• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Підготовка до занять

Підготовку викладача до занять можна розділити на два основні етапи: це особиста підготовка викладача і підготовка матеріально-технічного забезпечення заняття. Викладач зобов’язаний сам повторити відповідні розділи згідно поурочно-тематичного плану, повторити зміст інструкційно-технологічної карти, при потребі використати додаткову літературу, довідники з потрібних тем. Також викладачу необхідно систематично вивчати нову вітчизняну і зарубіжну техніку, правила її експлуатації.

При підготовці до занять особливо увагу потрібно звернути на вивчення учнями правил безпеки праці як в цілому лабораторії, так і техніки безпеки на кожному робочому місці . Необхідно зробити аналіз порушень з безпеки праці на попередніх заняттях.

Продумати при виконанні яких операцій, завдань учні можуть допускати помилки. Якщо на заняттях вперше буде розбиратися будь-який вузол, то при підготовці до занять викладач сам повинен його розібрати, скласти згідно технологічної карти, щоб уникнути помилок під час занять. Крім усього потрібно знати ступінь підготовки кожного учня до занять і врахувати на яку тему слід звернути увагу при поясненні учням нового матеріалу. Викладачі спільними зусиллями повинні домогтися того, щоб учні не допускали помилок (найбільш характерних) у самостійній роботі.

Враховуючи попередній досвід, потрібно при підготовці до занять передбачити, якій ланці, коли і яку допомогу необхідно буде надати при виконанні самостійної роботи. Наприклад, при демонтажі головної передачі ведучого моста автомобіля учні порушують порядок виконання роботи (забувають знайти напівосі), що стає причиною поломок корпуса головної передачі.

Головне завдання ЛПР – відпрацювати вміння до такого ступеня, щоб вони перейшли в навики і добитися того, щоб деякі з них стали потребою і доброю звичкою водія. Так, наприклад, систематичний контроль за роботою муфти зчеплення (вільний хід, повний хід педалі, муфта “веде”, “буксує”), за робочим ходом педалі гальма виробить в учнів систему обов’язкового проведення технічного обслуговування на початку робочого дня, і спостереження за роботою цих та інших агрегатів протягом робочого дня.

При підготовці до ЛПР необхідно визначити, скільки часу затратять учні на виконання кожної операції, завдання. Якщо викладач впевнений, що ланка виконає завдання за відведений час, то потрібно дати учням можливість повторити виконання важливих регулювань, вивчити, як ліквідовувати неполадки, що часто виникають в даному вузлі, механізмі, системі .

Викладач повинен забезпечити кожне робоче місце необхідним інструментом, пристроями, вузлами та деталями. Для прикладу розглянемо робоче місце, на якому вивчають муфту зчеплення. Всім зрозуміло, що зняти коробку переміни передач (КПП), муфту, вивчити будову, встановити все на місце і відрегулювати за відведений час не під силу не тільки учням, а й кваліфікованим спеціалістам. А тому для виконання всіх перерахованих робіт потрібно створити відповідні умови. Тому в лабораторії повинен бути автомобіль, на якому учні вивчають розміщення муфти зчеплення, її роботу, вимірюють вільний хід педалі, регулюють його, а на робочому місці муфта зчеплення прикріплена до маховика, який встановлено на спеціальній підставці. Учні знімають її з маховика, вивчають будову, недоліки, встановлюють на місце і за допомогою спеціального шаблону регулюють розташування відтискних важелів в одній площині, на робочому місці є ще декілька дисків. Тепер учні порівнюють ці диски, визначають придатність кожного з них до подальшої експлуатації на автомобілі. Тобто на робочому місці створено такі умови, щоб поставлена мета була досягнута.

При підготовці до занять потрібно розробити поурочно-тематичний план (відповідно програмі), план уроку, графік чергування ланок на робочому місці, інструкційно-технологічні карти.

3. Поурочно-тематичний план[1]

Поурочно-тематичний план розроблено на основі типового навчального плану (додаток №1) і типової навчальної програми з предмета «Будова й експлуатація вантажного автомобіля» (додаток №2) підготовки кваліфікованих робітників з професії (код 8322.2) «Водій автотранспортних засобів», що відповідає Державному стандарту професійно-технічної освіти (ДСПТО 8322.2. 160008-2006), який передбачає з предмета «Будова й експлуатація вантажного автомобіля» 80 уроків теоретичної підготовки, з них 28 – ЛПР. Враховуючи те, що згаданим стандартом значно зменшено кількість уроків для вивчення будови автомобіля, є потреба використати 16 годин резервного часу для вивчення цього предмета.

