Мезодерма розділяється на три відділи: дорзальний, проміжний і вентральний. Дорзальна і проміжна мезодерма на більшій частині тулуба сегментуються, а вентральна – не сегментується. Сегментовані ділянки дорзальної мезодерми називаються сомітами, а проміжної - сегментними ніжками. Потім соміти диференціюються на дерматом, міотом, склеротом, а сегментні ніжки утворюють нефрогонотом. Вентральна мезодерма (спланхнотом) розділяється на 2 листки: парієтальний, що прилягає до ектодерми і вісцеральний, який прилягає до ентодерми. Між ними розташовується порожнина - целом.
У процесі розвитку зародка дуже рано утворюється мезенхіма, що представлена скупченням клітин з відростками, що заповнюють проміжки між зародковими листками, виселяючись з цих листків.
Гістогенез
Кожен зародковий листок диференціюється у певних напрямках.
Первинна ектодерма диференціюється в двох напрямках:
а) нервова трубка, з якої розвивається нервова система;
б) шкірна ектодерма, похідними якої є епідерміс шкіри, епітелій ротової порожнини, сальні, потові залози, волосся, нігті, емаль зуба, рогівка ока.
Кишкова ентодерма диференціюється в епітелій шлунково-кишкового тракту і його залоз (печінка, підшлункова залоза).
Дорзальна мезодерма:
дерматом → дерма шкіри;
міотом→ скелетні м'язи;
склеротом →кістки осьового скелету.
Проміжна мезодерма дає початок органам сечостатевої системи.
З вентральної мезодерми розвиваються серозні оболонки (плевра, очеревина, перикард) та серцева м'язова тканина.
З мезенхіми - усі види сполучної тканини, гладка м'язова тканина.