• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціально-психологічні основи виникнення деструктивної поведінки

Народжуючись, людина потрапляє у небезпечне середовище соціуму, під впливом якого відбувається формування і становлення особистості. Одним з головних аспектів ефективного виховання є профілактика ризику формування деструктивної (злочинної) поведінки людини. Ставши злочинцем, людина деградує, втрачає всі ознаки людськості, перетворюється у монстра.

Сучасні дослідження криміналістів, психологів, психіатрів описують надзвичайно складну картину виникнення та формування злочинця, злочинної поведінки. У процесі дослідження цієї проблеми визначено декілька напрямів, один бере за основу спадковість, другий-вплив суспільства, в основі третього - комплексний вплив спадковості та середовища.

Ч. Ломброзо та його послідовники надають великого значення у формуванні злочинця спадковості, фізіологічним відхиленням та важким умовам родів. Зокрема у людей з нестійкою психікою народжуються діти, які також не можуть адекватно реагувати на ситуацію. Зокрема А. Буханський, при дослідженнях маніяків виявив, що всі вони мали пошкодження мозку під час родів (родова травма).

Г. Фрейгер, Г. Мейхью, А. Кетле та їхні послідовники вважають, що потенційним насильником стають під впливом соціального середовища: сім'ї, вулиці, оточення. Соціальний характер причин злочину першочергово є в тому, що людина не народжується злочинцем, а стає ним.

О. Лакассань та його послідовники дотримуються проміжного погляду між соціологічним і біологічно-антропологічними напрямами. На його думку, соціальна сфера є середовищем розвитку злочинності і злочинець проявляє себе тоді, коли є відповідні умови. Так А. Буханський стверджує, що маніяк стає убивцею лише у визначених обставинах.

Прибічники комплексного впливу спадковості та середовища на формування злочинця вважають, що багато що залежить від виховання, соціального і культурного середовища, в якій людина народилася і росла, але і не останню роль відіграють задатки, її схильності. Особистість може віддатися течії своїх слабкостей, а може і активно їх переборювати, але для такої активної позиції вона повинна отримати належне виховання. Отже згідно з цією думкою, конкретна ситуація стимулює деструктивну поведінку людини, яка має схильність до спотвореної рефлексії.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 63

За дослідженнями А. Буханського, М. Дейча, К. Абрахама, антисоціальні постанови, погляди, орієнтації та інші негативні особистісні особливості злочинців є несумнівним продуктом засвоєння ними аналогічних поглядів і орієнтацій соціального оточення.

Відповідно до соціально-психологічних досліджень кримінальних справ, більше половини всіх убивств на сексуальному ґрунті та майже 80% насильств - це наслідки недоліків виховання, невігластва у питаннях сексуального виховання, інфантильність.

Наприклад, вивчення біографії злочинця, який здійснив 120 нападів на жінок і дівчат виявило, що у всьому винні безвідповідальна поведінка батьків та явні недоліки у вихованні. Мати неусвідомлено виливала на сина всю свою надмірну любов. Недоступна мати, яка домінує і формує поведінку, спровокувала комплекс неповноцінності, невдачі з протилежною статтю. Він каже: "У тому що став серійним насильником, в першу чергу винувата мати". Жінки виводять його з рівноваги, він їх ненавидить.

Другий випадок: Андрій Чикатило - філолог за фахом, здійснив за особливо важких обставин убивство 53 жінок і дітей на сексуальному ґрунті. А. Буханський встановив, що джерела його злочинів - у дитинстві. Маніяк отримав у сім'ї пуританське виховання. У період сексуального дозрівання Чикатило отримав невдалий перший сексуальний досвід з однокласницею. Невдачу він сприйняв неадекватно, у нього з'явилася ненависть до всієї жіночої статі. З жінкою він також відчував себе неповноцінним. При зустрічах з іншими жінками він терпів фіаско, причому його часто принижували, що посилило сексуальну патологію. Якщо би майбутній злочинець вчасно отримав консультацію і лікування у сексопатолога, він мабуть зумів би подолати в собі "пробудження звіра".