Звичайно, таке використання резервного часу треба розглянути і схвалити на засіданні методичної комісії. Розподілити ці уроки потрібно для вивчення об’ємних та складних тем. Знати матеріал цих тем потрібно для того, щоб правильно і безпечно експлуатувати автомобіль.

4. План-структура заняття[2]

Після того, як поурочно-тематичний план розроблено, викладач приступає до розробки планів уроків ЛПР. Важливим при цьому є знання предмета і методики. Якщо досвід проведення занять невеликий, що часто буває у викладачів, які працюють недавно, тоді є потреба складати розгорнутий план уроку (план-конспект), в якому в короткій формі передбачити зміст розповіді, пояснення, контрольні питання, відповіді учнів.

Мету завдання учням потрібно повідомляти на початку заняття. ЛПР потрібно проводити так, щоб учні не просто виконували роботу, а бачили в ній засіб досягнення мети.

Стосовно виховної мети, то в процесі заняття викладач повинен формувати учня як особистість, виховувати в ньому такі риси, як бережливе ставлення до техніки, інструменту, майна в лабораторії.

Виховувати учня так, щоб він завжди був готовим надати допомогу своїм друзям. Про цю мету викладач повинен постійно пам’ятати і на прикладі як позитивних, так і негативних дій окремих учнів та ланок виховувати всю групу.

Організаційна частина уроку займає, як правило, дуже мало часу, але має велике значення. Вона повинна відволікти увагу від того, чим вони жили до початку уроку і налаштувати їх на активне, цілеспрямоване виконання завдання. Звичайно, при перевірці зовнішнього вигляду учнів дбаємо не тільки про естетичну мету, але і про відповідність одягу учнів до вимог безпеки праці. Організаційна частина повинна бути короткою (до 5 хв.), але мобілізуючою.

Вступний інструктаж – це та частина заняття, коли проводять підготовку учнів до свідомого, максимально самостійного виконання завдання за допомогою безпечних і раціональних методів і прийомів, не допускаючи браку помилок та порушень безпеки праці.

Мета вступного інструктажу полягає в тому, щоб пояснити учням мету уроку, короткий зміст завдання (з чого починати роботу, в якій послідовності її виконувати і якого результату потрібно досягти). Особливо важливе значення вступний інструктаж має на першому занятті програми, циклу.

Тоді він повинен бути більш детальним, розгорнутим і займати значно більше часу, ніж на наступних заняттях. На першому занятті вступний інструктаж повинен бути в межах 25-30 хв., а на наступних – 10-15 хв.

Важливе місце повинно відводитись інструктажу з безпеки праці.

Щоб правила безпеки праці були засвоєні учнями, їх потрібно пояснювати після показу робочих місць, на яких будуть працювати учні, і способів виконання завдання. Доцільно навести декілька прикладів порушення правил безпеки праці на попередніх заняттях (навіть іншими групами) і зробити їх аналіз.

Видавши ланкам завдання, викладач закінчує груповий вступний інструктаж і продовжує його на робочих місцях, де пояснює способи виконання завдання, а також особливу увагу звертає на контроль якості виконаної роботи , щоб учні могли це робити самі в процесі заняття.

Щоб зацікавити учнів майбутньою роботою, потрібно нагадати їм, що при виконанні регулювань вони мають думати, якими можуть бути наслідки від неправильно виконаної роботи, чому в процесі експлуатації автомобіля змінюються параметри регулювань. Якщо учні зрозуміють мету і послідовність виконання завдання, тоді робота стане їм цікавою і принесе задоволення.

Якщо є дуже відповідальна робота, або робота, якість виконання якої після складання вузла проконтролювати неможливо, то необхідно сказати учням, щоб без контролю викладача її не виконували. На робочому місці потрібно провести інструктаж з безпеки праці , звернути увагу тільки на ті питання, які характерні цьому місцю, завданню.

Наприклад, при розбиранні муфти зчеплення без спеціального пристрою натискні пружини можуть вискочити із-під опорного диска і можуть травмувати людей.

