Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Дипломатичні представництва

Дипломатичне представництво — це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться за її межами на території іншої держави для здійснення дипломатичних зносин з нею.

Слід мати на увазі, що дипломатичне представництво є родовим поняттям, яке визначає різні види закордонних органів зовнішніх зносин держави, що здійснюють дипломатичну діяльність.

Існують два види дипломатичних представництв — посольства і місії. Суттєвих відмінностей між посольствами і місіями немає, але вважається, що посольства — це представництва першого, вищого класу. Тому більшість держав, у тому числі й Україна, надають пере­вагу обміну дипломатичними представництвами на рівні посольств. До посольств прирівнюються представництва Ватикана — нунці-атури. Місії є представництвами другого класу. Представництва Святійшого престолу представлені тут інтернунціатурами.

Як уже зазначалося, дипломатичні зносини встановлюються на підставі угоди між відповідними державами, у якій обговорюється рівень їхніх дипломатичних представництв. Звичайно він установ­люється на рівні посольств, оскільки (із затвердженням у другій половині XX сторіччя принципу суверенної рівності держав) місії в наш час зустрічаються дуже рідко.

Держава, що направляє посольство або місію в іншу державу, іменується державою, що посилає, акредитуючою державою, а

держава, що приймає такі представництва на своїй території, — приймаючою державою, державою перебування.

Главою посольства є посол, місії — посланник або повірений у справах, для Ватикана — інтернунцій.


Читайте також:

  1. Види процесуального представництва
  2. Дипломатичні аспекти оформлення й розвитку Русько-Литовського князівства.
  3. Дипломатичні представництва та спеціальні місії
  4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
  5. Консульські представництва
  6. Особливості добровільного представництва
  7. Особливості необхідного (законного) представництва
  8. Особливості правового регулювання представництва прокурором інтересів громадян і держави у справах про державну та комунальну власність, з питань паливно-енергетичного комплексу.
  9. Підстави виникнення представництва у цивільному процесі. Види представництва у цивільному процесі
  10. ПІДСТАВИ ПРЕДСТАВНИЦТВА ТА ЙОГО ВИДИ (ПРЕДСТАВНИЦТВО ЗА ЗАКОНОМ. КОМЕРЦІЙНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО ТА ПРЕДСТАВНИЦТВО ЗА ДОВІРЕНІСТЮ)
  11. Польський період української історії. Виникнення козацтва. Дипломатичні акції Запорозької Січі.




Переглядів: 410

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Поняття дипломатичного права та його джерела | Функції дипломатичного представництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.