Отже, деструктивна поведінка властива особам чи групам осіб, які не визнають загальноприйнятих і загальновизнаних моральних норм поведінки. Злочинець перебуває у стані постійної війни з суспільством. Від того, що він постійно зазнає поразки у цій війні, у нього розвиваються комплекси, що штовхають його до постійного самоствердження, ілюзійної самоактуалізації. Подолання комплексів злочинець здійснює найпростішим способом - ставиться до всього зверхньо, цинічно, перебираючи на себе фантастичні місії тощо. Злочинців можна розглядати як людей, які не соціалізувалися в процесі свого розвитку.

2.3.3.1. Соціалізація - основа гуманістичного виховання

Життєдіяльність особистості в соціумі передбачає постійний її дискурс¹⁴ з мікросоціумом, соціумом і її рівень суттєво залежить від психологічного розвитку особистості. Психологічний розвиток особистості бере початок у системі дитина-соціум, яка покликана олюднити людське. Тут на перше місце висувають проблеми фахового виховання, прищеплення основ відповідальної поведінки, психопрофілактики та психокорекції деструктивної поведінки, культивування потягу до життєвої мудрості. Комплексне розв'язання цих проблем виводить на шлях попередження формування девіантної особистості та її виправлення.

Соціальна девіантність - відхилення від загальноприйнятих соціальних норм, у поведінці людини як у позитивному, так і негативному спрямуванні, що зумов-

-----------------------

¹⁴ Мовлення як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їхньої свідомості, у когнітивних процесах.

64____________________ 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

люється соціальними і матеріальними умовами її життя, соціальним статусом, характером і змістом діяльності, освітнім рівнем та особистісними фізичними, психічними і духовними якостями. Тобто девіантна особистість - та, що втратила свою масштабність, має вади моральної сфери.

Дослідження В.В. Білецького свідчать, що в основу виникнення соціальної девіантності особистості покладено складноорганізований вплив на неї широкого спектра екзогенних¹⁵ соціальних умов, при цьому внутрішні, ендогенні¹⁶ чинники відіграють роль передумов і не мають визначеного характеру.

Л. Х'єлл і Д. Зіглер у своїй теорії особистості довели, що девіантна поведінка є наслідком пережитих у дитинстві конфліктів. Вроджених злочинців немає, існують лише особистісні риси людини, які виступають певними передумовами вчинків особистості і роблять її більш чи менш схильною до різних форм соціальної девіант-ності. До таких рис, як наголошує В.О. Довгополюк, відносять нестійкість психіки, недостатність самоконтролю, нездатність об'єктивно оцінити свої вчинки, різного роду психози, неврози, психічні стреси, невпевненість у своїх силах тощо.

Попередження виникнення девіантної особистості та її виправлення може здійснюватися, на думку В.В. Білецького. Комплексним впливом на особистість та її моральну сферу соціальних регулятивів моралі, релігії та права, що повинен ґрунтуватися на принципі сприяння засвоєння морального імперативу. Цей вплив потребує також забезпечення моральними, правовими нормами суб'єкт-об'єктних стосунків у соціумі.

В процесі життєдіяльності особистості в соціумі вона переживає стани соціалізації, десоціалізації, ресоціалізації.

Соціалізація (від лат. socialis - соціальний, що має відношення до соціального ладу) - процес входження індивіда в суспільство, активне засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, моделей поведінки, норм, цінностей, важливих для успішної життєдіяльності.

Десоціалізація - процес відчуження особистості від основної маси людей, входження її до антисоціальних груп.

Ресоціалізація - відновлення втрачених соціальних якостей особистості, необхідних їй для повноцінної життєдіяльності.

Отже, життєдіяльність залежить від рівня вихованості особистості, готовності переживати ці стани.