Слід пояснити учням, що без спеціального пристрою не можна розбирати також і енергоакамулятор гальмової системи та багато інших вузлів.

В процесі виконання самостійної роботи учні дуже часто допускають помилки.

В інструктажі не можна просто перераховувати їх. Основну увагу потрібно звернути на причини допущення помилок і на методи їх попередження. Під час вступного інструктажу не потрібно захоплюватись поясненням того, що учням відомо, тривалість інструктажу повинна бути мінімальною.

На наступних заняттях циклу у вступній частині достатньо зупинитись лише на головних питаннях завдання, на які учні повинні в першу чергу звернути увагу, на помилках, допущених на попередньому занятті, а також нагадати основні правила безпеки праці. Після закінчення вступної частини учні підписуються в журналі обліку інструктажів з безпеки праці.

Самостійна робота учнів і поточний інструктаж викладача є основною частиною уроку, тому що під час самостійної роботи досягається основна мета – формування умінь і навиків.

Від правильної організації цієї частини залежить успіх не тільки заняття, а й навчання в цілому. До самостійної роботи учні приступають після закінчення вступного інструктажу, попередньо одержавши завдання.

В процесі роботи потрібно привчити учнів до самостійного вирішення завдання, опираючись на раніше отримані знання, власний досвід та інформацію, яка є в інструкційно-технологічній карті. Ступінь самостійності, що надається учням в роботі, повинен бути диференційованим, враховуючи здібності і підготовку кожного учня.

Однак надання самостійності в роботі в жодному випадку не повинно перетворюватись у безконтрольність, відсутність постійного спостереження і допомоги з боку викладача. Допомога викладача не повинна бути у формі простої підказки, вона повинна спонукати учнів робити аналіз помилок, причин їх появи. Викладач повинен вміло поєднувати індивідуальну роботу з кожним учнем, роботу з ланкою, роботу з усією групою, перевіряючи в процесі заняття знання учнів. При проведенні текучого інструктажу потрібно використовувати всі методи теоретичного і виробничого навчання: розповідь і пояснення-при вивченні будови механізмів, систем; бесіда – для подолання учнями проблем при демонтажі, монтажі та регулюванні, тоді викладач шляхом вміло поставлених питань підводить учнів до самостійного вирішення проблем. Якщо учень порушує правила безпеки праці, то не можна чекати того часу, коли він сам побачить наслідки цих порушень. Негайне втручання також потрібне і в тому випадку, коли неправильні прийоми в роботі, використання не того обладнання, яке потрібне за технологічним процесом, порушення порядку роботи, можуть вивести з ладу обладнання, інструменти, можуть когось травмувати.

Якщо при обході робочих місць і спостережені за робочого учнів викладач переконується в тому, що вони допускають однотипні помилки, то замість індивідуального інструктажу є потреба провести інструктаж з ланкою або й з усією групою.

Значне місце в поточному інструктажі повинна займати перевірка викладачем осмислених дій учнів при виконанні завдання. Зміст перевірки також можна розділити на заплановану (передбачену) і на ту, яка виникає в процесі роботи (непередбачену). До запланованої перевірки відноситься те, чого вимагає програма, і що передбачено в плані уроку. Зміст запланованої перевірки визначає аналіз попередніх занять та досвід викладача. Незапланована – виникає внаслідок постійного спостереження викладача за ходом роботи, вміння побачити заминки, неточності, які є наслідком недосконалого розуміння учнями тієї роботи, яку вони виконують. I в першому, і в другому випадку потрібна бесіда, яка допоможе учневі осмислити, зрозуміти ту роботу, яку необхідно виконати.

Керуючи роботою учнів, викладач робить приблизно п’ять обходів робочих місць і перед кожним обходом ставить різні завдання. Але при виконанні кожного обходу він повинен слідкувати за дотриманням учнями правил безпеки праці, перевіряти організацію робочого місця, дотримання культури праці.

До цього він повинен привчати учнів так само, як і виробляти в них практичні навики та вміння.

Мету таких обходів слід чітко і завчасно продумувати виходячи з особливостей кожного завдання та зробивши детальний аналіз попередніх занять.

