Катастрофу можна розглядати як стрибкоподібні зміни у вигляді раптової реакції системи на цілковиту зміну зовнішніх умов. Згідно з теорією катастроф, можна пропонувати таку модель функціонування економічних, екологічних, суспільних та технічних систем (рис. 77).
Будь-яка система у своєму розвитку проходить декілька етапів.
1. Етап росту (становлення) системи.
2. Етап стабільного існування системи.
3. Етап кризи (згасання, відмирання, модернізація або перебудова).
Криза завершується занепадом системи або переходом її у новий, якісно вищий стан. Маючи теорію катастроф, можна зробити такі висновки:
1) Поступовий рух у бік кращого стану відразу ж приводить до погіршення.
2) Шляхом руху від гіршого стану до кращого зростає опір системи до зміни її стану.
3) Якщо вдається стрибком перевести систему з поганого стану в кращий, далі вона сама буде еволюціонувати у бік кращого стану.
Катастрофу можна розглядати також як творчі, креативні, конструктивні процеси (такі, наприклад, як спонтанне виникнення фізико-космічних реалій, які раніше не існували, зародження біологічних видів, спонтанна поява якісно нових ситуацій тощо).
4. Безпека життєдіяльності в умовах надзичайних ситуацій 239
Теорія катастроф є ефективним знаряддям моделювання еволюції складних динамічних систем, які використовують в усіх галузях життєдіяльності сучасної техногенної цивілізації.