Аналізуючи вплив соціалізації на індивіда, Г. Маркузе стверджує, що в основу буття людини в цивілізації покладено антагонізм між чуттєвим, вільним, еротичним і раціональним, моральним, духовним, зовнішнім. Цей конфлікт призводить до депресивного стану індивіда, деформує його спонтанне вдоволення.

Подолання цього конфлікту, вивільнення від репресивного впливу цивілізації, примирення розуму з відчуттями Г. Маркузе вбачає в естетичному вихованні. Основною засадою цього вивільнення є категорія свободи: "Сам вільний індивід повинен створити гармонію між індивідуальним і універсальним вдоволенням". Деформована цивілізацією природа людини провокує її на неприродні, деструктивні вчинки.

________________________„____

¹⁵ Екзогенний - зовнішнього походження.

¹⁶ Ендогенний - внутрішнього походження.

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 65

Щоб зменшити травматичний вплив соціалізації на індивіда, необхідно, щоб процес соціалізації починався з дитинства, коли на 70% відбувається формування особистості. У цьому випадку соціалізація слугує підготовкою до життя у соціальному середовищі, до виконання своєї ролі, місії у соціумі.

Соціалізація відбувається в діяльності, спілкуванні та самосвідомості. Відомі чотири механізми соціалізації дітей:

Імітація - усвідомлене прагнення копіювати поведінку батьків і вчителів, які є для дітей зразками.

Ідентифікація - засіб, яким діти сприймають і засвоюють цінності, в які вірять батьки та інші дорослі.

Сором - почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, негативні дії, вчинки.

Вина - усвідомлення причетності до чогось неприємного, що сталося, негативного вчинку.

Оскільки собистість є суб'єктом, що реалізує себе в комунікації і соціокультур-ній дії, то навчальна діяльність повинна сприяти формуванню світогляду, етичних норм, виробленню наполегливості, цілеспрямованості та інших якостей особистості. Працюючи в малих групах у процесі навчання, учні вчаться шукати правильну відповідь, прислухатися до думки товаришів, відстоювати свої погляди, знаходити спільне рішення, брати на себе відповідальність за мікроколектив, бути ініціативним. При цьому виконавці ролі лідера чергуються, що дає можливість виявити своє "Я" та перевірити свої можливості. У сфері самосвідомості формується особисте "Я", відбувається соціальна орієнтація, дитина усвідомлює свою соціальну належність та соціальну роль як особистість.

Соціалізація дає вихованцеві можливість визначити своє покликання й місце в суспільстві, знайти шляхи найефективнішого пристосування до нього.

Якщо особистість формується у емоційному середовищі, де ніхто не знає хто є хто і хто що відчуває, вона не знає, як себе в житті поводити. Дитина, а потім дорослий, не дотримується загальновизначеного кодексу в поведінці, не може віднайти гармонію у житті. Так, у сім'ях, де спостерігається інцест, панує повне змішання емоцій і почуттів, там немає визначеного поведінкового кодексу і чіткої межі між прив'язаністю і сексуальністю, тому навіть поцілунок у щоку може бути сприйнятий, як пропозиція до сексу. У таких сім'ях при формуванні взаємовідносин не були чітко визначені межі можливого: що можна, а що не можна, які жести дозволені, а які ні. У дитинстві, а потім у дорослому житті вихідці з таких сімей проявляють нездатність до співпереживання, не розуміють емоційний стан іншої людини. Б. Цирульник, Д. Вріньо визначили, що відсутність тендерної соціалізації особистості формує деструктивну, збочену поведінку людини, наприклад, дослідження французьких спеціалістів свідчать, що приблизно 50% проституток свій перший сексуальний досвід отримали з власним батьком. Практично всі діти з таких сімей отримали серйозні психічні травми, які спричинили психічні розлади різної складності.

Отже дитині на початку її становлення як особистості вкрай необхідне засвоєння соціальних і сімейних ролей, моделей тендерних відносин, оскільки вони привчають дотримуватися визначеного поведінкового кодексу і формують здатність відчувати, переживати почуття. Коли ці ролі не зафіксовані ні у словах, ні у

66 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

почуттях, ця розмитість не дає змоги нормально розвиватися інтимному духовному світу особистості.