Мета першого обходу (в плані 1.1-1.3) – контроль правильності і початку роботи. Приступаючи до виконання завдання, учні звичайно стараються швидше розпочати демонтажні роботи, хоча дуже важливо, щоб вони працювали цілеспрямовано, відповідно до технологічної карти. Тому викладач повинен обійти всі робочі місця і прослідкувати за тим, щоб учні ознайомилися із змістом інструкційно-технологічної карти, в якій визначена мета і порядок виконання завдання та відведений час. Після першого обходу, який займе приблизно 10 хв., потрібно надати можливість учням працювати самостійно. Викладач повинен зайняти своє місце і спостерігати за роботою до початку наступного обходу.

Мета другого обходу (2.1-2.3) – керівництво роботою учнів при виконанні демонтажних робіт. Одне із основних завдань заняття – формування в учнів умінь і навиків. Тому зараз потрібний ретельний контроль. На перших заняттях в учнів, як правило, виникає дуже багато питань: як відкрутити гвинт, як витягнути деталь. Але викладачу не потрібно спішити з допомогою, а постаратися заставити учнів подумати і, використавши технічну документацію, знайти правильне рішення і самим розібрати вузол. Якщо ж питання, що виникло, складне і учням не вдається вирішити його самостійно, викладачу необхідно прийти їм на допомогу .

Така допомога повинна бути у формі поради, рекомендації, навідних питань, але в жодному випадку викладач не повинен виконувати роботу за учня. Тільки самостійним подоланням проблеми можна досягти поставленої мети.

Мета третього обходу (3.1-3.3) – керівництво самостійною роботою. Після демонтажних робіт учні приступають до вивчення будови і дії механізмів, виконують регулювання.

В процесі роботи можуть виникнути питання , але викладач повинен сам оцінити ступінь їх складності, тому що на деякі питання учні в силі відповісти самостійно, потрібно лише підвести їх до правильних дій. Направляючи думки учнів, викладач не повинен залишати невирішених питань, оскільки це може зменшити зацікавленість до роботи.

Мета четвертого обходу (4.1-4.4) – контроль за самостійною роботою учнів. Завдання цього обходу багато в чому аналогічне тому, яке доводилось виконувати при керівництві демонтажними роботами. Однак монтаж – більш складна операція і вимагає від учнів значної затрати сил. Звичайно, добре знаючи кожне робоче місце і проаналізувавши попередні заняття, викладач знає, на якому робочому місці і на якому етапі монтажних робіт в учнів можуть виникнути проблеми. Тому потрібно бути готовим в будь-який момент прийти на допомогу учням. Час, що залишився після завершення монтажних робіт, потрібно використовувати для перевірки знань учнів.

Мета п’ятого обходу (5.1 - 5.4) – приймання робочих місць. Викладач останній раз визначає якість виконаних робіт, комплектність вузлів, перевіряє комплектність інструменту і пристосувань, стан документації, переконується, що на робочому місці порядок.

Перевіряти знання і вміння можна під час виконання учнями завдання. Методами перевірки є бесіда і оцінка виконаних вправ. Спостерігаючи за самостійною роботою учнів, можна оцінити їх роботу не проводячи з ними додаткової бесіди і навіть не поставивши їм додаткових питань. Але кожному учневі потрібно сказати, чому він отримав саме таку оцінку. Оцінку потрібно виставити за сукупність практичних вмінь, навиків та теоретичних знань.

Заключний інструктаж проводять на тому ж місці, що і вступний. Викладачу потрібно визначити, в якій мірі досягнута мета заняття, він робить аналіз рівня набутих учнями знань, практичних вмінь і навиків, аналізує типові помилки, вказує шляхи їх попередження. Тут потрібно охарактеризувати роботу всієї групи, кожної ланки та роботу окремих учнів, зробити аналіз виставлених оцінок. Домашнє завдання повинно складатися з двох частин. Перша – доопрацювання сьогоднішньої теми. Друга – тема завдання наступного заняття. В процесі проведення заключного інструктажу поруч з вказаними недоліками, які необхідно ліквідувати в процесі подальшого навчання, потрібно створити в учнів і відчуття задоволення результатами уроку. Для цього слід зупинитись на окремих позитивних моментах роботи , а також показати, як в результаті заняття учні «пройшли» вперед на шляху оволодіння професією. Після кожного заняття необхідно зробити його аналіз для себе і зазначити, що потрібно враховувати, відкоригувати при продовжені цього заняття наступного разу.

