За поширеністю захворювання нирок посідають друге місце у патології дитячого віку після захворювань органів дихання. Щорічно спостерігається негативна динаміка при аналізі зареєстрованих нефропатій взагалі (близько 2%) і зареєстрованих вперше (4 – 5 %). Очевидною є тенденція до зростання захворювань видільної системи серед жителів міста. Звертає на себе увагу атипова клінічна картина захворювань нирок та перевага хронічних і латентних форм, які вчасно не виявляються і надалі можуть зумовлювати інвалідизацію дітей. При обстеженні дітей з захворюваннями сечової системи в умовах нефрологічного стаціонару преважно у понад 25 % хворих діагностується пієлонефрит, у понад 30 % — гломерулонефрит, у 30 % — спадкові і вроджені нефропатії і у понад 10 % — інші хвороби нирок і сечових шляхів. Це певним чином обумовлено анатомо-фізіологічними особливостями органів сечовидільної системи дітей.
Сечова система виконує ряд життєво важливих гомеостатичних функцій: підтримання постійного об’єму рідини організму, осморегуляція, регуляція іонного складу та кислотно-лужного стану, екскреція продуктів метаболізму і чужорідних речовин, секреція біологічно активних речовин. Нирки виробляють фізіологічно активні речовини, які мають системну дію: ренін, еритропоетин, активна форма вітаміну D3, простагландини, брадікінін. Знання анатомо-фізіологічних особливостей, методики обстеження і семіотики захворювань органів системи виділення допоможе своєчасно діагностувати та лікувати захворювання, проводити профілактичні заходи.
2. Конкретні цілі:
§ Знати анатомо-фізіологічні особливості сечової системи у дітей різного віку
§ Вміти вибрати з анамнезу дані, що відображають наявність у дитини ураження нирок і сечових шляхів
§ Вміти обстежувати і оцінювати стан сечової системи у дітей різного віку.
§ Інтерпретувати найбільш інформативні ознаки ураження нирок і сечових шляхів при об’єктивному обстеженні хворого
§ Вмiти оцiнити данi результатiв лабораторних, функцiональних, інструментальних досліджень хворого