Провідним чинником тендерної соціалізації особистості виступає передусім сім'я, а потім дошкільні заклади, школа та засоби масової інформації, які сповідують переважно гіпергендерну ідеологію, орієнтуючи підростаюче покоління на засвоєння статево-типізованих моделей поведінки, сімейних та соціальних ролей. Отже на перший план у проблемі виховання повноцінної особистості виступає місія кожного з батьків. Батько повинен виконувати свою місію - позначити і вселити, навіяти табу на інцест. Жінка повинна підтримати це табу. Батьки мають сприяти засвоєнню цього табу дитиною, бути стійкими та одностайними у вихованні дітей.

Психосексуальний розвиток особистості є одним визначальним аспектом формування особистості. Брак статевого виховання та примітивізація "основного інстинкту" не сприяють оволодінню дитиною сексуальністю як власною суб'єктивністю, самоцінністю, а навпаки - породжують та поглиблюють дихотомію тілесного і духовного. Порушення ідентифікації з образом батьків, помилки батьків у сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дітей, формування емансипаційних настанов у представниць жіночої статі засобами масової інформації спричинюють стійку тенденцію переорієнтації зі стереотипно-традиційних маскуліно-феміністичних на андрологічні тендерні ролі. Діти, які виховувалися у структурно чи функціонально неповних сім'ях, стикаються з проблемами у спілкуванні з ровесниками, не здатні конструктивно захищати себе у моральному чи фізичному плані. Вони ховаються від дійсності у світі фантазій.

Соціальна ситуація в алкогольно узалежненій сім'ї також унеможливлює нормальний, психологічний, духовний розвиток дитини, утруднює соціалізацію. Нав'язана соціальна модель поведінки формує емоційно болючі афектогенні зони в психіці особистості. Не маючи досвіду отримання позитивних емоцій соціально прийнятим шляхом, вживання хімічних речовин, алкоголю здається дитині найвдалішим виходом з життєвої ситуації.

Аналізуючи життєві проблеми людини, А. Адлер довів, що в їхню основу покладено суперечності між індивідуальними психологічними особливостями індивіда та соціумом. Для того, щоб індивід зміг адаптуватися до суспільного життя, необхідне гуманістичне виховання. Виховання - це спроба виростити і спрямувати в житті особистість. І найбільш загальним принципом виховання є узгодження з життєдіяльністю людини, з реальністю, з якою їй доведеться зустрітися. Геніальний психолог у цьому процесі відводив провідну роль вчителеві: "В якомусь смислі школа - це продовження сім'ї, і саме там більшою мірою формується характер дитини, і вона вчиться мати справи з проблемами життя." Отже, педагог, школа повинні не тільки активно сприяти процесові соціалізації учнівської молоді, сприяти гармонійному розвитку особистості її індивідуальності, але й культивувати активну життєву позицію, прищеплювати високі морально-духовні цінності. Так, Е. Фромм у своїй праці "Втеча від свободи" зазначав, що розвиток дитини може бути гармонійним тільки в тому випадку, коли ріст індивідуалізації особистості та ріст особистості був однаковим. Наголошуючи на тому, що: "Процес індивідуалізації здійснюється автоматично, розвиток особистості стримується цілим рядом психологічних і соціальних причин".

Відсутність належного виховання спричинює схильність до неврастенії -нервового виснаження, перевтоми, ослаблення нервової системи і всього організму,

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 67

що розвивається внаслідок тривалого розумового чи емоційного перенапруження та фізіологічних перевантажень. Встановлено, що гіперневрастенік¹⁷ формується в умовах відсутності нагляду, гіпоневрастенік¹⁸ - в умовах пригнічення, істерик¹⁹ - в атмосфері надзвичайної уваги близьких.

