Класифікація.

ПЕРФОРАЦІЯ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ВИРАЗКИ

Щоб ви не оперували, пам’ятайте: якщо ваш пацієнт «поганий» і ви не блискучий гастродуоденальний хірург, забудьте про радикальну операцію – закривайте перфорацію і виходьте з живота...

Моше Шайн, «Здоровий глузд у невідкладній абдомінальній хірургії»

1.1. О.О.Шалімов і В.Ф.Саєнко (1972) запропонували:

1.1.1. Перфорація у вільну черевну порожнину;

1.1.2. Перфорація в сальну сумку;

1.1.3. У заочеревинну клітковину;

1.1.4. У сусідні органи;

1.1.5. Прикрита перфорація.

1.2. Ми користуємося дещо зміненою класифікацією:

1.2.1. Типова перфорація шлунку чи дванадцятипалої кишки у вільну черевну порожнину;

1.2.2. Атипові перфорації: прикрита перфорація; перфорація у чіпцеву сумку; перфорація у заочеревинний простір або сусідні органи; мікроперфорація виразки; двохмоментна перфорація.

2. Клінічний перебіг типової перфорації:

2.1. Типова перфорація має три фази: абдомінального шоку, уявного клінічного покращення і перитоніту.

2.2. Головні клінічні ознаки(за Мондором, 1938):

2.2.1. Раптовий біль у епігастральній ділянці, який нагадує удар в живіт ножем. Розповсюджується по правому латеральному каналі у здухвинну ділянку і малий таз. Буває постійним сильним, хворий може втратити свідомість, вкривається холодним потом, блідне, приймає вимушене положення (у більшості випадків лежить на правому боці з підтягнутими до живота ногами – «поза ембріона»). Найменші рухи підсилюють біль. Іноді біль іррадіює в лопатку, ключицю. При атиповій перфорації біль може бути виражений незначно.

2.2.2. Ригідність м'язів передньої черевної стінки або defanse muscule. Виражений настільки сильно, що живіт у хворого стає дошкоподібним. Ригідність м'язів може бути відсутнім у старших людей, при в'ялій черевній стінці, при окремих атипових формах перфорації.

2.2.3. Виразковий анамнез, який при детальному виясненні зустрічається у 75 % хворих. У 25% випадків перфорація виразки виникає серед повного здоров'я. При збиранні анамнезу звертають увагу характерні виразкові скарги, сезонний біль, нудоту, відрижку, печію, блювання, закрепи тощо.

2.3. Побічні ознаки:

2.3.1. Блювання. Частіше зустрічається у фазі розлитого перитоніту.

2.3.2. Спрага, відсутність стільця і відходження газів.

2.3.3. Хворий блідий, риси обличчя приймають загострений вигляд.

2.3.4. Гіперстезія шкіри живота.

2.3.5. Позитивні ознаки подразнення очеревини (Щоткіна-Блюмберга, Роздольського, «кашльовий», зникнення печінкової тупості, сиптом Спіжарного).

2.3.6. Симптом Vigyazo, симптом Podlaha, симптом А.І.Бернштейна, симптом Шпильцина, симптом Якушева не мають важливого клінічного значення.

2.3.7. Внаслідок стікання рідини по правому латеральному каналі в малий таз при ректальному дослідженні спостерігається болючість (симптом Куленкампфа).

2.3.8. Перистальтичні шуми відсутні.

2.3.9. Аускультативна тріада Guistona: розповсюдження серцевих тонів до рівня пупка; шум тертя очеревини при дихальних рухах і металічний шум виходу бульбашок повітря через перфоративну дірку в шлунку.

2.3.10. В перші години перфорації пульс буває сповільненим, але з розвитком перитоніту пришвидшується.

2.3.11. Температура залежить від розвитку перитоніту.

2.3.12. Дихання поверхневе, внаслідок рефлекторного обмеження рухів діафрагми.

2.4. Фаза уявного клінічного покращення часто є причиною діагностичних помилок. Клінічні ознаки перфорації стихають. Біль дещо зменшується, зникає ригідність м’язів передньої черевної стінки. Хворі почувають себе краще. Через 6-8 годин виникає клініка розлитого перитоніту.

Схема поширення шлункового вмісту по черевній порожнині

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СТЕНОЗ ВИХОДУ З ШЛУНКУ	\|	Клінічний перебіг прикритої пефорації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.