародавності використовувалося для виготовлення деяких виробів. Але поступово воно ставало універсальним

товаром, на який можна було обміняти будь-який інший товар. Зі зростанням виробництва й торгівлі росла потреба в золоті.

Істотним поштовхом для розвитку колоніалізму послужили географічні відкриття, які й визначили основні напрямки колоніальних захоплень: через Атлантичний океан в Америку й навколо Африки, через Індійський океан в Азію.

Першими колоніальними загарбниками виступали не самі економічно розвинені країни, а ті, які мали більший досвід у мореплавстві й морській торгівлі — Португалія й Іспанія.

Колоніалізм утверджувався насильницьким шляхом. Португалія, Іспанія, Англія, Франція й інші застосовували даний шлях для поневолення країн третього світу. У даних країнах європейці зіткнулися з різними за рівнем розвитку суспільствами, які у військово-технічному відношенні поступалися європейцям. Перевага європейців зростала в міру розвитку промисловості, науки й

техніки в Європі.

У результаті проходу в XV ст. Баско де Тамою уздовж східного узбережжя Африки, а потім і Індії, португальці підкорили собі міста-держави східноафриканського узбережжя й західне узбереж-

Індостану.

Західна півкуля являла собою зосередження іспанських колоній. Утворивши на островах Гаїті й Куба свої опорні пункти, Іспанія підкорила собі території Мексики, Центральної й Південної Америки (за винятком Бразилії й Гвіани).

Протягом усього періоду колонізації країни-колонізатори вели запеклу боротьбу за володіння територіями як із країнами-колоніями, так і між собою. Вони встановлювали жорстокий режим колоніальної експлуатації. Корінне населення колоній було позбавлене всіх прав. Період колонізації тривав аж до початку XX ст., до цього періоду часу ще 90% території Африки було колонізоване.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародне публічне і міжнародне приватне право	\|	Вестфальський мир (1648)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.