Вияви неврастенії різноманітні, і передусім, це підвищена втомлюваність, почуття постійного фізичного і психологічного дискомфорту, часта і безпідставна зміна настрою, підвищена плаксивість, неможливість сконцентрувати увагу, знижена працездатність. Неврастенія проявляється погіршенням пам'яті, почуттям тривоги, при цьому спостерігаються невизначені страхи, схильність до перебільшення дрібних неприємностей і невдач. Хворих може дратувати все: яскраве світло, запахи, дотики, гучна розмова, увімкнене радіо. І все це часто є причиною для спалаху гніву, грубості. При загостренні відчуттів посилюється головний біль, з'являється пітливість, судинна реакція. Сон стає неспокійним, коротким.

Для належного формування особистості як суб'єкта культури, за І.В. Огієнко, потрібно переорієнтувати підвалини освітньої теорії з сцієнтистсько-позитивістсь-ких на гуманістично-екзистенційний. Тобто освітньо-виховна діяльність має орієнтуватися на перевагу цілісного культурного досвіду і формування особистості, прихильної до загальнолюдських цінностей, та спроможністю до соціокультурної духовно-практичної творчості в гармонії ї з навколишнім світом. Для забезпечення такої переорієнтації визначальну роль відіграє принцип гуманізації. Він повинен стати основоположним у досягненні стратегічної мети переходу до нової освітньої парадигми в Україні, коли світоглядним орієнтиром освіченості стане інтелігентність як комплекс особистісних рис індивіда. Вирішення цього питання неможливе без зміни взаємин у сім'ї. Дитина мусить розуміти, що її люблять і поважають незалежно від її успіхів у навчанні. Потрібно допомогти їй переорієнтуватися на інший рівень спілкування, разом пошукати альтернативні способи самоствердження. Але робити це треба тонко і делікатно. Дуже важливо, щоб у дитини було цікаве захоплення. Вже досліджено: якщо діти займаються спортом, музикою, технічною творчістю, причому роблять це із задоволенням, то вони значно менше схильні до шкідливих звичок. Але це не означає, що треба хапати дитину за руки і силоміць тягти в спортивну школу чи записувати в усі гуртки поспіль. Безглуздо перевантажувати її усілякими заняттями, сподіваючись, що це відверне від шкідливих звичок. Часто трапляється навпаки: діти, у котрих весь день розписаний по хвилинах, кидають усі свої набридливі заняття і "відтягуються" в ігрових залах. Необхідно керуватися не власними уподобаннями чи питаннями престижу, а інтересами дитини. Вона мусить сама вирішити, чим займатися. Нехай пише вірші, малює, плаває, збирає марки чи монети, конструює тощо. Головне, щоб це приносило їй задоволення і підвищувало самооцінку. Тоді у дитини з'явиться мотивація до навчання, вдосконалення в обраній сфері. Вона відчує, що значно цікавіше й престижніше бути інженером чи вченим або ж спортсменом і домагатися успіху власною працею, ніж стати злочинцем або невдахою.

--------------------------------------

¹⁷ Гіперневрастенік - людина з надмірно збудженою реактивністю.

¹⁸ Гіпоневрастенік - людина з ослабленою, уповільненою реактивністю.

¹⁹ Істерик - людина з функціональними нервово-психічними відхиленнями, що характеризуються підвищеною емоційною збудженістю, яка виявляється риданням, сміхом, криком, корчами, а також розладом чутливості, рухомої сфери тощо.

68 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

Читайте також:

1. I. Фізичні основи механіки
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. VІII. Основи молекулярної фізики і термодинаміки
4. XVII ст.). Виникнення козацтва.
5. Абетка елементів поведінки тварини
6. Адміністративні, економічні, соціально-психологічні
7. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
8. АКУСТИКА. ЕЛЕМЕНТИ ФІЗИКИ СЛУХУ. ОСНОВИ АУДІОМЕТРІЇ
9. Алгоритм виявлення, оцінки та зменшення ризиків виникнення небезпечних ситуацій на виробництві ( СРС – «А»)
10. АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
11. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування її розв’язання програмним методом
12. Аналіз ризику виникнення небезпеки

Переглядів: 1019