5. Інструкційно-технологічна карта заняття[3]

Використання в процесі виробничого навчання та при проведенні ЛПР письмових інструкцій може дати бажаний результат тільки за умови, що розробку відповідної документації та її використання будемо розглядати як систему, що відповідає певним психологічним вимогам.

Не дивлячись на відносно тривале використання письмових інструкцій у виробничому навчанні, в методичній літературі немає конкретних рекомендацій у визначенні видів цієї важливої документації, її змісту і призначення.

Тому при розробці інструкційно-технологічної документації потрібно поставити перед собою певну мету і конкретні вимоги, основними з яких є відповідність інструкційно-технологічної карти програмі виробничого навчання; відносна закінченість кожного документу за змістом; простота структури; врахування реальних умов виробничого процесу; чіткість, ясність, доступність, лаконічність і технічна грамотність формувань інструктивних вказівок; поєднання словесних і наочних (графічних) рекомендацій.

Графічна частина (рисунки, фотографії, ескізи, схеми, графіки, таблиці) обов’язково повинні носити інструктивний характер, кожен такий документ повинен передбачати критерії контролю правильності виконання практичних дій прийомів, операцій, технологічних переходів, підсумкові критерії якості роботи, а також рекомендації з самоконтролю, об’єм кожного документу повинен забезпечити можливість використання письмової інструкції безпосередньо на робочому місці учня.

Досвід проведення ЛПР показав, що далеко не всі учні мають потрібний запас теоретичних знань. Тому перш ніж приступити до використання практичного завдання, їм слід повторити потрібний розділ теоретичного матеріалу. При повторені теорії виникають такі проблеми: теоретичний матеріал за об’ємом буває доволі великим (гальмова система, рульове управління); потрібно декілька підручників та довідників. Є ще багато інших суттєвих та об’єктивних причин. Тому таке повторення займе багато часу і відповідно зменшить час для самостійної роботи. На основі сформульованих вище вимог інструкційно-технологічні карти мають такі розділи: інформаційний, короткі теоретичні відомості, правила експлуатації, можливі неполадки та методи їх усунення, порядок виконання завдання, питання для самоконтролю.

В інформаційному розділі зазначено тему, мету заняття, перераховано обладнання, інструмент, пристрої, які необхідні для виконання завдання.

В розділі теоретичні відомості надано опис в лаконічні формі будови і роботи тих агрегатів та вузлів, які вивчаються на цьому робочому місці. Учні мають можливість, звичайно при потребі, повторити необхідний теоретичний матеріал вивчити будову даного вузла, системи за рисунком .В цьому розділі зроблено підбір рисунків з будови, роботи та регулювання чого просто неможливо зробити за допомогою плакатів. Ще однією суттєвою перевагою такої інструкційної карти є те, що її можна вивчати безпосередньо біля автомобіля, порівнюючи рисунок з натуральними вузлами та деталями. При написані цього розділу необхідно на досвіді попередніх занять зробити глибокий аналіз теоретичних знань учнів, а також постаратися побачити і усвідомити написане і нарисоване так, як це зробив би учень.

В розділі правила експлуатації учні отримують необхідну інформацію про те, яких основних правил необхідно дотримуватись при експлуатації даного вузла, системи, щоб найдовше зберегти їх придатність до роботи.

В розділі можливі неполадки описано ознаки і причини та способи ліквідації тих поломок, які найчастіше виникають при експлуатації автомобіля.

Найбільш відповідальним етапом розробки карти є написання розділу порядок виконання завдання, тобто визначення і формування інструктивних вказівок і пояснень «що робити», «як робити». Інструктивні вказівки повинні бути чіткими, доступними, лаконічними і технічно грамотними. Продумуючи зміст і формування інструктивних вказівок потрібно поставити себе на місце учня і з його позиції спробувати сприйняти інструктивні вказівки, його очима розглянути рисунки.

В кінці цього розділу є декілька питань для самоконтролю. Ці питання сформульовані так, щоб учні даючи відповідь на них використовували знання і досвід, отримані при виконані ЛПР.

Тільки після всебічного аналізу знань учнів, їх навиків та вмінь, якими вони вже володіють і які отримали при виконанні ЛПР; на основі аналізу затраченого часу на кожне інструктивне завдання, якості його виконання, а також після того, коли вже виконано певну кількість ЛПР можна приступати до розробки інструкційно-технологічних карт подібного змісту.

Звичайно, як би добре не була написана інструкційно-технологічна карта, це зовсім не говорить про те, що ЛПР проходять на належному методичному рівні. Ефективність письмового інструктування багато в чому залежить від методики його використання в процесі навчання.

Обов’язковою умовою є систематичне використання письмових інструкцій. Друга умова – досконалі знання письмових інструкцій викладачем. Він повинен технічно вільно і педагогічно грамотно володіти всіма практичними діями, прийомами, знати всі способи виконання завдання, вміти виконати їх саме так як рекомендовано в письмових інструкціях.

Використання письмових інструкцій при проведенні ЛПР певним чином впливає на організацію і методику проведення текучого інструктажу. Тепер викладач має надійного помічника – інструкційно-технологічну карту. Якщо в учнів виникають проблеми або питання при виконанні самостійної роботи викладач повинен вимагати від них, щоб вони самостійно знайшли відповідь в інструкційні карті і самі внесли необхідні корективи в свою роботу. І тільки якщо учні не зможуть знайти необхідну інформацію, викладач надає їм допомогу. Саме це наголошує на тому, що викладач сам повинен добре знайти зміст кожної інструкційної карти, щоб знати на яке питання і де учні мають знати відповідь у карті, а у вирішенні якої проблеми їм необхідно надати дорогу.

В процесі ЛПР потрібно щоб учні усвідомили потребу працювати з інструкційно-технологічною картою, виховувати в них повагу до письмової документації. Спостерігаючи та контролюючи роботу учнів, потрібно особливу увагу звертати на чітке і точне дотримання технологічної послідовності та інструктивних вказівок, які є в картах. Це, звичайно, не виключає того, що потрібно враховувати і заохочувати розумні пропозиції учнів щодо вдосконалення навчально-виробничих робіт.

Використання письмових інструкцій створює сприятливі умови для формування в учнів самостійності в роботі. Давши інструктаж групі, потрібно так організувати навчальний процес, щоб всі учні працювали з картами самостійно. Тільки в такий спосіб можна привчити учнів до вмілого використання виробничої документації. Це створить умови для самостійності в умовах виробництва.

Використання інструкційно-технологічної документації повинно органічно поєднуватись з розвитком технічного мислення учнів. Крім документації, яка дає готові рекомендації необхідно широко використовувати карти та інші інструкції з неповними даними які учні самостійно визначають використовуючи довідники, таблиці, підручники, а також знання одержані на теоретичних уроках, та при виконанні ЛПР. Необхідно також використовувати практику організації самостійної розробки учнями технологічних процесів на основі раніше отриманих знань та навиків. Наприклад, при вивченні ведучого моста автомобіля ГАЗ-53-12 учні виконують регулювання без інструктивних вказівок використовуючи знання та навики, які вони отримали при вивченні ведучого моста автомобіля ЗИЛ-130 (за інструкційно-технологічною картою).

Все це буде сприяти успішному вирішенню завдань підвищення якості підготовки кваліфікованих робітників в ПТНЗ.

Читайте також:

1. I підготовка їх до завантаження у повітряні судна
2. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
3. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНКИ ПОТОЧНИХ ТА ПІДСУМКОВИХ ЗАНЯТЬ (ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ).
4. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНКИ ПОТОЧНИХ ТА ПІДСУМКОВИХ ЗАНЯТЬ (ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ).
5. БЕЗПОСЕРЕДНЯ ПІДГОТОВКА ХВОРОГО ДО ОПЕРАЦІЇ
6. Біохімічна ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ занять фізичною культурою і спортом з особами різного віку та статі
7. Види індивідуальних занять
8. Види навчальних занять.
9. Види, завдання та вимоги до проведення практичних(семінарських) занять
10. Види, завдання та вимоги до проведення практичних(семінарських) занять
11. Вимоги безпеки під час занять зі спортивних ігор (футбол, волейбол, баскетбол, гандбол)
12. Вимоги до джерел водозабезпечення, підготовка води

Переглядів: 757